41

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ……………………………………………………...5

1. Роль комерційних банків в економіці держави……………………5

2. Нормативно – правова база діяльності комерційних банків……12

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ………………………………………………………17

2.1 Аналіз активних операцій комерційних банків……………………17

2.2 Аналіз пасивних операцій комерційних банків………..……………22

РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ПО УДОСКОНАЛЕННЮ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ……..……………………………………..….…….33

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….36

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………….…38

ДОДАТКИ…………………………………………………………………40

ВСТУП

Відповідно до закону України "Про банки і банківську діяльність" банки – це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів гос­подарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господар­ства, виконання валютних та інших банківських операцій.

З огляду на це, визначення головних проблем розвитку банківської системи України та обґрунтування шляхів їх розв'язання є надзвичайно актуальним завданням сучасної економічної науки, від успішного виконання якого значною мірою залежить подальший розвиток реального та фінансового секторів господарства.

Дослідженням комерційних банків займаються такі вчені, як Г. С. Панова, В. І. Чер­касова, К. К. Садвакасова, О. І. Лаврушина, Г. Н. Бєлоглазова, О. В. Васюренко, В. В. Глущенко, О. І. Давидов, Т. У. Кох, Л. Крушвіц, Б. Л. Луців, Г. Марковіц, В. І. Міщенко, А. М. Мороз, А. А. Пересада, І. В. Сало, О.П. Чернявський, У. Ф. Шарп, О. Л. Яременко та інші.

Метою курсової роботи є визначення основних засад діяльності комерційних банків та аналіз їхньої діяльності.

Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:

• З`ясувати роль комерційних банків в економіці держави;

• Дослідити нормативно-правову базу діяльності комерційних банків;

• Здійснити аналіз активних операцій комерційних банків;

• Здійснити аналіз пасивних операцій комерційних банків.

В якості об’єкта дослідження курсової роботи є організаційно-правові засади діяльності комерційних банків.

Предметом курсової роботи є дослідження результатів діяльності комерційних банків (на прикладі ПриватБанку).

При написанні курсової роботи були використані наукові статті, монографії провідних вітчизняних та закордонних учених та джерела мережі Інтернет.

В процесі опрацювання теоретичного та практичного матеріалу в роботі були використані такі методи дослідження: індукція, дедукція, синтез, табличний та хронологічний.

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1. Роль комерційних банків в економіці держави.

Базовою ланкою грошової системи держави, є комерційні банки.

Комерційні банки - це багатопрофільні кредитні установи, що здійснюють операції у різних секторах ринку позичкових капіталів, обслуговуючи підприємства всіх галузей економіки та населення.

Через фінансову систему здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства і забезпечується їх найефективніше і раціональне використання. Звідси походить провідна роль таких фінансових інститутів у суспільстві як комерційні банки.

За своєю структурою банківські системи різних країн істотно відрізняються. Разом з тим є ряд ознак, які властиві всім банківським системам, що функціонують в ринковій економіці. Це, перш за все, дворівнева побудова (рис. 1.1)

Рис.1.1 Схема банківської системи.

На першому рівні знаходиться один банк (або декілька банків, об`єднаних спільними цілями і завданнями). Такій установі надається статус Центрального банку. Законом визначено підзвітність Національного банку України (НБУ) безпосередньо Верховній Раді України. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері [ 1 ].

На другому рівні банківської системи знаходяться решта банків, які в Україні прийнято називати комерційними банками. На відміну від центрального, комерційні банки покликані обслуговувати економічні суб`єкти – учасників грошового обігу: фірми, сімейні господарства, державні структури. Через ці банки система обслуговує господарство відповідно до задач, що випливають з грошово-кредитної політики центрального банку. Тому комерційні банки можна розглядати як фундамент всієї банківської системи вершиною якої є центральний банк.

Сьогодні вони здатні запропонувати клієнту до 500 видів різноманітних банківських продуктів та послуг. Однією з найважливіших функцій системи комерцiйних банкiв є управлiння грошовим обiгом у країні, а також здатність “робити гроші” – розширювати кредитні ресурси народного господарства, через що їх часто називають “фабриками кредиту”, а також рiзноманiтнi послуги у виглядi надання гарантiй, доручень, консультацій, управлiння майном тощо [ 2 ].

Основними функціями комерційних банків, що визначають їх суть та роль у кредитній системі, є: прийом депозитів від юридичних та фізичних осіб; кредитування підприємств і населення; організація та здійснення розрахунків у господарстві; випуск кредитних знарядь обігу. Усі функції тісно пов’язані між собою та дозволяють комерційному банку виступати у якості органа, що емітує платіжні засоби для обслуговування усього кругообороту капіталу в процесі виробництва й обігу товарів.

Найважливіша особливість комерційних банків полягає у їх можливості створювати за рахунок кредиту додаткові платіжні засоби шляхом збільшення залишків на поточних рахунках клієнтів. Усі інші інститути кредитної системи, крім центрального банку, не можуть використовувати емітовані кошти як джерело кредитних ресурсів. У той же час комерційні банки не мають права самостійно емітувати готівкові кошти, оскільки це є монополією центрального банку.

У найбільш агрегованому вигляді, з точки зору забезпечення вирішення основних цілей і завдань, покладених на банки, можна виділити такі групи функцій (рис. 1.2) [ 3 ].

Рис. 1.2 Функції комерційних банків

Комерційні банки можна класифікувати за такими ознаками:

а) за формою власності:

1) унітарні банки мають одного власника в особі держави чи приватної особи, у цей час їх в Україні два — Ощадбанк і Укрексімбанк, статутний капітал яких утворений за рахунок державних коштів;

2) колективні банки повинні мати не менш трьох осіб засновників (розмір статутного фонду обмежений 35 % на одного засновника).

б) за походженням капіталу:

1) банки з вітчизняним капіталом;

2) банки з участю іноземного капіталу;

3) банки з стовідсотковим іноземним капіталом.

в) за набором виконуваних операцій:

1) універсальні — банки, які виконують майже всі банківські операції і обслуговують широке коло клієнтів.

2) спеціалізовані банки принципово не відмовляються від на­дання універсального набору послуг, але концентрують зусилля на проведенні обмеженого кола операцій чи обслуговування обмеженої кількості клієнтів.

г) за територіальною ознакою:

1) міжнародні — обслуговують клієнтів у різних країнах;

2) міжрегіональні (національні) – функціонують у межах од­нієї країни;

3) регіональні (локальні) — обслуговують певний регіон країни.

д) за організаційною формою:

1) акціонерні банки відкритого та закритого типу формують свій капітал за рахунок внесків засновників, а також учасників за рахунок розміщення акцій банку, вони становлять більшу частину загальної кількості банків України. Власником капіталу виступає банк, тобто акціонери, як правило, не мають права вимагати від банку повернення і тих внесків. Тому ці банки вважаються більш стійкими і надійними;

2) пайові банки формують свій капітал за рахунок паїв (внесків грошових коштів у статутний фонд). Банк не є власником ка­пі і а ну, тобто за кожним з учасників зберігається право власності на його частку капіталу. Банки, статутний капітал яких формується за рахунок паїв, організовуються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю;

е) за розміром активів:

1) малі;

2) середні — активи понад 10 млн.грн, на банківському ринку України більшість банків — середні;

3) найбільші — активи понад 1 млрд.грн: Приватбанк – 11241,58 млн.грн, банк «Аваль» — 9719,22 млн.грн, Укрсоцбанк 5039,68 млн.грн. Ці банки утворюють питому вагу активів ба­нківської системи України від загальної кількості, що свідчить про високу концентрацію банківського капіталу [ 4 ].

На рис.1.3 представлено перелік зобов’язань комерційних банків

Рис.1.3. Структура зобов’язань банку.

Як бачимо зобов`язання банків доволі широкого різноманіття.

Як і в кожній державі, в Україні існує банківська система, яка є однією з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки і одним з основних чинників політики економічного зростання. Це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю, що будується по заздалегідь виробленій концепції, в межах якої відводиться місце кожному виду банків і кожному окремому банку. Її існування пов‘язане з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами – забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи усіх банків, а також забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку [ 5 ].

Банки купують грошові ресурси, продають їх і функціонують у сфері перерозподілу, сприяють обміну товарами. Вони мають своїх „продавців”, сховища, „товарний запас”. Функціонування банку у сфері обміну породжує ще й інші уявлення про його сутність. Іноді банк характеризується як посередницька організація. Основою для цього є особливе переливання ресурсів, які тимчасово осідають у одних і вимагають застосування у інших. Банк – це і кредитор, і позичальник, і посередник між юридичними і фізичними особами, і посередник у грошових розрахунках, в цих якостях він розкриває свою суть. Банк – це особливе явище господарського життя.

На сьогоднішній день, сучасний універсальний банк виконує безліч функцій, основні з яких можна побачити на рис.1.4

Рис.1.4 Коло операції, які може виконувати сучасний універсальний банк

Комерційні банки як агенти біржі можуть самостійно організовувати біржові операції, виконувати операції по торгівлі цінними паперами. Торгівля цінними паперами є частиною банківських операції, але не головною, бо досить відмінна від банківської справи. Банк як кредитне підприємство.

Кредит – це відношення між кредитором і позичальником з приводу зворотнього руху вартості, що позичається. На відміну від кредиту банк – це одна із сторін відносин, яка хоча і може одночасно виступати в якості кредитора і в якості позичальника, однак в кожний даний момент при окремій угоді виступає або в якості кредитора або в якості позичальника. Банк – це наслідок розвитку кредиту. На основі грошових та кредитних відносин з’явилося таке унікальне утворення, як банк, який в цілому можна визначити, як систему особливих підприємств, продуктом яких є кредитна та емісійна справа. Вони не обмежені централізовано виданими інструкціями, щодо тих чи інших операцій. Однак це не означає, що комерційні банки діють безконтрольно. Щоб обмежити створення великої кількості „слабких” банків, які можуть легко банкротувати і викликати „ланцюгову реакцію банкруцтв” серед своїх клієнтів, держави встановлюють досить високі квоти на їх статутний капітал [ 6 ].

Окрім зазначених базових функцій, комерційні банки можуть виконувати ряд інших операцій, конкретне коло яких визначається особливостями різних секторів ринку і потребами тих груп клієнтів банку, на які він орієнтує свою діяльність. У цьому полягає відмінність комерційних банків від спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що надають обмежене коло послуг. Так, комерційні банки можуть здійснювати операції з купівлі та продажу іноземної валюти, організовуючи фінансування зовнішньої торгівлі, виконувати довірчі операції, пов’язані з управлінням майном, грошовими коштами та іншими матеріальними цінностями фізичних та юридичних осіб за їх дорученням, надавати консультаційні послуги своїм клієнтам з питань організації господарсько-фінансової діяльності, проводити лізингові та факторингові операції, організовувати зберігання фінансових і матеріальних цінностей у спеціально обладнаних сховищах, видавати гарантії за третіх осіб, надавати економічну й фінансову інформацію, здійснювати операції з цінними паперами, а також ряд інших операцій, пов’язаних з обслуговуванням різних клієнтів [ 7 ].

Користування послугами комерційних банків стає всезагальнішою потребою підприємств, фірм, державних установ, громадських організацій і приватних осіб. Всі вони потребують відкриття в банках різних рахунків для зберігання грошових коштів, послуг обміну валюти, купівлі-продажу цінних паперів, надання позичок, тощо. Все це зумовлює необхідність того, щоб всі члени суспільства були добре обізнані зі структурою і роллю комерційного банку в сучасній економіці. Особливо це необхідно для сучасного українського суспільства, яке йде шляхом ринкових реформ і створення сучасної банківської системи. Сьогодні стан розвитку економіки потребує постійної уваги до банківської системи в цілому і комерційних банків зокрема, проведення політики, спрямованої на створення сприятливих умов для їх стабільного та ефективного функціонування [ 8 ].

Отже, на основі даного розділу, можна стверджувати, що комерційний банк – це не лише організація, що виступає в ролі кредитора чи позичальника, він є справжнім, універсальним інструментарієм фінансового ринку. Більш того, комерційний банк є основою банківської системи, що в свою чергу забезпечує досконале виконання суспільних та державних систем.