25

ВСТУП

Кредитна система України — важлива сфера національної економіки, де в останні роки відбуваються радикальні зміни. Корінним чином змінюється кредитна система, запроваджуються нові форми кредитування і розрахунків, іншими стають взаємовідносини між банками і їх клієнтами, складаються нові пропорції між фінансами і кредитом. На фоні активного розвитку товарних і фінансових ринків роль грошей різко зростає.

Ситуація перехідної економіки, формування ринку вимагають пошуку нових форм грошово-кредитних відносин. Основним джерелом задоволення великого попиту на грошові ресурси є кредит, адже навіть при самому високому рівні самофінансування господарюючим економічним суб’єктам не вистачає власних коштів на здійснення інвестицій і поточної основної діяльності. Потреба в кредитних ресурсах стає особливо відчутною у зв’язку з глибоким технічним переозброєнням економіки, що вимагає основних інвестицій, а це в свою чергу викликає необхідність детального вивчення кредитних відносин.

Кредитні відносини в ринковій економіці необхідні, передусім, як механізм переливання капіталу з одних галузей в інші та згладжування норми прибутку, дають змогу подолати обмеженість індивідуального капіталу, служать інструментом для підтримки неперервності кругообігу фондів діючих підприємств.

Надзвичайно великого значення набуває вміння банківських спеціалістів в процесі загострення конкуренції на кредитному ринку вибирати найраціональніші менеджерські рішення, розраховувати ефективність різних варіантів кредитних проектів, робити стратегічні і тактичні прогнози, здійснювати постійний контроль за дотриманням законодавчих норм в проведенні кредитних операцій. А все це можливо лише за умови досконального знання всього механізму надання та погашення позик.

Проблеми формування, функціонування та управління кредитним ринком досить широко розглядається в публікаціях вітчизняних та іноземних науковців. Варто відзначити роботи таких учених, як Гальчинського А.С., Глущенко С.В., Васильєвої В.В., Науменкової С.В, Козюка В.В, Школьника І.О., Савлука М.І, Дзюблюка О.І. та ін. Із вище викладеного випливає актуальність обраної теми, в зв’язку з цим основною метою курсової роботи є: об’єктивна необхідність глибокого та всебічного висвітлення головних проблем кредитної системи України, дослідженню теоретико-методологічних аспектів кредитування, а також висвітлення економічного змісту кредитних відносин, аналіз механізму банківського кредитування в Україні та пошук шляхів його вдосконалення.

Відповідно до даної мети роботи постають такі завдання:

•  визначити сутність, призначення та функції кредитної системи;

• з’ясувати етапи становлення кредитної системи України;

• діяльність фінансово-кредитних установ на прикладі кредитних спілок та ломбардів ;

• визначити проблеми кредитування фізичних осіб в сучасних умовах та розробити заходи по їх удосконаленню.

Предметом дослідження є роль банківських і небанківських фінансово-кредитних інститутів у національному кредитуванні.

Об’єкт дослідження – це кредитна система і проблеми її функціонування.    Методологічну та інформаційну основу в проведенні дослідження склали вітчизняні публікації з питань фінансово-кредитних відносин та банківської діяльності, законопроекти України щодо функціонування кредитної системи України, статистичні матеріали.

Розділ 1. Поняття кредитної системи та її роль в економіці україни

1. Сутність, призначення та функції кредитної системи

Кредитна система - сукупність кредитних відносин, що існують в країні, форм і методів кредитування, банків та інших кредитних установ, які організовують і здійснюють такого роду відносини.

Існують дві ланки кредитної системи: банківські установи - банки, і парабанковскі установи.

Структура кредитної системи представлена на рис. 1.1

Рис 1.1 Структура кредитної системи України

Банки - кредитні установи, виконують більшість кредитно-фінансових послуг і тому є універсальними (комерційні банки, інвестиційні, ощадні, іпотечні, земельні і т.д.).

Парабанківська система утворена спеціалізованими кредитно-фінансовими та поштово-ощадними інститутами, орієнтованими на виконання кола фінансових послуг або обслуговування певного типу клієнтури (ломбарди, страхові та інвестиційні компанії, лізингові, факторингові компанії, недержавні пенсійні фонди, клірингові палати). Основою кредитної системи є банківська система, яка несе основне навантаження по кредитно-фінансового обслуговування всього господарського обороту.[1]

Становлення ринкових умов господарювання в Україні зумовило перехід до дворівневої банківської системи, а банки є практично найважливішою складовою кредитної системи. Кредитування населення України в сучасних умовах є надзвичайно важливим питанням через те, що соціально-економічний рівень його життя дуже низький.

Сучасні банківські системи, як правило, складаються з двох рівнів. Верхній рівень дворівневої банківської системи займає національний (центральний банк) країни. Його основними функціями є:

• грошово-кредитне регулювання економіки;

• емісія валюти країни і забезпечення її обігу;

• контроль за діяльністю кредитних установ;

• акумуляція і зберігання резервів кредитних установ;

• кредитування комерційних банків;

• кредитно-розрахункове обслуговування уряду;

• зберігання та проведення операцій із золотовалютними запасами і резервами

Комерційні банки — головна ланка дворівневої банківської системи. Основні функції комерційних банків такі:

• управління грошовим обігом;

• забезпечення платіжного механізму;

• акумуляція заощаджень;

• надання кредиту;

• фінансування зовнішньої торгівлі;

• довірчі операції;

• зберігання цінностей;

• консультування і надання інформації.

Однією з найважливіших функцій системи комерційних банків є управління грошовим обігом у країні. Воно здійснюється спільно з центральним банком країни за допомогою кредитних операцій.

Мета політики центрального банку — через систему обов’язкових резервів керувати динамікою кредиту і забезпечити відповідність кількості грошей в обігу національним завданням стабілізації цін, підтримки нормальних темпів економічного зростання та високого рівня зайнятості. Комерційні банки є необхідним каналом для збільшення або зменшення кількості грошей в обігу як засобу вирішення вказаних завдань.

Економічна роль може нормально функціонувати лише тоді, коли в її судинах постійно циркулюють грошові потоки (готівкові й безготівкові). Безперервність цієї циркуляції забезпечує кредитна система.

Роль кредитної системи полягає в тому, що вона підтримує високу норму народногосподарського накопичення, сприяє розв'язанню проблеми реалізації товарів і послуг на ринку, розвитку галузей промисловості і будівництва, міжнародної торгівлі, що, в свою чергу, сприяє розвитку виробництва. Завдяки кредиту скорочується час на задоволення господарських і особистих потреб. Підприємство-позичальник за рахунок додаткової Вартості має можливість збільшити свої ресурси, розширити господарство, прискорити досягнення виробничих цілей. Громадяни, скориставшись кредитом, мають подвійний шанс: або застосувати здатності й отримані додаткові ресурси для розширення своєї справи, або прискорити досягнення споживчих цілей, одержати у своє розпорядження такі речі, предмети, цінності, якими вони могли б володіти лише в майбутньому.

Банківський кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на засадах строковості, повернення, платності, забезпеченості та цільового використання.

Строковість кредиту означає, що позики підприємствам видаються на певний строк, по закінченні якого вони повинні бути повернені.

Повернення кредиту означає, що отримані підприємством залучені кошти повинні бути повернені через певний час. Повернення кредиту забезпечується безперервністю кругообігу коштів і переходом їх в завершальній стадії в грошову форму.

Платність кредиту полягає в тому, що кредити банк видає підприємствам за певну плату, яка називається процентом. Розмір процента встановлюється з таким розрахунком, щоб сума отриманих від позичальника відсотків покривала витрати банку по залученню коштів, необхідних для даного кредиту, витрат на ведення банківської справи і забезпечувала одержання певного доходу.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. В банківській практиці найбільш розповсюдженими є такі форми забезпечення кредитів: застава майна, гарантія або поручительство, страхування кредиту та інші. [2]

Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Кредити надаються на здійснення таких заходів: збільшення основних та оборотних фондів підприємств; накопичення сезонних запасів ТМЦ, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів; інвестиції; викуп державного майна; споживчі потреби громадян; інші заходи, у разі розриву між надходженнями коштів та їх витратами в процесі виробництва. Забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника і формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.

Кредити комерційних банків можна класифікувати за різними ознаками та критеріями. Найбільш прийнятною є така класифікація банківських кредитів:

1. За основними категоріями позичальників;

• кредити галузям народного господарства;

• кредити населенню;

• кредити державним органам влади.

2. За цільовим спрямуванням:

• виробничий (поповнення обігових коштів та основних засобів);

• споживчий (споживчі цілі населення).

3. За строками користування:

• строкові, тобто надані на визначений у договорі строк, які, в свою чергу, можуть бути:

а) короткостроковими (до 1 року);

б) середньостроковими (1-3 роки);

в) довгостроковими (понад 3 роки).

Короткостроковий кредит надається підприємствам для покриття витрат по формуванню оборотних коштів на строк до одного року. Цей строк використання короткострокового кредиту обумовлений тим, що кругообіг оборотних коштів здійснюється звичайно протягом одного року. Тому після здійснення кругообігу цих коштів одержаний кредит повинен бути повернений банку.

Середньо- і довгостроковий кредит надається підприємствам для покриття витрат по формуванню основних фондів на строк понад один рік. Цей строк використання кредиту обумовлюється тривалим функціонуванням основних засобів і перенесенням їх вартості на продукт частинами.

• до запитання (онкольні) - видаються на невизначений строк. Позичальник повинен погасити такий кредит за першою вимогою банку. Якщо банк не вимагає погашення, то кредит повертається на розсуд позичальника;

• прострочені - по яких строк погашення, встановлений кредитним договором, минув;

• відстрочені (пролонговані) - щодо яких за клопотанням позичальника банком прийняте рішення про перенесення строків погашення кредиту на більш пізню дату.

4. Залежно від забезпечення:

• забезпечені (ломбардні) - надаються під забезпечення (заставу майна, поручительство, гарантію, страхування ризику неповернення кредиту тощо);

• незабезпечені (бланкові) - надаються без забезпечення. Незабезпечені (бланкові) кредити, що називаються у банківській практиці довірчими, надаються лише під зобов'язання позичальника погасити позичку. Вони пов'язані з великим ризиком для банку, тому потребують ретельнішого вивчення кредитоспроможності позичальника і надаються під більш високий процент.

5. За методами надання:

• у разовому порядку, коли рішення про надання приймається окремо по кожному кредиту;

• відповідно до відкритої кредитної лінії, тобто кредити надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування без погодження кожний раз із банком умов кредитного договору;

• гарантовані - банк бере на себе зобов'язання у разі потреби надати кредит клієнту визначеного розміру протягом відповідного періоду. Гарантовані кредити, в свою чергу, можуть бути двох видів: з обумовленою датою видачі кредиту та з наданням кредиту в міру виникнення потреби в ньому.

6. Залежно від кількості кредиторів:

• надані одним банком;

• консорціумні, тобто такі, що надаються консорціумом банків, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників потрібну кредитоодержувачу суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом відсотків;

• паралельні, що передбачають участь в їх наданні кількох банків. Тут кредити одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених, умовах.

7. Залежно від порядку погашення:

• поступово (в розстрочку);

• водночас із закінченням строку кредитного договору;

• у відповідності з особливими умовами, визначеними кредитними договорами.

8. За характером і способом сплати процентів:

• з фіксованою процентною ставкою;

• з плаваючою процентною ставкою;

• зі сплатою процентів у міру використання наданих коштів (зви­чай­ний кредит);

• зі сплатою процентів одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

Кредити з фіксованою процентною ставкою характерні для стабільної економіки. З метою зменшення ризику недоотримання прибутку або запобігання збитків в умовах інфляції при видачі кредитів на значні строки банки використовують плаваючу процентну ставку. В цьому випадку у відповідності з кредитним договором процентні ставки періодично переглядаються і звичайно прив'язуються до рівня облікової ставки центрального банку та фактичного темпу інфляції.

9. За ступенем ризику:

• стандартні;

• нестандартні, до яких, в свою чергу, відносяться: кредити під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.

Кредит як економічна категорія не тільки має внутрішню сутність, що проявляється в його структурі, закономірностях руху, формах і видах, а й активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, з іншими (некредитними) процесами в економіці і соціальній сфері та помітно впливає на них. Основні напрями та механізми цього впливу визначають окремі його функції.

Поняття функції стосується кредиту взагалі, а не якоїсь окремої його форми чи окремого виду. Функцією може бути лише такий вплив на зовнішнє середовище, який здійснюють усі форми і різновиди кредиту. Тому функції кредиту сприяють його консолідації як цілісного явища і виокремленню його з інших економічних явищ у самостійну категорію. Роль та функції кредиту представлені на рис. 1.2

Р ис. 1.2 Функції та роль кредиту [3]

Свої функції кредит може успішно виконувати лише в умовах розвинутої ринкової економіки, коли сутність кредиту і закономірності його руху можуть проявитися найбільш повно. В умовах перехідної економіки України таких можливостей не було. Це негативно впливало як на рівень їх реалізації, що проявилося в низькій ролі кредиту в соціально-економічному житті суспільства, так і на стан теоретичного осмислення цього складного питання. І сьогодні питання про функції кредиту залишається дискусійним, вимагає до себе більш пильної уваги дослідників, особливо визначення загальноприйнятої методологічної основи вирішення цього питання.