
- •Ще одне прочитання історії
- •Розділ 1 первісне суспільство. Перші державні утворення на території україни Початок формування людської цивілізації на території України
- •Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор’я
- •1. “Грецький” (друга половина VII - середина і ст. До н.Е.)
- •2. “Римський” (середина і ст, до н.Е. - IV ст. Н.Е.)
- •28 Первісне суспільство і перші державні утворення
- •2 Київська Русь
- •4. Форсоване піднесення культури, поява нових культурних явищ. Виникнення і становлення Давньоруської держави сприяло помітному культурному поступу східних слов’ян, збагаченню новими здобутками.
- •II. Тимчасовий розпад єдиної держави (1205—1238 pp.).
- •III. Об’єднання щ піднесення, активна боротьба із золотоор- динським ігом (1238—1264 рр.).
- •IV. Стабільність та нідиесецня (1264—1323 рр.).
- •V. Поступовий занепад ((323—1340 pp.).
- •4 Українські земііі у складі
- •III. Втрата українськими землями залишків автономії (1385— 1480 рр.).
- •IV. Посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром “збирання земель Русі” (1480—1569 pp.).
- •6 ' Українська національна революція
- •6 Бойко
- •2 Тис.1 На базарах, які збиралися раз або двічі на тиждень, місцеве населення продавало лишки продукції своїх господарств, торгувало вроздріб.
- •8 Україна у першій половині XIX ст.
- •7 Бойко
- •XVIII ст. Стала володаркою значної частини України — на рубежі сторіч західноукраїнські землі займали територію 70 тис. Км2, де проживало 3,5 млн. Осіб, з яких 2,4 млн. Були українцями.
- •8 Бойко
- •XIX ст. Відбулися докорінні зрушення у розподілі земельної власності.
- •11 Українська національно- демократична революція (1917—1920 рр.)
- •1918 Р. Війська Директорії вступили до Києва і п. Скоропадський був змушений зректися влади і незабаром виїхав за кордон.
- •1919 Р, польські війська контролювали майже всю Галичину, за винятком трикутника між Дністром, Збручем і Заліщиками.
- •11(Ит. За: Версток в.Ф. Махновщина. — к., 1991. — с. 124.
- •1М Тарнавський. Спогади. — Львів, 1992. — с. 92.
- •12 Україна в складі срср
- •1922 — Серпень 1923 рр.) — поступове згортання зовнішньополітичної діяльності.
- •1921 Р усрр встановила дипломатичні відносини з Латвією та Естонією.
- •348 Україна в складі срср (1922—1939 рр.)
- •10 Млн. Осіб. У 1939 р. Кількість письменних у республіці зросла майже до 85%,
- •1 Скрипник м.О. Вибрані твори. — к., 1991. — с. 429—430.
- •1 Тис., “оновлені” практично всі командири корпусів і дивізій. Трагічні наслідки цих репресій стали особливо відчутними в перші місяці війни Німеччини та срср.
- •14 Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.)
- •6 Березня 1939 р. Гітлер вирішив остаточно ліквідувати Че- хословаччину, окупувавши Богемію і Моравію і давши дозвіл на окупацію Угорщиною Карпатської України.
- •1942 Р. Наступ на харківському напрямку, Погана організація, недостатнє матеріальне забезпечення, тактичні помилки призвели до трагедії (у полон потрапило 240 тис. Червоноармійців).
- •1948 Р. — 1762,1949 р. — 6098,1950 р. — 7190 (колгоспи об’єднували за одними джерелами 93%, за іншими — 98% селянських господарств).
- •1 Цих. За: Чайковрький а.С. Невідома війна: Партизанський рух. В Україні 1941—1944 рр. Мовою документів, очима історика. — к., —
- •5 Березня’ 1953 р. Помер Сталін. Ця дата стала своєрідною точкою відліку розгортання у Радянському Союзі складних? суперечливих і неоднозначних спроб трансформації тоталітарних структур.
- •1950 Р. До 381, 5 тис. 1959 р. Згідно з постановою цк кпрс (січень 1957 р.), було суттєво розширено компетенцію місцевих рад щодо планрання, будівництва, бюджетно-фінансових справ та ін.
- •2Див.-. XX съезд кгхсс и его исторические реальности. — м,, 1991. - с. 115.
- •17 Україна на порозі кризи:
- •1Див,: Погружение в трясину. — м., 1991. — с. 24.
- •1.8 Україна і процес перебудс/ви в срср
- •III етап (літо 1988 — травень 1989 рр.) — зміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз.
- •1988 Р. — 1,5%, а 1989 р. — 2,2%. Поступово у господарстві формується комплекс цегатщзнщс тенденцій, в перспективі здатний зірвати економіку країни "з середини.
- •IV етап (травень 1989 — лютий 1990 pp.) — розмежування та консолідація полярних політичних сил у суспільстві, їхнє відкрите протистояння.
- •16 Бойко
- •VI етап (грудень 1990 — серпень 1991 рр.) — кінець перебудови.
- •1990 Р. Проте народ краще жити не став, адже левову частку його доходів швидко “з’щала” інфляція.
- •1,5 Тис. Законів.
- •1995 Р. В Україні діяло вже майже 16,5 тис. Общин 67 конфесій, напрямів і тлумачень.
- •II з’їзд Рад срср, що затвердив Конституцію срср. Саморозпуск укп
О. Д. Бойко
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Ще одне прочитання історії
Мабуть, із жодної дисципліни, які вивчають у вищій школі, не видано останнім часом стільки спеціальної літератури, як з історії України. Нинішньому студентові вже доступні капітальні праці видатних істориків, чиї імена десятиліттями замовчували або називали з метою поганьблення їх; розвідки, нарисові, монографічні дослідження, написані та вперше видані за рубежем; різноманітні праці, наснажені оригінальним концептуальним баченням нашого минулого сучасними вітчизняними істориками; низка довідково-енциклопедичних видань.
За таких обставин зважитись на випуск у світ ще одного посібника, можливо, було б ризиковано, якби йшлося про стереотипний за мисленням і манерою викладу твір. У даному разі автор і видавництво проектували за багатьма параметрами непересічний посібник, функціональний у навчальному процесі, читабельний, доступний щодо сприйняття. Рукопис, якого недовго довелося чекати, переконав у великій імовірності появи дуже цікавого за концептуальним мисленням, свіжого фактологічно, оригінального за стильовими аспектами, компактного за обсягом тексту навчального видання.
Історія постає в ньому без глянцу, без ідеологічних перебільшень чи замовчувань, без гонитви за “жертвами часу”, без кон’юнктурного славослов’я. Це самодостатня праця. Думка і слово в ній пройняті авторським вживанням у події далекого чи близького минулого, прагненням розглядати їх в єдності, суперечностях різноманітних тенденцій, процесів на рідних теренах та поза їх межами. Сміливим і водночас зваженим є підхід автора до недостаньо висвітлених в історичній літературі сюжетів і осіб. Широко представлені концептуальні погляди щодо спірних проблем. Зримо простежується контекст світового історичного розвитку, відчутне використання новітнього інструментарію багаьох суміжних дисциплін - філософії, економічної теорії, політології. соціології, географії, етнографії, культурології тощо. Не рідко автор у глибині віків бачить витоки сучасних проблем, залучаючи до аргументації унікальні архівні матеріали. Не уникає він складних і суперечливих сучасних колізій, які, з огляду на різні обставини й чинники, історики змушені здебільшого обминати.
І все це викладено лаконічно, без нарочитої наукоподібності, емоційного епатажу. Систематизують відомості, дисциплінують мислення короткі, але місткі за змістом висновки наприкінці кожної теми, які відзначаються концентрованою інформативністю, а почасти й концептуальною оригінальністю.
Автор добре знає специфіку викладання предмета у вищій школі, тому посібник дуже функціональний щодо його використання в навчальному процесі. Але чи не найголовнішим видається те, що в ньому простежуються намагання уникати категоричної однозначності суджень щодо драматичних сторінок нашої історії, спроби осмислити їх у контексті того часу. Досить відчутним є й моральний аспект, чим завжди відзначаються праці з української історії. Попри незаангажованість, ідеологічну безпристрасність і в думці, і в слові простежується громадянська позиція автора, який прагне розібратися в причинах історичних колізій, зрозуміти мотиви вчинків конкретних історичних осіб, пам’ятаючи, що всі вони - наші співвітчизники, а їхні подвиги і помилки - наша історична доля.
І все ж час від часу при читанні цієї справді за багатьма ознаками непересічної книжки зринає думка, що наше суспільство ще довго торуватиме собі шлях до толерантності в оцінках складних історичних подій, неоднозначних постатей минулого, долаючи ейфорію ситуативних переможців, реваншизм осіб, відтиснутих з авансцени подій. Але у всіх нас одна історія і дуже важливо усвідомити хоча б з історичного досвіду, що ставали міцними ті держави, громадяни яких завжди були готовими подати руку, а не оголювати один супроти одного шабель. Можливо, цей посібник і щодо цього багатьом прислужиться.
ВАСИЛЬ ТЕРЕМКО, видавець.