й емоційно-психологічний рівень (світовідчуття). Ще можна виділити такий рівень, як світосприйняття, до якого слід віднести формування пізнавальних уявлень про світ з використанням наочних образів.

Для наукового світогляду характерні такі риси:

• науковість, тобто адекватне пояснення минулого і сучас­ного, а також окреслення наукової картини світу;

• можливість передбачити хід розвитку подій і явищ сус­пільства та природи;

• гуманістичний характер.

2. Основні типи світогляду та його функції

Науковий світогляд можна розглядати як органічне єднання конкретно-історичного змістовного погляду на світ, науково-обґрун- тованих переконань відносно законів розвитку природи і суспільства, соціально-економічного укладу життя, системи суспільно-політич­них відносин, які визначають активну життєву позицію людини.

Слід зазначити, що термін “світогляд” уживається й у вузь­кому розумінні, тому можна говорити про типи світогляду. Наприк­лад, філософський світогляд, політичний світогляд, релігійний світогляд та ін. Оскільки ставлення людини до світу нескінченно багатогранне, то це обумовлює різні аспекти усвідомлення люди­ною себе у світі, різні грані єдиного світогляду. Ядром світогляду є філософські погляди. Через працю, науку, мистецтво людина прихо­дить до розуміння своєї єдності з природою, із суспільством і одно­часно усвідомлення відносної самостійності і за своїм походженням, і за способом життя, мовою, нормами свідомості. Отже, світогляд може бути за своїм змістом і суспільною значимістю науковим (теоретично обґрунтованим, побудованим за філософськими прин­ципами), в основі якого лежать дані сучасної науки і філософії, і сти­хійним, або життєво-практичним, наївним, в основі якого ле­жать буденні, побутові знання.

Таким чином, світогляд можна розглядати як більш-менш систематизований комплекс уявлень, оцінок, установок, що забез­печують цілісне бачення й усвідомлення світу і місце в ньому люди­ни разом з життєвими позиціями, програмами та іншими стимулами поведінки, активного діяння взагалі. Тим самим світогляд інтегрує пізнавальну, ціннісно-орієнтовну і спонукально-діяльнісну установ­ки людської життєдіяльності. Вони спрямовані на забезпечення ус­пішного функціонування специфічно людської життєдіяльності.

— 198—

Світогляд існує на різноманітних рівня* щодо ступснп т .чільності (світогляд особистості, груповий, професійний, національний, класовий, загальнолюдський), або ступеня історич­ного розвитку (античний, середньовічний та ін.), або ступеня тео­ретичної зрілості (науково-теоретичний, філософський, наївний, стихійно-повсякденний, “життєвий” світогляд).

Світогляд виконує низку суспільно важливих функцій.

Просвітницька, або інформаційна, функція полягає у сприйнятті явищ, подій навколишнього світу, робить для людини зро­зумілим світ природи та суспільства. Світогляд виконує роль призми, через яку заломлюються всі зовнішні впливи. Наприклад, людина з релігійним світоглядом вважає, що всі явища природи і суспільного життя визначаються найвищими божественними силами. Людина з науковим світоглядом оцінює всі явища у руслі принципу детермінізму, тобто шукає ті матеріальні і соціальні причини, якими ці явища обумовлені. Отже, світогляд озброює людину методологією, сукупністю вихідних філософських принципів і методів пізнання дійсності, збагачує її системою духовно-ціннісних орієнтацій.

Виховна функція світогляду реалізується таким чином, що прийняті погляди і переконання вимагають формування певних морально-вольових якостей й естетичного ставлення людини до дійсності. Вірність переконанням, боротьба за їх утілення в життя передбачає міцність характеру, стійкість і волю. Ці моральні якості виховуються в єдності з почуттями гуманізму, відповідальності, обов’язку, естетичними ідеалами суспільного й особистого життя.

Розвиваюча функція пов’язана з тим, що при засвоєнні змісту світогляду відбувається активна мисленєва діяльність. Науковий світогляд будується на принципах діалектичного підходу при розгляді й засвоєнні дійсності, що надає мисленню гнучкості, а явища вивчаються в русі і взаємозв’язку.

Організаційна, або орієнтаційно-регуляційна, функція світогляду полягає в тому, що він є основою (вихідною позицією) практичної діяльності людини. Тобто названа функція пов’язана з тим, що поведінка і діяльність людини визначаються її поглядами й переконаннями. Так, відомий російський письменник JI.M.Толстой, заперечуючи власність, прагнув привести у відповідність до цього переконання і свій спосіб життя. Тому у свій час він відмовився від володіння нерухомим майном, землею, від авторського права на ос­танні свої твори.