з питань порушення прав людини в школі. До цієї комісії можум. звертатися учні, батьки, вчителі, адміністрація школи. До у час і і и роботі приймальні залучені фахівці: психолог, соціолог, лікар, юристи. Приймальня об’єднує всі напрями діяльності школи, залучає до співпраці і спільної творчості учнів, студентів, батьків, фахівців, усіх небайдужих до суспільних справ і громадянського виховання підростаючого покоління¹.

Форми громадського виховання можуть бути різними. Наве­дений вище перелік можна доповнити бесідами, усними журнала­ми, круглими столами, прес-конференціями, заочними подоро­жами, годинами запитань і відповідей, диспутами, суспільно- політичними вікторинами, аналізом конкретних політичних та історичних ситуацій, роботою лекторіїв, випусками незалеж­них шкільних газет, “теледебатами кандидатів у президенти ”, “...у депутати ” та ін. За умови творчого підходу у кожному конк­ретному закладі народжуються нові форми, доцільно добираються кращі з уже відомих, апробованих практикою шкільного життя. Важ­ливо лише пам’ятати, що успішність роботи, спрямованої на грома­дянське виховання школярів, визначається не переліком форм і ме­тодів, а педагогічно цілеспрямованим їх відбором з урахуванням віко­вих особливостей учнів, їхніх інтересів, прагнень, потреб стимулю­вання дітей до творчості, ініціативи, самостійності, активності, до вироблення громадянської позиції особистості.

2. Досвід організації громадянського виховання в прогресивних країнах світу

Розвинені демократичні країни мають багатий досвід орга­нізації громадянського і політичного виховання. Громадянськість тут розглядається як особиста і перманентна настанова на життя як на творчість, що ґрунтується на індивідуальному сприйнятті, пережи­ванні, обстоюванні певних громадянських цінностей, закріплених у суспільстві. Неможливо прищепити громадянськість, уважають учені і педагоги-практики передових демократичних країн — можна лише підготувати молоду людину до віднайдення власної суті цього по­няття, справляючи на неї виважений педагогічний уплив.

У Франції, як у країні з давніми традиціями і значними ідо

¹ Козача Н. Реалізація прав людини як засіб становлення гром;ідипп.коі к\ нм \ |*п

11 Відкритий урок. — 2002. — № 7-8. — с. 36-37.

— 187—

бутками в сфері формування громадянськості, учнів починають ви­ховувати в дусі громадянства з материнської школи. Уже на цьому етапі середньої освіти дітям прищеплюють такі інтелектуальні й соціальні навички, які дають їм змогу добре орієнтуватися й почува­ти себе комфортно як у класному колективі, так і в суспільному се­редовищі. Особлива увага приділяється вихованню самоповаги, гідності і поваги до інших людей, а також почуття суспільного обо­в’язку і відповідальності. Діти отримують базисні уявлення про сутність демократичних засад співжиття у французькій державі і в Європі загалом. На уроках, присвячених громадянській освіті, вив­чаються такі теми: “Поняття особистості і власності — моє, твоє, наше”; “Батьківщина, єдність, національна ідентичність”; “Республі­канський девіз: свобода — рівність — братерство”, “Право на голо­сування та загальне виборче право” і т. ін.¹.

Визначальною особливістю громадянської освіти і вихован­ня у Франції є те, що вони є інтегруючим компонентом усього нав­чально-виховного процесу: окремі навчальні курси і певна кількість урочних годин пов’язуються із соціальною роботою учнів, з усіма без винятку навчальними дисциплінами.

Ідея громадянськості пронизує всю колежову освіту (рівень основної середньої школи) і безпосереднім чином упливає на її цілі, форми і зміст

У нинішній програмі з громадянської освіти для французьких колежів, яка діє з 1997 року, зазначається, що вона має на меті на­самперед досягнення таких цілей:

• навчати і виховувати учнів у дусі поваги до прав людини і громадянських прав;

• прищеплювати учням повагу до принципів і цінностей рес­публіканської демократії;

• навчати молодь розумінню засад функціонування соціаль­них інститутів і законів, правил соціального і політичного життя;

• плекати у вихованців почуття індивідуальної і колективної відповідальності;

• розвивати культуру думки, формувати критичне мислен­ня, уміння аргументовано висловлюватися¹.

Теоретичні знання, за задумом авторів програми, повинні доповнюватися конкретною роботою: анкетними опитуваннями гро­

¹ Лавриченко Н. Соціалізація шкільної молоді засобами громадянської освіти: французький досвід // Шкільний світ. — 2003. — № 9 (185). — С. 2.

— 188—

мадської думки, соціологічними дослідженнями, обробкою 11 III І ер претацією статистичної інформації тощо.

Значний унесок до реалізації мети громадянського вихопім і ня здійснюють учителі історії й географії. У робочих зошитах \ цих предметів виділяється окрема рубрика, в яку заносять відповідну інформацію^ власні роздуми і висновки. Програмою передбачаєть­ся, що всі представники педагогічного колективу колежу мають спри­яти її реалізації: на уроках історії—це осягнення сутності головних прав і обов’язків, на уроках із предмета “Наука про життя і про зем­лю” — формування громадянських позицій учнів щодо охорони і збе­реження довкілля, на уроках математики — усвідомлення того, наскільки важливо дотримуватися принципу науковості задля отримання вірогідних даних, необхідних для об’єктивного аналізу суспільних явищ.

Сьогодні посилюються позиції і значення громадянської освіти у ліцеях — загальноосвітніх і професійних навчальних закладах, що дають повну середню і середню спеціальну освіту. Донедавна така освіта здійснювалася тут лише за ініціативи класних керівників. У 1999 р. Міністерство національної освіти Франції видало наказ, згідно з яким у всіх без винятку ліцеях упроваджуються дві обов’язкові години громадянської освіти на тиждень. Цей навчальний курс має назву “Громадянське, правове і соціальне навчання”. Він доповнюєть­ся дебатами, дискусіями, практичною соціальною роботою ліцеїстів.

Франція сьогодні є безперечним європейським лідером у гро­мадянській освіті і вихованні школярів.

Уряд Нідерландів стимулює участь молоді у політичному житті міста, країни. Оголошуються конкурси учнівських проектів, на реалізацію кращих із них місцева влада виділяє кошти¹.

У педагогіці США проблема формування громадянських умінь учнів розробляється досить давно, існують різні точки зору і різні підходи до громадянської освіти молоді, цілий ряд програм і підручників. Так, підручник Д.Р. Френкеля, Ф.Т. Кана і Е. Вульфа “Громадянознавство: уряд і громадянство”, написаний ученими (Д.Р. Френкель і Е. Вульф — професори педагогіки університету шта­ту Каліфорнія) і вчителем середньої школи (Ф.Т. Кан), застосовуєть­ся у старших класах і передбачає засвоєння школярами 24-х голов­них громадянських умінь².

¹ Євтуменко Р. Громадянська освіта: знайомство з досвідом країн Європи // Історія в школах України. — 2001. — № 2. — С. 11.