Тема 7.1

Громадянське виховання та самовиховання особистості школяра

1. Сутність і наукова концепція громадянського виховання.

2. Наукові підходи, принципи, мета і завдання громадянського виховання.

3. Засоби громадянського виховання та освіти: Досвід роботи навчальних закладів України.

4. Досвід організації громадянського виховання в прогресивних країнах світу.

7.1Л. Сутність і наукова концепція громадянського виховання

Серед пріоритетних завдань молодої української держави чи не найважливішими є збереження незалежності, захист прав, свобод і соціальних інтересів народу та виховання свідомого громадянина- патріота, професіонала¹. Зміцнити й розвинути демократичну дер­жаву можуть лише громадяни, готові самовіддано захищати й роз­будовувати її, які мають людську гідність, національну само­свідомість, гуманістичну мораль, знають свої права і обов’язки й уміють цивілізовано захистити їх, сприяючи встановленню грома­дянського миру і злагоди в суспільстві та додержуючись законів.

Процес розбудови й утвердження суверенної, правової, де­мократичної, соціально орієнтованої держави пов’язаний зі станов­ленням громадянського суспільства в Україні, що передбачає сут­тєву трансформацію світоглядних орієнтацій та самосвідомості на­роду. Цей процес потребує формування громадянської культури мо­лодого покоління, що посилює роль усіх ланок системи освіти в ціло­му та громадянського виховання й освіти — зокрема. Невипадково Державна національна програма “Освіта” (Україна XXI століття) головною метою національного виховання визначає ’’...набуття мо­лодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних над-

¹ Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столі пї. К , 2001' 16 с.

— 175—

Gili и» української-о ікіроду, досягнення високої культури міжнаціональ­них ігіін мни, формування у молоді незалежно від національної на­леж і юс і і особистісних рис громадян Української держави”¹.

Ідея національного відродження, об’єднання усіх етносів і регіонів України для створення громадянського суспільства в де­мократичній державі актуалізує вимогу формування громадянської культури у підростаючих поколінь, потребу закладення основ демок­ратичної ментальності народу.

Доцільно зазначити, що громадянський дух був досить силь­ним на всіх етапах буття українського народу, проте впродовж століть Україна була поневолена сусідніми державами і громадянство не набуло належного розвитку. Сучасні труднощі на шляху утверджен­ня молодої держави (економічна криза, зниження життєвого рівня) не ведуть до піднесення громадянських почуттів, у тому числі — й учнівської молоді. За даними дослідників², 60 % старшокласників шкіл східних регіонів країни не ідентифікують себе як громадяни української держави; дещо менший відсоток таких учнів у школах західних і центральних областей.

З огляду на сказане вище, громадянське виховання набуває сьогодні особливого значення. Існує гостра потреба і в суспільстві в цілому, і в освіті зокрема у визначенні науково-теоретичних засад, змісту, цілей, напрямів, форм і методів громадянського виховання, “що цілеспрямовано й ефективно забезпечували б процес розвитку і формування громадянина, тобто особистості, в якій органічно по­єднуються високі моральні чесноти, громадянська зрілість, патріо­тизм, професійна компетенція, самоактивність, творчі начала, почуття обов’язку й відповідальності перед суспільством, Батьківщиною”³. Необхідно також урахувати, що сучасна демократія “вимагає від особи не лише політичної активності, а й усвідомлення нею власної ролі і значення в житті суспільства, а також дії відповідно до власних переконань і цінностей”⁴.

Тому громадянське виховання сьогодні — процес форму­

¹ Державна національна програма “Освіта” (Україна XXI століття). — К., 1994. — С. 15.