учнів зі школи, свят рідної мови, історії рідного краю, церемонії ос­таннього дзвоника, зустріч малюків, зустріч із випускниками, діяльність краєзнавчих експедицій, здійснення етнографічної роботи тощо.

2. Інтегровані характеристики виховання особистості в колективі

Важливими характеристиками виховання особистості в ко­лективі А.С. Макаренко вважав: 1)мажор — постійну піднесеність, готовність вихованців до дії; 2) відчуття гідності, що випливає з уявлень про цінність свого колективу і гордість за нього; 3) дружнє ставлення його членів; 4) почуття захищеності — жодна дитина не повинна відчувати себе в колективі відчужено і беззахисно, ніхто не може принижувати слабшого і молодшого; 5) активність, що виявляється в готовності до ділової або ігрової дії; 6) звичка до стри­маності — в слові, русі, у прояві емоцій; 7) тон і стиль колективних відносин, що підтримуються відповідними законами і правилами як для дитячого колективу, так і для колективу педагогів.

Для згуртованого колективу характерний гуманістичний стиль відносин. Разом із цим, А.С. Макаренко розглядав як основ­ний принцип виховання в колективі і його розвитку відповідапьну залежність, на основі якого функціонують органи колективу і скла­даються неформальні відносини. Відповідальність інтерпретується ним як обов’язок людини перед собою і суспільством. Великого зна­чення А.С. Макаренко надавав розвитку самоврядування та ініціа­тиви в колективі. Він теоретично обґрунтував і практично перевірив систему взаємовідносин в колективі, що стала основою самовряду­вання (рис. 6.5.4.1).

У колонії ім. М. Горького, а пізніше в комуні ім. Ф.Е. Дзер- жинського, було створене демократичне мікросуспільство, органом самоврядування якого була Рада командирів. Командири загонів обирались на 3-6 місяців, рішення ради командирів виконували всі члени колективу. Через досвід виконання керівної і виконавчої функції проходили всі вихованці. Завідуючий колонії був підпорядкований рішенням педагогічної ради, загальних зборів і ради командирів. Сам же він, як завідуючий, міг безпосередньо впливати на вихованців, чергового по колонії, командира загону.

— 124—

Рис. 6.5.4.1. Структура самоврядування у шкільному колективі, розроблена А. С. Макаренком

Отже, забезпечення індивідуального і колективістського підходів у вихованні передбачає: 1) єдність загальнолюдських і на­ціональних цінностей у вихованні; 2) розуміння виховання як діалогу культур; 3) досягнення гармонії інтересів особистості і колективу;

4. єдність самостійності школярів і педагогічного керівництва їхньою життєдіяльністю; 5) суб’єкт-суб’єктний характер відносин у колек­тиві; 6) поєднання дій учнівського колективу, родини і громадськості; 7) усвідомлення виховання як особистісно-соціального явища. Фор­муючи індивідуальність в колективі, мусимо пам’ятати, що осо­бистість — продукт життєдіяльності всього суспільства: від сім ї до засобів масової інформації, від дошкільних закладів до вузу і вироб­ництва. Виховання потребує спільних великих виховних зусиль усіх виховних інституцій.

Головне призначення сучасного вчителя — надання індивідуальної педагогічної підтримки і допомоги учневі у влас­ному особистісному самотворенні, забезпечення педагогічної підтримки на шляху зростання Людини. Використання могут­нього потенціалу колективу як виховного засобу у сучасній педагогічній теорії і практиці одночасно має спрямовуватися на особистість кожного вихованця, на створення необхідних умов для актуалізації і розвитку всіх його індивідуальних здібно­стей і нахилів.

— 125—

Завдання для самостійної роботи

1. Проаналізуйте сучасні теоретичні підходи до виховання особистості в колективі. Зазначте науковців — представників цих підходів.

2. Визначте фактори формування колективу й охарактери- зуйте їх значення для сучасної школи.

3. Перебуваючи на педагогічній практиці, вивчіть досвід класного керівника сучасної школи з формування вихову- ючих стосунків дітей у колективі.

4. Порівняйте й висловіть свою думку щодо ознак колекти- ву, обґрунтованих А.С. Макаренком і М.Ю. Красовиць- ким.

5. Охарактеризуйте принципи виховання особистості в колек- тиві, сформульовані В.М. Сорокою-Росинським.

6. Здійсніть зіставно-порівняльний аналіз педагогічних сис- тем А.С. Макаренка і В.О. Сухомлинського щодо поєднан- ня індивідуального і колективістського підходів у вихованні особистості.

7. Порівняйте динаміку розвитку колективу, запропоновану

А.С. Макаренком, О.Г. Ковальовим, Л.І. Новіковою,

А.Т. Куракіним, А.М. Лутошкіним. Визначтеся з тим, яка з пропозицій вам більше подобається. Свою думку об- ґрунтуйте.

8. Доберіть конкретні приклади виховуючої взаємодії вчителів і учнів у відповідності до стадій розвитку колективу.

Питання контролю, самоконтролю знань та

1. Яке із визначень поняття “дитячий колектив” найбільше прийнятний для вас? Чому?

2. Чим зумовлена специфіка ставлення вчених і вчителів- практиків до проблеми виховання особистості в колективі у сучасних умовах?

3. У чому полягає “закон руху” у формуванні колективу, об­ґрунтований А.С. Макаренком?

4. У чому ви вбачаєте позитивний і негативний зміст педа­гогіки “паралельної дії”?

5. В.О. Сухомлинський писав: "Дитячий колектив лише

дискусії

— 126—

тоді стає виховною силою, коли він підносшш, кожну людину, утверджує в ній почуття власної гідності". На якій стадії свого розвитку колектив набуває снранж ньої виховної сили? Які фактори сприяють його розвитку н сучасних умовах?

6. Поясніть ваше розуміння визначення колективу нашим су­часником Я. Левіним: “Під загальношкільним трудовим колективом слід розуміти соціально-педагогічне об'єднання учнів, учителів і батьків школярів, діяльність яких ґрунтується на принципах гуманізму, демократії, управління і самоуправління^>п.

7. Підготуйтеся і організуйте проведення дискусії у групі на тему “Чи варто вчитися у А. Макаренка створенню шкільних колективів?” Підведіть підсумки дискусії.

6. Традиції як фактор розвитку дитячого колективу.

7. Сучасні зарубіжні концепції виховання особистості в колективі.

8. Досвід зарубіжних країн у створенні закладів для перевиховання дітей.

9. Виховне значення колективної праці школярів.

10. Інноваційні шляхи формування виховуючих стосунків між членами колективу.

11. Проблема особистості і колективу у спадщині відомих українських діячів культури і освіти.

12. Особистісно-соціальний і соціально-особистісний аспекти виховання особистості в колективі.

1. Агєєв В.С. Психология межгрупповых отношений. — М.,

2. Азаров Ю.И Не подняться тебе, старик. — М., 1989.

3. Аромштам М. Праздник с человеческим лицом // Дошкольное образование. — 2004. — № 4. — С. 4, 5,

¹ Левин ЯН. Нужно ли учиться у А.С. Макаренко созданию общешкольных коллективов? // Педагогика. — 2004. — № 1. — С. 88.

Тематика бакалаврських і магістерських наукових робіт

Література

1983.

6,19.

— 127—

2. Бойко А.М. Людина і виховання в сучасних умовах 11 Сьомі Каришинські читання. — Полтава, 2000. —

С. 7-10.

2. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації: Навчально-методичний посібник. — К., 1996.

3. Бойко А.М, Шемет П.Г. 3 вірою в майбутнє. — Полтава,

1996.

2. Галузяк В.М., Сметанский Н.И. Две личности — две парадигмы воспитания // Педагогика. — 2002. — № 3.

• С. 83-87. [Концепція розвитку особистості в колективі

В.О. Сухомлинського та А.С. Макаренка.]

2. Гриценко Л.И. Личностно-социальная концепция

1. С. Макаренко в современной педагогике. — Волгоград,

1997.

2. Иванов И П. Воспитывать коллективистов. — М., 1982.

3. Караковский В.А. Пути формирования школьного ученического коллектива. — М., 1978.

4. Киричук А.В. Положение детей в системе общения в классном коллективе // Проблемы общения и воспитания.

• Тарту, 1974.

2. Ковалев А.Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства. — М., 1978.

3. Коллектив. Личность. Общение: Словарь социально­психологических понятий / Под ред. Е.С. Кузьмина и

2. Е. Семенова. — Л.: Лениздат, 1987.

2. Левин Я. Н. Нужно ли учиться у А.С. Макаренко созданию общешкольных коллективов? // Педагогика. — 2004. — № 1. —С. 84-88.

3. Лутошкин А.Н. Как вести за собой: Старшеклассникам об основах организаторской работы. — М., 1981.

4. Новикова Л.И. Педагогика детского коллектива. — М.: Педагогика, 1978.

5. Созонов В. Співвідношення колективного та індивідуального у вихованні І І Завуч. — 2000. — № 9 (51).

• березень. — С. 3.

2. Ученическое самоуправление: сегодня и завтра: Книга для учителя / Под ред. Л.Ю. Гордина. — К., 1989.

3. Фридман Л.М., Пушкина Т.Я., Каплунович И.Я. Изучение личности учащихся и ученических коллективов.

• М., 1988.

2. Petrovsky А. V. Studies in psychology: the collective and the individual. — Moscow, 1985.

— 128—