Тема 6.4 Загальні методи, прийоми і иісобп виховання в історичному розвитку

1. Поняття про методи, прийоми, засоби виховання.

2. До історії розвитку методів виховання.

3. Класифікація та характеристика методів виховання в сучасній педагогічній теорії.

1. Поняття про методи, прийоми, засоби виховання

“Метод”

у перекладі з грецької мови означає “шлях”, “спосіб”. У педагогічній діяльності це — спосіб пізнавальної і прак­тичної діяльності, система дій з метою виховання особистості.

У педагогічній теорії і практиці метод найчастіше трактуєть­ся як шлях до досягнення оптимальних результатів¹. В українському педагогічному словнику “сукупність специфічних способів і прийомів виховної роботи, які використовуються в процесі формування особистісних якостей учнів для розвитку їхньої свідо­мості, мотиваційної сфери й потреб, для вироблення навичок і зви­чок поведінки й діяльності, а також їх корекції і вдосконалення”².

Оскільки сучасна педагогічна наука розглядає процес вихо­вання як взаємодію вихователя і вихованця, розвиток їх відносин, то, згідно з нашою концепцією, методи виховання — науково обґрун­товані способи педагогічно доцільної взаємодії всіх суб'єктів виховного процесу; спрямовані на досягнення мети виховання³. Це визначення акцентує суб’єкт-суб’єктні відносини у процесі пе­дагогічної взаємодії, активність вихованця як суб’єкта виховання, співзвучне оновленій особистісно-гуманістичній парадигмі.

Методи виховання, особливо такі, як метод педагогічної ви­моги, громадської думки, прикладу вихователя, заохочення, пока­рання, виступають у ролі методів стимулювання навчання. Більше того, без застосування методів виховання у процесі навчання не­

¹ Педагогіка / За ред. М.Д. Ярмаченка. — К., 1986. — С. 28.

2 Гончаренко с. У. Український педагогічний словник. — к., 1997. — с. 206.

3 Бойко а.Н. Теория и методика формирования воспитывающих отношений в общеобразовательной школе. —к., 1991. — с. 32.

— 87—

можливо забезпечити його успішне функціонування. Тому серед уче­них є прихильники розробки єдиних педагогічних методів — навчан­ня і виховання (Л.Ю. Гордін, І.С. Мар’єнко та ін.).

Методи виховання реалізують у педагогіці діяльнісно-віднос- ницький підхід, оскільки вони, по-перше, мають за мету пробуджен­ня активності дітей, залучення їх до діяльності, до створення вихову­ючих і розвиваючих відносин, і, по-друге, вони звернені до особис­тості, до суб’єктів виховної взаємодії.

Мета є системоутворюючим фактором виховного процесу. Методи стосовно мети виконують функціональну роль. У загально­му вигляді це можна передати так: яка мета — такі й методи, які методи — такий і результат виховання. Отже, метод є похідним від мети виховання. Тому через методи виховання реалізується взає­мозв’язок мети і результату виховання.

Таким чином, при визначенні поняття „методи виховання”, крім сутності — способи взаємодії вихователів і вихованців, потрібно враховувати їхні функції у розв’язанні завдань виховання: як способів реалізації мети і змісту виховання; як способів забезпечення цілісності педагогічного процесу; як способів взаємозв’язку мети і результату виховання, але головна їхня функція полягає в тому, що метод — основний інструментарій упливу на особистість.

Методи виховання мають свою специфіку. Вона полягає, по-перше, в тому, що ця категорія включає спільну діяльність, взаємодію вихователя і вихованців, а також інших суб’єктів (метод переконування вмішує в собі не тільки інформацію вчителя, а й сприй­няття, осмислення, усвідомлення сказаного учнями); по-друге, органі­зація взаємодії залежить від знань, культури, поведінки, емоційно- вольової сфери всіх суб’єктів виховного процесу. Метод виховання містить внутрішній і зовнішній аспекти. Зовнішня сторона ще не роз­криває внутрішньої дії методу, його якісного аспекту (чи усвідом­лює і переживає учень висловлене вчителем, чи механічно сприй­має його) — педагогічна цінність методу визначається внутрішнім його впливом, а не зовнішньою формою виразу. По-третє, особ­ливість методу виховання полягає й у тому, що він постійно розви­вається; це пов’язано з суспільно економічними перетвореннями, коли змінюється мета і зміст виховання; коли зазнає змін позиція вчителя і учня у виховному процесі (на зміну суб’єкт-об’єктним приходять суб’єкт-суб’єктні відносини).

З поняттям “метод” пов’язані два поняття: “прийом” і “засіб”. Прийом виховання — це деталь методу виховання, тобто

“метод” —

більш узагальнене поняття стосовно поняття "прийом” Таким ЧИНОМ, ПОНЯТТЯ “прийом” вужче, ВОНО ВТІЛЮЄ ШЛЯХ РСІІЛПІІЦІЇ методу щодо завдань виховання. Метод виховання можна визначи­ти як сукупність виховних прийомів, через які він реалізується. 11а- приклад, І.П. Іванов називає такий метод виховання, як творча гра, первинним прийомом якої є дія в уявних обставинах: “уявімо собі, що..”. Такий метод виховання як переконування реалізується в прийомах: наведення яскравих, образних прикладів чи порівнянь із життя, літератури; постановка питань; обговорення відповідей на них; наведення аналогій; підведення вчинку під загальний моральний принцип, значення якого не викликає у вихованця сумнівів.

Використання різних прийомів відкриває перед педагогом широкий шлях творчого підходу до методики виховання, уможливлює створення інноваційних авторських технологій виховного процесу Проте майбутній учитель має усвідомлювати, що при всій різнома­нітності, прийоми, обмежені сутністю методу і не можуть порушу­вати його сенс і призначення. В певних умовах метод може перехо­дити в прийом і навпаки.

Педагогічні дослідження обмежуються накопиченням прийомів виховання: довіра, розуміння, обговорення, спонукання, співчуття, пересторога, критика, актуалізація мрії, звертання до совісті, справедливості, почуття любові, естетичного почуття, ми­лосердя, сорому тощо¹; роз’яснення, доказ, спростування, порівнян­ня, зіставлення, аналогія, посилання на авторитет², створення ефек­ту присутності³. Унікальним вважаються прийоми паралельної дії у вихованні, організація завтрашньої радості дітей А.С. Макаренка. Практична діяльність талановитих учителів дає велику кількість зразків і прийомів виховання.

На основі знань теоретичних основ виховання, наукового уза­гальнення досвіду вчителів у працях А.М. Бойко розроблена класи­фікація прийомів виховання за обґрунтованими нею рівнями взаємодії педагогів і школярів⁴.

Поняття “засіб⁹⁹ у педагогіці розглядається в широкому і вузькому значенні. У широкому значенні засобами в педагогічній

¹ Лихачев Б.Т. Педагогика: курс лекций: Учебник. — М., 2000. — С. 214-216.