2 Сухомлинський в.О. Серце віддаю дітям 11 Вибрані твори: в 5 тт. — т. 3. — к., 1997. — с. 7.

нальних педагогів у сучасних умовах, коли відбувається переоцінки всіх цінностей, коли змінюється мета виховання, переосмислюй ьоі виховне значення попередніх культурних надбань нації, залишається сам собою, його педагогічну систему немає потреби тлумачити інак­ше чи по-новому її використовувати. Вчителеві слід лише вдумливо ставитися до його особистісної і соціальної позиції, вміти наслідува­ти її в сучасних умовах.

Завдяки поєднанню передусім особистісного, а також націо­нально-культурного, талановитий педагог включив українську пе­дагогіку в загальнокультурні зв’язки, в неперервний світовий куль­турний процес. В.О. Сухомлинський навчав нас розглядати спокон­вічні й нові прогресивні традиції у єдності, як національну пам’ять, своєрідний генетичний виховний код нації, підґрунтя її культури.

Переоцінка цінностей у педагогіці є нічим іншим, як відбо­ром того змісту, тих методів і форм, які забезпечують на новому рівні культурного буття високі педагогічні результати. Теорія і прак­тика В.О. Сухомлинського відповідає сьогоденню, вона випередила свій час, хоч його інноваційна виховна система, створена в тоталі­тарному суспільстві, об’єктивно не могла бути повністю в ньому задіяною. Вона забезпечує нам широкий простір для творчості в умовах діалогу культур усіх етносів, що споконвіку живуть в Україні, і відкритості до народів Європи і світу. Гуманістично спрямована, людино- і суспільство-творча педагогічна спадщина В.О. Сухо­млинського відповідає нашому часові, допомагає долати породжені ним суперечності, особливо щодо індивідуального і соціального у виховному процесі сучасної школи.

Отже, видатному українському педагогу належить розроб­ка наукових основ концепції особистісно-соціального виховання, ви­веденої ним із практики і перевіреної творчим досвідом.

Завдання для самостійної роботи

1. Доведіть потребу постійного розвитку педагогічної науки й удосконалення її поняттєво-категоріального апарату.

2. Виявіть і охарактеризуйте особливості виховання в сучасних умовах.

3. Розкрийте вузькість твердження про основоположне значення соціальної сутності людини.

4. Законспектуйте розділ „Нервова система” праці К.Д. Ушинського „Людина як предмет виховання” (Вибраї іі

— 59—

педагогічні твори: У 2 тт. — Т. 1 — Київ, 1983. — С. 192-229.).

2. Напишіть анотацію на працю А.С. Макаренка „Мета виховання” (Педагогические сочинения: В 8 тт. — Т. 4 — М, 1984. — С.41-49.).

3. Сформулюйте загальні принципи педагогічної діяльності

В.О. Сухомлинського на основі його праці „Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості” (Вибрані твори: В 5тг. — Т. 1. — Київ, 1976. — С. 55-192.).

2. Охарактеризуйте і поясність науковий висновок Ш.О. Амонашвілі: „Істинно гуманістична педагогіка

• та педагогіка, яка здатна добровільно привертати дитину до виховання, здатна збудити в неї прагнення, несвідоме і свідоме, виховуватися, бути вихованим, та, котра зможе залучити дитину до творення самої себе. Так хто ж у цьому процесі буде головним? Головними ми будемо всі, як єдині за своєю метою — і я, і мої вихованці. Але ми будемо не фігурами..., а людьми, особистостями. Фігура й особистість — це різні речі, фігурою можна грати, з особистістю слід рахуватися ”.

Розкрийте значення цього положення для розуміння особистісно-соціальної природи виховання.

Питання контролю, самоконтролю знань та

дискусії

1. Як поєднуються біологічні і соціальні фактори у вихованні особистості?

2. У чому полягає соціальна сутність педагогічної системи

А.С. Макаренка?

2. Чому ми вважаємо В.О. Сухомлинського представником особистісно-соціальної теорії і практики виховання?

3. З якою метою К.Д. Ушинський об’єднує і використовує положення педагогічної і психологічної наук в своїй праці „Людина як предмет виховання”?

4. Педагогіка: наука чи мистецтво?

5. З чого, на ваш погляд, розпочинається самовиховання? Дайте відповідь, коментуючи слова В.О. Сухомлинського ”Єдність виховання і самовиховання починається там,

— 60—

де людина, пізнаючи людське, пізнає тим самим <vOi\ вчиться дивитися на себе ніби збоку ” (Сто порлд вчителеві І І Вибрані твори: В 5 тт. — Т. 2. — К., 1976.). Чи поділяєте ви теоретичне положення А.С. Макаренка? Розкрийте і поясність власне бачення цього питання. Якщо погоджуєтесь, то доведіть його правильність.

„...

Я глибоко переконаний, що перед кожним педагогом таке питання поставатиме — чи має право педагог втручатися в розвиток характеру і спрямовувати його туди, куди треба, чи він мусить пасивно йти за цим характером. Я вважаю, що питання повинно бути розе ’язане так: має право. Але як це зробити? В кожному окремому випадку це треба вирішувати індивідуально, тому що одна річ — мати право, а інша вміти це зробити... І дуже можливо, що згодом підготовка наших кадрів буде полягати в тому, щоб учити... як, ідучи за якостями особи, за її нахилами та здібностями, спрямувати цю особу в найбільш потрібний для неї бік” (Воспоминания об

1. С. Макаренко. — Харьков, 1959.).

Тематика бакалаврських і магістерських наукових робіт

Співвідношення біологічного і соціального факторів у вихованні особистості.

Виховання як особистісно-соціальне явище. Особистісно-соціальне виховання у педагогічних творах

2. О. Сухомлинського.

Соціально-особистісний підхід до виховання

А.С. Макаренка.

Національний характер виховної діяльності сучасного навчально-виховного закладу.

Література

Асмолов А.Г., Кондаков А.М. Образование России: от “культуры полезности” — к “культуре достоинства” // Педагогика. — 2004. — № 7. — С. 3-39.

Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації: Навчально-методичний посібник. — К., 1996.

— 61—

3. Бойко A.M., Шемет П.Г Виховуємо громадянина і професіонала: теорія, досвід. — Полтава, 2003.

4. Ващенко Г.Г. Виховний ідеал. — Полтава, 1994.

5. Гуревич П. Экзистенциализм Бубера І І Квинтэссенция: Философский альманах. — М., 1992.

6. Красовицкий М.Ю. Непреходящее в педагогическом наследии А.С. Макаренко: взгляд из США // Педагогика.

• 2001. — № 1.

3. Лушин П. В. О психологии человека в переходный период.

• Кировоград, 1999.

3. Макаренко на Востоке и Западе / Под ред. 3, Вайтца и

А. Фролова. — Н. Новгород, 1994.

3. Макаренко А.С. Книга для родителей // Педагогические сочинения: В 8 тт. — Т. 5. — М., 1984.

4. Петракова Т.И. Сердечность воспитания // Педагогика.

• 2004. — № 7. — С. 34-39.

3. Савченко О.Я. Зміст шкільної освіти на рубежі століть 11 Шлях освіти. — 2000. — № 3.

4. Сухомлинська О.В. Сучасні цінності у вихованні: проблеми, перспективи 11 Шлях освіти. — 1996. — № 1.

5. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям //Вибрані твори: В 5тт. — Т. 3. —К., 1997.

6. Сухомлинський В.О. Школа радості 11 Вибрані твори: В 5 тт. — Т. 3. — К., 1997.

7. Ушинский К.Д. О нравственном элементе в воспитании

11. Собрание сочинений: В 11 тт. — Т. 2. — М.-Д., 1948.

3. Фрадкин Ф.А. Педология. Мифы и действительность. — М., 1991.

4. Фролов А.А. Наследие А.С. Макаренко: Исследования.

• Н. Новгород, 2002.

3. Хрипкова Г.Г. Проблема социального и биологического в развитии человека // Проблемы социалистической педагогики. — М., 1973.