
- •Сучасна структура світового господарства
- •9.Охарактеризуйте масштаби руху міжнародних інвестицій, їх розподіл у сучасному світовому господарстві.
- •11. Дайте порівняльну характеристику теорії абсолютних переваг а. Сміта та теорії порівняльних переваг д. Рікардо. У чому полягає обмеженість цих теорій?
- •12. Визначити у яких формах капітал може вивозитися за кордон?
- •13. Проаналізуйте яку роль відіграють міжнародні валютно-фінансові і кредитні організації?
- •14. Дайте оцінку наслідкам вступу України до гатт/сот?
- •15. Проаналізуйте які припущення лежать в основі теорії співвідношення факторів виробництва? Сформулюйте теорему Хекшера-Оліна.
- •Визначити нові тенденції в розвитку міжнародного поділу праці.
- •Довести, чому теорія порівняльних переваг носить абстрактний і доволі спрощений характер?
- •Визначте характерні риси сучасного світового ринку праці.
- •Проаналізувати, які форми передачі технології мають найбільш поширене застосування в Україні?
- •Обґрунтувати у чому полягає взаємозв’язок міжнародної торгівлі та міжнародного руху факторів виробництва?
- •Проаналізувати у чому полягає економічна доцільність експорту та імпорту технології?
- •Охарактеризуйте основні етапи інтеграційного процесу.
- •Дайте оцінку передумовам виникнення глобалізаційних процесів і що таке «антіглобалізм»?
- •1. Производственные, научно-технические и технологические:
- •2. Экономические:
- •3. Информационные:
- •4. Политические:
- •5. Социальные и культурные:
- •Доведіть чому інтеграція сприяє росту добробуту країн, які приймають в ній участь?
- •26. Визначте які перешкоди лежать на шляху інтеграції України до Європейського Союзу?
- •27. Як можна класифікувати країни в залежності від рівня їх доходу (ввп) на душу населення?
- •28. Дайте визначення закону абсолютних переваг. За яких умов він виконується?
- •30. У чому полягає сутність парадоксу Леонтьєва? Визначте сильні та слабкі моменти цього дослідження стосовно теорії співвідношення факторів виробництва.
- •31.Проаналізуйте стан і тенденції розвитку світового ринку технологій. Які правові засоби захисту технологій застосовуються і сучасній світовій практиці?
- •32.Які організації на міжнародному рівні займаються питаннями трудової міграції
- •1.Международная организация труда (мот)
- •2.Международная организация миграции (мом)
- •3. Управление верховного комиссара оон по делам беженцев (увкб)
- •4.Межправительственный комитет по вопросам миграции(сіме)
- •33.Які існують показники для оцінки розвитку сучасного світового господарства?
- •Основные показатели в снс
- •34. Як класифікують країни за методиками екосор?
- •1 Группа.Индустриально развитые страны(24)
- •2 Группа. Страны с переходной экономикой(28)
- •3 Группа. Развивающиеся страны
- •35.Який вплив здійснює процес міграції робочої сили на країни, що імпортують і експортують робочу силу?
- •36. Визначте основні ознаки світового господарства як економічної системи?
- •37. Які форми спеціалізації набули поширення у світовому господарстві?
- •38. Яку роль відіграють тнк у процесі міжнародного руху капіталу?
- •39. Дайте визначення закону порівняльних переваг. Як його застосовують?
- •40. У чому полягають пов'язані з розвитком науково-технічного прогресу особливості сучасної світової торгівлі?
- •41. Дайте характеристику сучасного розвитку ринку праці в Україні.
- •42. Проаналізуйте створення та діяльність інтеграційних об’єднань у Європі, Азії та Америці.
- •43. Як класифікуються фактори виробництва у світовому господарстві?
- •44. Назвіть основні центри притягання міграції робочої сили.
- •45. Дайте характеристику сучасного розвитку ринку праці в Україні.
- •46.Проаналізуйте створення та діяльність інтеграційних об’єднань у Європі, Азії та Америці.
- •47.Дайте оцінку етапам створення Європейського Союзу.
- •48.Визначте правові форми захисту міжнародної передачі технології.
- •49.Довести, чи має економічний сенс стимулювання рееміграції?
- •51.Обґрунтувати, чому демографічний вибух другої половини хх століття називають світовим.
- •52 Проаналізуйте основні напрями політики промислових та країн, що розвиваються в ресурсній сфері.
- •53Проаналізуйте, що на ваш погляд треба зробити для покращення інвестиційного клімату в Україні?
- •54Визначте, які показники використовуються для оцінки рівня розвитку сучасного світового господарства?
- •Основные показатели в снс
- •57.Доведіть, як поєднуються спільні та національні інтереси країн-членів нафта? Які фактори зумовили створення meрkocуp? Яку роль відіграє асеан в економіці Азійсько-Тихоокеанського регіону?
- •58.Проаналізувати, які види протекціонізму використовуються в зовнішньоторговельній політиці України?
- •59.Охарактеризуйте масштаби руху міжнародних інвестицій, їх розподіл у сучасному світовому господарстві.
- •60.Що являє собою світовий ринок як економічна категорія? Які його головні риси?
57.Доведіть, як поєднуються спільні та національні інтереси країн-членів нафта? Які фактори зумовили створення meрkocуp? Яку роль відіграє асеан в економіці Азійсько-Тихоокеанського регіону?
Самим розвинутим інтеграційним угрупуванням на американському континенті є Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА), утворена в січні 1994 року США, Канадою і Мексикою. НАФТА є в даний час найбільшою в світі регіональною зоною вільної торгівлі, з населенням в 406 млн. чол. і сукупним валовим продуктом у розмірі 10,3 трильйона доларів. Угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі містить комплекс домовленостей, що розповсюджуються крім торгівлі на сферу послуг і інвестицій, і вперше об'єднує промислово розвинуті держави і країну, що розвивається.
Створення в 1994 р. НАФТА відображає новий підхід в теорії і практиці інтеграції. Вперше держава “третього миру” добровільно об'єдналася з двома високорозвинутими країнами. Різниця в розмірах ВВП на душу населення між Мексикою і США досягає 6,6 рази, а з Канадою – 4,1 рази. Такий істотний розрив в рівнях економічного розвитку країн-членів утрудняє створення єдиного господарського комплексу.
Ключовими моментами угоди про НАФТА, детально регламентуючого багато аспектів економічних відносин між сусідніми країнами, є:
· відміна всіх митних зборів на товари, якими торгують між собою США, Канада і Мексика, до 2010 року;
· поетапне скасування значного числа нетарифних бар'єрів в торгівлі товарами і послугами;
· пом'якшення режиму для північноамериканських капіталовкладень в Мексиці;
· лібералізація діяльності американських і канадських банків на фінансовому ринку Мексики;
· захист північноамериканського ринку від експансії азіатських і європейських компаній, що намагаються уникнути американських мит шляхом реекспорту своїх товарів в США через Мексику;
· створення американо-канадської арбітражної комісії.
Таким чином, угода про створення НАФТА припускає, що країни учасниці збережуть національні митні тарифи в торгівлі з третіми країнами, і у взаємній торгівлі поле перехідного періоду в 10 років (в деяких випадках – 15 років) в цій економічній зоні буде вільний обіг товарів. Воно розповсюджується на товари, які кваліфікуються як вироблені в США, Канаді і Мексиці. Реалізація угоди приведе до усунення всіх тарифних і нетарифних бар'єрів в торгівлі. Крім того, воно передбачає поліпшення торгівлі послугами, встановлення справедливих правил для взаємних інвестицій і здійснення державних закупівель, посилення захисту прав на інтелектуальну власність, створення механізму врегулювання суперечок [12].
Які фактори зумовили створення MEРKOCУP?
У 1986 році Аргентина та Бразилія – дві найпотужніші держави регіону, висунули спільний проект розвитку економічного співробітництва та інтеграції у майбутньому, проголосивши його при цьому відкритим для приєднання інших сусідніх країн. У березні 1991 року був підписаний договір про створення митного союзу та спільного ринку (МЕРКОСУР – ринок «південного конусу»). Першими членами цієї структури стали: Бразилія, Аргентина, Парагвай та Уругвай
Стратегічним завданням для МЕРКОСУР – є створення спільноти, яка б змогла гарантувати економічне зростання її учасників на основі інтенсивної взаємної торгівлі та ефективного використання інвестицій, а також підвищення міжнародної конкурентоспроможності економік субрегіону.
На сьогодні МЕРКОСУР залишається одним з найбільших інтегрованих ринків Латинської Америки, який об’єднує країни з майже 200 мільйонним населенням, з сукупним ВВП більше ніж 1 трильйон доларів США. На долю цього об’єднання припадає 40% прямих іноземних інвестицій (від усього об’єму, що надходить до Південної Америки), 60% сукупного товарообігу та 33% зовнішньої торгівлі континенту Отже, розвиток інтеграції відбувався поетапно. Спочатку був укладений договір про проведення переговорів з гармонізації податкової і митної політики. У 1994 році країни-члени підійшли до утворення митного союзу, а також почали обговорення особливостей майбутньої торговельної угоди зі створення МЕРКОСУР. Узгодження проходило у важких умовах, оскільки країни-члени на той час мали різні законодавчі бази, проводили різну політику у сфері індустріалізації і не мали досвіду регіональної співпраці. Низці країн було вигідним зниження митних тарифів, а найбільшому членові — Бразилії (потенціал якої вдвічі більший від потенціалу інших країн-членів) було важливо зберегти високі митні ставки для захисту свого внутрішнього ринку.
ИСТОРИЯ Протягом існування в Латинській Америці військових авторитарних режимів основною ідеологією була національна безпека. Саме вона перешкоджала країнам подолати бар'єр недовіри між собою. В Аргентині та Бразилії цей бар'єр існував протягом всієї історії цих країн, оскільки у них були одинакові геополітичні та геоекономічні прагнення та інтереси. Обидві країни прагнули стати провідними на континенті й намагались зміцнювати своє верховенство насамперед через розвиток військової галузі, наприклад, у сфері ядерної енергії. Однак, навіть у часи військових диктатур були намагання врегулювання чи хоча б пом'якшення суперечностей. Наприклад, у 1973 році Аргентина протестувала проти двосторонньої угоди між Бразилією та Парагваєм щодо користування гідроенергетичними ресурсами р. Паранья, але у 1979 році вона підписала тристоронню угоду, що врегульовувала це питання [15].
Однак справжня співпраця розпочалась лише після повалення військових диктатур в Аргентині (1983) та Бразилії (1985). У 1985 році президент Аргентини Альфонсін і Президент Бразилії Сарней підписали Декларацію, в якій йшлося про прискорення двосторонньої співпраці. Для цього була створена спільна комісія на найвищому рівні. Незабаром після цього, у липні 1986 року, ті ж президенти підписали Аргентинсько-бразильський акт про інтеграцію, який започатковував Програму економічної інтеграції та кооперації між Аргентиною та Бразилією (відому ще як ЕІСР чи ІСРАВ). Протягом першого етапу в межах цієї Програми було підписано 12 протоколів про співпрацю в різних галузях економіки. У Програмі акцентувалось на секторі засобів виробництва (Протокол 1). Також були підписані важливі угоди з торгівлі пшеницею (Протокол 2, який покращив позиції Аргентини на бразильському ринку сільськогосподарських товарів), щодо металургії (Протокол 3), з торгівлі продуктами харчування (Протокол 23) і, перш за все, в автомобілебудівному секторі (Протокол 21, спрямований на підтримку взаємної торгівлі). Завдяки підписанню Протоколу 13 ІСРАВ покращила співпрацю в галузі ядерної енергетики. Як зазначалося вище, розвиток саме цієї галузі мав визначальний вплив на ситуацію в регіоні. Загалом, було підписано 24 Протоколи [15].
У 1987 році впровадження програм економічної стабілізації наштовхнулось на значні труднощі через зростаючі розбіжності у способах ведення економічної політики. У 1988 році темпи економічного зростання Аргентини та Бразилії становили відповідно З % та 0 %. Проте, незважаючи на всі незгоди, у 1988 році в Буенос-Айресі дві держави підписали Угоду про інтеграцію, співпрацю та розвиток, яка стала початком створення спільного ринку між обома країнами. Сторони угоди погодилися усунути всі торговельні і неторговельні обмеження протягом 10 років. Другий етап передбачав поступову узгодженість політики країн, спрямовану на створення спільного ринку. Незважаючи на труднощі, на які наштовхувалась Аргентина та Бразилія, у 1988 році показники їх взаємної торгівлі зросли на 20 % і ця позитивна тенденція існувала протягом наступних 3 років.
Після зміни урядів в обох країнах президенти Менем (Аргентина) і Коллор де Мелло (Бразилія) у 1990 році в Буенос-Айресі підписали Акт про встановлення дати створення спільного ринку (грудень 1994 року). Протягом цього періоду наголошувалося на використанні тих механізмів лібералізації, які передбачали зниження тарифів при жорсткому дотриманні часових меж. У той же час було обмежено втручання держави в галузеву співпрацю. Почав формуватися новий підхід до створення відкритого ринку (особливо в Аргентині)
Власне в цей час стало очевидним, що угоду повинні підписати Уругвай та Парагвай, адже економічні зв'язки цих країн з Аргентиною та Бразилією мали надзвичайно важливе значення. Початок торгових зв'язків Уругваю з Аргентиною датується 1974 роком, коли була підписана аргентинсько-уругвайська Економічна угода (AUECA), між Бразилією та Уругваєм вони існують з часів підписання в 1975 році Протоколу про розширення торгівлі (РEE). У той же час Уругвай і Парагвай ретельно слідкували за розвитком аргентинсько-бразильських відносин.
У вересні 1990 року в Буенос-Айресі зустрілися представники Аргентини, Бразилії, Парагваю та Уругваю. На цій зустрічі вони погодилися перетворити двосторонню угоду в чотиристоронню. Нарешті, після численних зустрічей, 21 березня 1991 року в Парагваї була підписана Асунсьйонська угода, яка передбачала створення спільного ринку між Республікою Аргентина, Федеративною Республікою Бразилія, Республікою Парагвай та Південною Республікою Уругвай.
Асунсьйонський договір був лише першим кроком у напрямку переходу до створення спільного ринку, який закінчився 31 грудня 1994 року. Для полегшення сторони угоди створили інституційний механізм розгляду суперечок і механізм надання гарантій. Завершення перехідного періоду пов'язують з підписанням Протоколу в Оуро-Прето. У ньому йдеться про вільний рух товарів, який передбачає нульові тарифи. У цьому Протоколі також встановлено спільні зовнішні тарифи, план гармонізації торгівлі, вдосконалено інституційну систему. Цей Протокол вступив у силу з січня 1995 року.
Успіхи МЕРКОСУР на початковому етапі пояснюються ефективними реформами на національному рівні з метою пришвидшення інтеграційних процесів (зниження тарифів до 0, гармонізація правил ведення торгівлі, стимулювання торгівлі між членами і третіми державами). Хоча всі 4 країни використовували регіональні угоди як засіб не залишитися поза процесом лібералізації торгівлі, в кожної країни були особливі причини для реалізації реформ. Так, в Аргентині реформи базувались на розумінні міжнародної системи як конкурентної, такої, в якій за допомогою реформ країна повинна ввійти до "провідної команди" держав світу. Бразилія протягом 1991—1994 років використовувала МЕРКОСУР як інструмент захисту економічних інтересів. Для двох менших країн (Уругваю та Парагваю) МЕРКОСУР був засобом гарантування їх позицій в регіоні
Яку роль відіграє АСЕАН в економіці Азійсько-Тихоокеанського регіону?
Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) — це геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 краïн, розташованих в Південно-Східній Азіï.
Організація була створена 8 серпня 1967 року Філіппінами, Малайзією, Індонезією, Сінгапуром і Таїландом, які прийняли Бангкокську декларацію. Пізніше до них приєднались Бруней, Камбоджа, Лаос, М’янма та В’єтнам. Проте сам союз було закріплено на папері у вигляді Договору про друбжу та співробітництвов АСЕАН в Південно-Східній Азіï лише в 1976 році на Балі. Метою асоціації було оголошено прискорення економічного розвитку та соцiального прогресу в краïнах-учасницях, захист миру та стабiльності в регiоні, а також надання краïнам-учасницям змоги мирного розв'язання спірних питань.
Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней, В'єтнам, М'янма, Лаос, Камбоджа. Ці країни мають великий ринок збуту, достатні трудові ресурси та унікальні природні багатства: на них припадає 85 % світового виробництва натурального каучуку, 83 % пальмової олії, 67 % олова та копри, 60 % видобутку міді, а також значна частина світового запасу деревини. Країни АСЕАН мають переваги у сировинних і трудомістких галузях обробної промисловості. В окремих країнах субрегіону в 90-х роках спостерігається підвищення заробітної плати. Так, у Таїланді й Малайзії її рівень у 1989 р. становив лише 10% від тайванського, а в 1998 — більше 80 %. Внаслідок цього Малайзія і Таїланд докладають серйозних зусиль для розвитку комплексу високотехнологічних галузей, поступово передаючи естафету трудомісткої спеціалізації Індонезії, Філіппінам та В'єтнаму.
Країни АСЕАН за рядом товарів також збільшують частку, але в більшості випадків ведуть нелегку боротьбу за збереження позицій, відступаючи під тиском Китаю.