Основные показатели в снс

55. Обґрунтуйте наслідки впровадження митного тарифу на імпорт автомобілів в Україну. Які види мита Вам відомі? Мито - це непрямий податок, що стягується з товарів, які переміщаються через митний кордон, тобто ввозяться, вивозяться або проходять транзитом, і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача. За способом нарахування мита:  - Адвалерне мито – це мито, яке нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, що обкладаються митом. - Специфічне мито – це мито, яке нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, що обкладаються митом. - Комбіноване мито – це мито, що поєднує особливості адвокорного і специфічного митного обкладання. За об'єктом обкладання: - Імпортні - накладаються на імпортні товари, при випуску їх для вільного обігу на внутрішньому ринку країни. - Експортні - мита, що накладаються на експортований товар. - Транзитні - мита, що накладаються на товари, перевезені транзитом через територію даної країни. Вводяться вкрай рідко і використовуються як засіб торгівельної війни. За характером: - Сезонні - застосовуються для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру, насамперед сільськогосподарської. - Антидемпінгові - мита, які застосовуються у разі ввезення в країну товарів за ціною більш низькою, ніж їх нормальна ціна в країні, що експортує, якщо такий імпорт завдає шкоди місцевим виробникам подібних товарів або перешкоджає розширенню національного виробництва. За походженням: - Автономні - вводяться на підставі однобічних рішень органів державної влади країни. - Конвенційні - встановлюються на базі двосторонніх або багатосторонніх угод, такого як ГАТТ \ СОТ. - Преференційні - мита, що мають більш низькі ставки в порівнянні зазвичай чинним митним тарифом, що накладаються на основі багатосторонніх угод на товари, що походять з країн, що розвиваються. Їх мета - підтримати економічний розвиток цих країн. За типами ставок: - Постійні - митний тариф, ставки якого одноразово встановлені органами державної влади і не можуть змінюватися в залежності від обставин. - Змінні - митний тариф, ставки якого можуть зміняться в встановлених державними органами випадках. Такі ставки досить рідкісні, використовуються, наприклад, у Західній Європі в рамках єдиної сільськогосподарської політики. За способом обчислення: - Номінальні - митні ставки, зазначені в митному тарифі. Вони можуть дати тільки саме загальне уявлення про рівень митного оподаткування, якому країна піддає свої імпорт і експорт. - Ефективні - реальний рівень мит на кінцеві товари, обчислені з урахуванням рівня мит, накладених на імпортні вузли і деталі цих товарів. Впровадження митного тарифу на імпорт автомобілів в Україну може негативно вплинути на функціонування автомобільного ринку та призвести до суттєвого і необґрунтованого скорочення надходжень до держбюджету України. Українські виробники лобіюють таке рішення для того, щоб відвоювати частку ринку на хвилі збільшення попиту на легкові автомобілі в Україні. Але для українського споживача таке рішення не може бути вигідним: воно підвищить ціни на імпортні авто. Може принести збільшення надходжень податків,сплачених внутрішніми виробниками, але якщо ж вони перекриють втрати від зменшення митних надходжень. Споживання автомобілів в Україні знизиться, українські споживачі безумовно постраждають в зв’язку з введенням мита, оскільки примусить їх скоротити кількість купуємих автомобілів і переадресувати свої витрати на купівлю менш бажаних товарів. Українські товаровиробники на яких мито не розповсюджуєть утримують більш високу ціну за одиницю продукції.

56.Проаналізуйте еволюцію західноєвропейської інтеграції.

Своє найбільш повний розвиток економічна інтеграція отримала в Західній Європі.

В даний час найбільш висока ступінь міжнародної економічної інтеграції досягнута в рамках Європейського Союзу (ЄС), який пройшов всі етапи інтеграційного процесу і перебуває нині у стані трансформації економічного і валютного союзу в політичний.

Сучасна історія освіти та розвитку Європейського Союзу (ЄС) починається з 1950 року в якому відбулося оприлюднення «Плану Шумана» про створення Європейського об'єднання вугілля і сталі під керівництвом наднаціонального органу. Потім квітні 1951 року був підписаний паризький договір про Європейське Співтовариство вугілля і сталі (ЄОВС), до якого увійшли 6 країн - Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Це була свого роду передісторія західноєвропейської інтеграції. У 1956 році була прийнята «Віденська декларація» міністрів закордонних справ країн Західної Європи, закликає до створення в ній зони вільної торгівлі. Реальний відлік її виникнення і розвитку починається з 1957 року, коли ті ж країни підписали Римський договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і договір Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом). До складу товариства увійшли країни з високим рівнем розвитку, що багато в чому визначило високі темпи його економічного зростання протягом наступних 15 років.

Розвиток західноєвропейської інтеграції з кінця 50-х років до теперішнього часу протікало нерівномірно і щодо суперечливо. Разом з тим, цілі і завдання, поставлені при утворенні Європейського економічного співтовариства на протязі всього його здійснення, реалізовувалися досить послідовно і успішно.

Процес розвитку західноєвропейської економічної грації можна умовно розділити на 4 етапи.

Перший етап (Кінець 50-х - середина 70-х років) зчитавши «золотим століттям» у житті Співтовариства. Він ознаменувався терміновим створенням Митного союзу, порівняно успішним формуванням єдиного аграрного ринку, вступом до ЕЗС трьох нових країн: Великобританії, Данії,

Конкретними цілями створення ЄЕС або, як часто називають його, «Спільного ринку» були:

- Поступове усунення всіх обмежень в торгівлі між країнами-учасницями:

- Встановлення загального митного тарифу в торгівлі з третіми країнами, - ліквідація обмежень для вільного пересування «людей, капіталів, послуг»;

- Розробка і проведення загальної політики в галузі порту і сільського господарства;

- Створення валютного союзу;

- Уніфікація податкової системи;

- Зближення законодавства;

- Розробка принципів узгодження економічної підлогу! тики.

З метою реалізації цих установок була створена комплексна управлінська структура - Рада Міністрів ЄЕС, Комісія європейських співтовариств, Європейська рада, Європейський суд, Європейський парламент.

Своєю першою метою ЄЕС поставило вирішення завдання створення спільного ринку товарів, капіталів, послуг і робочої сили країн-учасниць. Для цього до 1968 р. був сформований Митний союз, інтеграція в рамках якого доповнювалася узгодженої внутрішньо-і зовнішньоекономічної та валютною політикою, а також елементами координації загальнополітичних і правових позицій, що відбилося у зміні назви угрупування - вона стала називатися Європейським Співтовариством. Саме Митний союз лежить в основі ЄЕС.

У рамках Митного союзу були: - ліквідовані торгові обмеження у взаємній торгівлі країн-учасниць (остаточно митні бар'єри в ЄС були скасовані лише в 1994 р.);

- Встановлено єдиний митний тариф по відношенню до третіх країн;

- Досягнута свобода пересування капіталів, кредитів, грошових переказів, надання послуг;

- Забезпечена вільна міграція робочої сили і свобода вибору місця проживання.

Всі ці заходи сприяли прискоренню промислової інтеграції. Одночасно робилися спроби щодо здійснення аграрної інтеграції у вигляді встановлення колективного протекціонізму з допомогою компенсаційних зборів і фінансування через сільськогосподарський фонд. Аграрна політика ЄС базується на єдиній системі цін, що гарантує встановлення єдиної мінімальної ціни для багатьох сільськогосподарських, продуктів країн - членів ЄС.

З цього випливає, що 50-60-і рр.. в рамках ЄЕС склався спочатку митний союз, а потім почалося формування спільного ринку товарів, послуг, капіталів і робочої сили, тобто системи «чотирьох свобод». Оскільки створення спільного ринку офіційно декларувалося в Римському договорі як основна мета економічної інтеграції, то протягом кількох десятиліть учасники цього угруповання іменувалися «країнами Спільного ринку».

Другий етап (Середина 70-х - середина 80-х років) увійшов в історію ЄС в основному як застійний період. Хоча в цей період країнам - членам ЄС вдалося прийняти програму європейського валютного співробітництва, створити механізм зовнішньополітичних консультацій, все ж таки проявилися негативні тенденції призвели до серйозної кризи західноєвропейської економічної інтеграції, що отримав назву євросклерозом. У 70-ті і на початку 80-х років розрив у рівнях розвитку між країнами ЄС збільшився. У 1973 р. до нього приєдналися Великобританія, Данія та Ірландія, а значить перетворення «шістки» в «дев'ятку». У 1979 році відбулося дві події, це введення в дію Валютної системи ЄЕС (єдина розрахункова одиниця - екю, механізм валютного обміну та інформації, кредитні умови) та обрання першого Європарламенту.

Як зазначалося раніше була створена Європейська валютна система, введена єдина розрахункова одиниця - ЕКЮ на базі «кошика валют» країн-учасниць. Валютна система передбачала встановлення меж коливань курсів національних валют при взаємному обміні та обміні на долари на рівні плюс-мінус 2,25% від курсів центральних банків (для більшості країн) і формування тим самим свого роду валютного «коридору» («валютної змії») для країн-учасниць. Це означало суттєвий крок по шляху трансформації митно-платіжного союзу в економічний і валютний.

У 80-і рр.. Євросоюз вступили - Греція, Іспанія і Португалія. З вступом в ЄС Греції в 1981 р. ця тенденція розриву проявилася ще більш чітко, оскільки її економіка перебувала на значно більш низькому рівні в порівнянні з іншими учасниками Спільноти.

Третій етап (Друга половина 80-х - початок 90-х років) - етап подальшого розширення складу Співтовариства. У 1986 р. приєднання Іспанії та Португалії призвело до загострення існуючих міждержавних диспропорцій. На момент вступу в ЄЕС душовий дохід у Португалії становив приблизно половину середнього по ЄЕС, в Іспанії - близько 3 / 4, У нових країнах - учасницях приблизно один з п'яти працював у сільському господарстві, у той час як в ЄЕС - один з тринадцяти. Разом з тим, саме цей період характеризується новими імпульсами у розвитку західноєвропейської інтеграції, пов'язаними передусім з прийняттям Єдиного європейського акта (ЄЄА), що модернізують Римський договір на створення єдиного внутрішнього ринку до 31.12.1992 р..

У ЕЕА підтверджувалася загальна, мета країн - учасниць суспільства - створення Європейського Союзу - об'єднання, яке є політичний альянс учасників Співтовариства та передбачає не лише високий рівень їх економічного, валютно-фінансового, гуманітарного співробітництва, а й узгодження зовнішньої політики, включаючи забезпечення безпеки. Центральним положенням ЕЕА стала зафіксована в ньому мета створення єдиного економічного простору, у якому різні країни - члени ЄЕС становили б єдиний господарський організм. З прийняттям Єдиного європейського акта посилилися інтеграційні процеси країн членів Співтовариства в області мікро-і макроекономіки, політики і права, науки та екології, регіонального розвитку, соціальних відносин. В начале 90-х годов страны — члены практически завершили создание основ единого рынка и вплотную приблизились к формированию валютно-экономического и политического союзов.

Четвертый этап (середина 90-х годов — 2000 год). В соответствии с положением Единого европейского акта 1 января 1993 г. было введено свободное передвижение факторов производства внутри границ Сообщества. Фактически в рамках Сообщества возникло единое экономическое пространство, означающее вступление ЕС в качественно новый этап экономической интеграции.

Важнейшим рубежом в процессе данной трансформации стало заключение в 1992 г. в г. Маастрихте (Нидерланды) договора о создании Европейского союза (договор прошел ратификацию и вступил в силу с ноября 1993 г.). На основании Маастрихтского договора (февраль 1992 г.) Европейское экономическое сообщество трансформировалось с 1 января 1994 г. в Европейский Союз с числом стран - участниц возросших до 15 (в 90-е к Европейскому союзу присоединились — Австрия, Швеция и Финляндия). К этому времени завершилось создание Единого внутреннего рынка ЕС для движения товаров, услуг, капитала и рабочей силы, отмена таможенного контроля на внутренних границах ЕС и снятие всех внутренних таможенных постов. Были существенно расширены функции наднациональных органов, приняты принципиальные решений о создании системы единого экономического пространства, постепенном переходе к единой валюте и о введении, наряду с национально-государственным, института единого гражданства.

В рамках ЕС осуществляется создание полностью единого внутреннего рынка. Провозглашены цели дальнейшего интеграционного сотрудничества. Они включают создание единого Европейского банка с правами эмиссии единой валюты ЕВРО (с 01.01.2002 г.), образование единого западноевропейского пространства без внутренних границ.

В течение нескольких лет осуществлялся процесс перехода к единой валюте (евро), которая вначале использовалась как расчетное средство, пришедшее на смену ЭКЮ, а затем, с 2002 г., стала выполнять и роль наличной валюты, призванной исполнять функцию денежного средства обращения и заменить национальные валюты. К 2000 г. население 15 стран ЕС составляло около 380 млн. человек, доля этой интеграционной группировки в производстве МВП — около 29 %, в мировом экспорте — более 41 %.

В апреле 2003 г. в г. Афины был подписан договор о принятии в ЕС десяти новых членов: (Латвия, Литва, Эстония), (Польша, Чехия, Словакия, Венгрия, Словения) — Мальта и Кипр (греческая часть). В январе 2007 г. присоединились еще два государства Болгария и Румыния.

Цель ЕС – постепенное устранение всех ограничений в торговле, установление общего таможенного тарифа в торговле с развивающимися странами, ликвидация ограничений для свободного передвижения людей, капиталов и услуг, проведение общей политики в области сельского хозяйства и транспорта, унификация налоговой системы, создание валютного союза.