51.Обґрунтувати, чому демографічний вибух другої половини хх століття називають світовим.

Демографічний вибух другої половини ХХ століття називають світовим тому, що в цей період загальне населення Землі зростало з вражаючою швидкістю.

Найбільший приріст населення припадає на країни Азії,Африки та Латинської Америки.

На даний час за кожну секунду чисельність населення у світі зростає на 2–3 чол. Щоденно на земній кулі помирає біля 135 тис. чоловік (із цього числа близько 15 тис. від голоду), тоді як щоденний природний приріст населення складає біля 350 тис. чоловік.

За річним 2 % збільшенням чисельності населення всього світу скрита поляризація, яка має серйозні наслідки. На відміну від економічно розвинутих країн, в яких народжуваність ледь-ледь підтримує рівень репродукції населення, в економічно слаборозвинутих країнах (а їх населення складає 2/3 населення всього світу) ріст чисельності населення нестримний і проходить вибухоподібно. Можна очікувати, що в найближчому майбутньому темпи росту чисельності населення стануть ще швидшими: навіть на основі обережних оцінок вважають, що до 2035 року чисельність населення досягне 13 млрд чоловік.

52 Проаналізуйте основні напрями політики промислових та країн, що розвиваються в ресурсній сфері.

Ресурси в економіці розглядаються як складові елементи виробничого потенціалу, якими володіє окрема країна чи світове співтовариство і які використовуються для економічного, соціального, науково-технічного розвитку. Економічні ресурси поділяють на матеріальні, природні, трудові, технологічні, фінансові, інформаційні. Отже, розглядаючи основні напрями політики промислових та країн, що розвиваються в ресурсній сфері, необхідно проаналізувати його складові частини. До матеріальних ресурсів належать передусім знаряддя та предмети праці. Розвиток знарядь праці - найперший показник технічного прогресу людства. Предмет праці взагалі - це речовина, яку люди так чи інакше відокремлюють своєю працею від природи й перетворюють або на кінцевий продукт, або використовують для подальшої переробки. Звичайно, найважливіше значення мають мінерально-сировинні та паливні ресурси.

Що стосується промислових (індустріальних) країн, то їх у нас 25,а країн з перехідною економікою 28 в т.ч. 15 колишнього СССР.

Розглянемо основні напрямки політики на прикладі США, Японії та України: - США - є великою індустріальною країною, але базовими галузями господарства США залишаються добувна та обробна промисловість. Добувна промисловість має підставою розвитку потужну мінерально-сировинну базу, яка включає понад сто видів корисних копалин. З них найбільшу частку в обсязі продукції добувної промисловості за вартістю складають енергоносії (90%): нафта, вугілля, природний газ, уран. США посідають друге місце в світі за видобутком вугілля, а їхня частка в його світових  запасах – 23%. За видобутком руд кольорових металів США посідають друге місце, а за обсягами виробництва металів – перше. Але не зважаючи на таку ресурсну забезпеченість політика даної країни, щодо ресурсного забезпечення, направлена на те, що велика кількість родовищ і покладів розробляються і видобуваються лише для використання всередині країни, не для експорту, а також додатково закуповуються ресурси в інших країнах, особливо це стосується нафти і газу.

- Японія - економічно могутня держава, з промисловістю оснащеною найновішими технологіями, вона не має значного ресурсного забезпечення, на відміну від США, оскільки територія даної країни є дуже обмеженою, але це не заважає їх займати одні з перших позицій на світовій арені за розмірами валового національний продукт, обсягу промислового виробництва тощо. Вона має великі валютно – фінансові ресурси і робить ставку на них. Політика даної країни має інноваційну та технічну направленість, а всі необхідні ресурси імпортуються.

- Що стосується країн з перехідною економікою (в т.ч. це стосується України), то вони, в основному, мають видобувну направленість ресурсного забезпечення і не мають значного промислового виробництва, тобто виступають ресурсним придатком, що негативно позначається на їхній економіці. Яскравим прикладом виступає Україна: замість того щоб виготовляти і експортувати готову, завершену за всіма стадіями обробки, продукцію, вона експортує за низькими цінами ресурси і імпортує за високими цінами вже готову продукцію зі своїх же експортованих ресурсів, замість того, щоб виготовляти і обробляти їх на власній території. Виною цьому застарілі технології і обладнання, на якому не можливо виробляти конкурентоспроможну продукцію (це стосується і цінової і якісної характеристик).