12.Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості

Форми суспільної свідомості являють собою різні аспекти усвідомлення об'єктивної дійсності, які відбивають особливі гру-пи людських інтересів. У теперіпіній час найчастіше виділяються такі форми суспільної свідомосгі: політична свідомість, правова свідомість, мораль, мистецтво, релігія, філософія. Форми суспільної свідомості відрізняються одна від одної предметом відображення, формою відображення, соціальною ос­новою свого походження, роллю у житті суспільства.

Політична свідомість з усіх форм суспільної свідомості найбільш прям:о та повно, найбільпіе об'ємно та безпосєредньо лідбиває матеріальні економічні інтереси людей.

Головні поняття правосвідомості: законне, справедливе, належне тощо. Іїравосвідомість так само, як і політич:аа свідомість, не є чи-мось природженим, і прищеплюється людині її життям у сус-пільстві.

Мораль як форма суспільної свідом.ості характеризується тим, що вона проникае в усі сфери людської життедіяльності. Моральні відносини невід'ємні від суспільства, бо людина за природою своєю є істотою суспільною і жити поза суспільством не може. Основні категорії моральної сзідомості — це добро і зло, належне і суще та інші.

Мистецтво виника.є у надрах трудової діяльності у формі такого естетичного відношення до дійсності, яке можна назвати інформаційно-виховним.

Релігія. Суперечка про походження і сутність релігії мае давню історію. 3 точки зору атеїстів, релігія — хибна, ілюзорна свідомість, що виникла або як результат інстинктивного пошу-ку людиною батьківського захисту в оточуючому

Філософія як форма суспільної свідомосгі, що висловлює ба-жання людини пізнати буття як мисляче та мислиме буття, ба-жання, унаслідок чого реалізується людський інтерес у форму-ванні світогляду, не потребує тут своєї розгорнутої характерис­тики.

13.Роль філософії в науці і практиці. Значення наукових висновків і практичного досвіду для розвитку філософії.

Цілком очевидно, що ніяка сфера людського духу, і філософія у тому числі, не може увібрати в себе всю сукупність спеціально-наукових знань про світобудову. Філософія не може бути наукою всіх наук, тобто стояти над приватними дисциплінами, так само як вона не може бути однією з приватних наук у ряді інших.

Якщо ці проблеми зачіпаються, натураліст входить у сферу філософських питань природознавства. Філософія ж в першу чергу прагне з'ясувати вихідні передумови всякого знання, в тому числі і власне філософського. Вона спрямована на виявлення таких достовірних основ, які могли б служити точкою відліку і критерієм для розуміння та оцінки. Граничні, прикордонні питання, якими окрема пізнавальна область або починається, або закінчується, - улюблена тема філософських роздумів.

14.Філософський зміст проблеми буття. Буття, матерія, субстанція

Розглядаючи проблему буття, філософія виходять із того, що світ існує. Філософія фіксує не просто існування світу, а більш складний зв’язок всезагального характеру: предмети та явища світу. Вони разом з усіма їхніми властивостями, особливостями, існують і тим самим об’єднуються з усім тим що є, існує в світі. У категорії буття здійснюється інтеграція основних ідей про світ як ціле: існує світ як безмежна цілісність; природна і духовна, індивіди і суспільство.

Серед основних форм буття розрізняється:

• Буття речей і процесів

• Буття людини

• Буття духовного і ідеального

• Буття соціального (ділеться на буття індивідів, соціумів, спільнот)

Матерія (грец. «матірмати») – філософська категорія для позначення «об’єктивної» дійсності «реальності»,яку люди здатні пізнати через відчуття і яка проте існує «об’єетивно» незалежно від інших. Все суще, все об’єктивно існуюче являє собою різні форми існування матерії у просторі та часі. Поняття «матерія» охоплює не тільки всі спостережуванні об’єкти і тіла природи, але й всі ті , які в принципі можуть бути визнанні в майбутньому на основі вдосконалення всіх засобів спостереження і експеременту. Весь навколишній світ являє собою матерію, у її нескінченно різноманітних формах і проявах.

Субстанція. Первинна субстанція (від лат. «істотність», те що лежить в основі) – в арістотелевській логіці, перша с десяти категорій, кіч яка існує сама по собі, а не лише як видозміна чогось іншого. Приклади окремих субстанцій можна легко знайти у всіх природних тілах: мінералах, рослинах, травах, у людських істотах. Різноманітні частини цих тіл, такі як листя, стовбури, органи, кінцівки.. теж входять в категорію первинних субстанцій.

Буття – філософська категовсерія, шо позначає:

5. Все те що ми бачимо, що реально існує.

6. Все те що ми не бачимо, але воно є у дійсності (наприклад: радіо хвилі, йонізоване випромінювання).

7. Все те що уявне і нереальним (уявлення про ідеальне, міфологічні образи)

8. Реальність, яка існує об’єктивно, незалежно від свідомості людини (природа, об’єктивні заходи)

9. Загальний спосіб існування людини, суспільства.

Виходячи з вищевикладеного основими формами буття є: буття речового, матеріального, буття суб’єктивного, об’єтивного, соціального.