- •Співвідношення міфологічного та філософського способів мислення
- •Генезис філософії. Загальне уявлення про філософські категорії та іх звязок з практикою.
- •Предмет, структура та функції її філософії
- •4.Філософія як теоретична основа світогляду
- •5.Природа філософських проблем. Співвідношення свідомості і буття, матеріального та ідеального як основної проблеми філософії.
- •6.Три головних питання філософії, по і.Канту. Їх зв’язок з питанням співвідношення свідомості і буття і з структурою філософії.
- •7.Структура логічного вираження дійсності. Розсудок і розум.
- •8. Проблема методу філосовствування. Діалектика і догматизм.
- •9. Проблема методу філосовствування. Діалектика, софістика і еклептика.
- •10.Внутрішння діалектичність предмета філософії. Основні принципи софістики.
- •11.Філософія в системі культури.
- •12.Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості
- •13.Роль філософії в науці і практиці. Значення наукових висновків і практичного досвіду для розвитку філософії.
- •14.Філософський зміст проблеми буття. Буття, матерія, субстанція
- •15.Об’єктина реальність з точки зору її сутності основ. Поняття субстанції її світоглядного і методологічного значення.
- •16. Філософія про різноманітність та єдність світу. Відміність течії філософії. Монізм. Дуалізм. Матеріалізм і ідеалізм.
- •17.Сутність вчення про матеріалізм. Еволюція змісту категорії «матерія»
- •18. Матерія як субстрат і матерія як субстанція
- •19.Поняття «рух». Рух, зміна, спокій
- •20.Світозначне і методологічне значення науки про основні форми руху матерії.
- •21.Простір і час як форми суттєвої матерії. Філософія і наука про абсолютність та відносність простору та часу
- •22. Відображення як атрибут, невідємні свойства субстанції, світу в цілому. Причина розвитку форм відображення.
- •23. Відображення та інформація. Внутрішнє протиріччя інформаційного відображення як причина його розвитку.
- •24.Свідомість та її виникнення і сутність.
- •25.Структура свідомості
- •26.Cвідомість та самосвідомість
- •27.Свідоме і безсвідоме
- •28. Матеріальна та діяльна єдність.
- •31. Предмет, структура та задача гносеології. Гносеологія та онтологія.
- •32. Гносеологія і аксіологія. Суть і необхідність екзистенціального моменту в змісті філософських дисциплін.
- •32.? Гносеологія і аксіологія. Суть і необхідність екзістенціонального моменту у вмісті філософських дисциплін.
- •33. Об*активна та суб*активна діалектика, їх співвідношення. Діалектика в функції теорії пізнання.
- •34. Аргументи агностицизму і принцип діяльнісного відображення.
- •35. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Різні розуміння їх змісту і співвідношення в історії філософії.
- •36. Принцип єдності діалектики. Логіки і теорії пізнання.
- •37. Чуттєве та раціональне. Роль інтуїції в процесі пізнання.
- •38. Змістовне і формальне в процесі пізнання
- •39. Емпіричне та теоретичне в пізнанні. Факт, ідея, гіпотеза та теорія.
- •40. Принцип конкретності істини. Абсолютні та відносні істини в істинному знанні.
- •41. Спостереження і експеримент, модель і моделювання.
- •42. Аналіз та синтез як методи наукового пізнання.
- •43. Індукція та дедукція, як методи наукового пізнання.
- •58. Закон взаємопереходу кількісних і якісних змін і його співвідношення з іншими законами діалектики.
- •59. Єдність і боротьба протилежностей.
- •71. «Цивілізація» як категорія соціальної філософії.
- •72. Культура як соціально-діяльнісна форма людської дійсності.
- •73. Соціальна структура суспільства. Класи, стани, нації як історичні спільноти людей (філософський аналіз).
- •74. Філософський аналіз понять «держава» і «громадянське суспільство».
- •75. Поняття духовного життя суспільства. Структура суспільної свідомості.
- •76. Буденно-практична і ідеолого-теоретична свідомість.
- •77. Ідеологія і суспільна психологія. Ідеологія і наука.
- •78. Основні форми суспільної свідомості. Їх взаємозв’язок і взаємовплив
- •79. Політична свідомість, її місце в духовному житті суспільства
- •80. Правосвідомість, її роль в житті суспільства, в розвитку демократії, формуванні людини.
- •81. Нравственное (рос.) пізнання. Суспільні функції моралі. Мораль, право і політика.
- •82. Естетична свідомість і мистецтво. Специфіка відображення дійсності в мистецтві.
- •83. Релігія як форма суспільної свідомості, її сутність, специфіка і роль в житті суспільства.
- •85. Свобода. Внутрішній і зовнішній аспекти її розуміння. Волюнтаризм і фаталізм.
- •86. Свобода людини і поняття відчуження.
- •88. Критерії прогресу суспільства і особистості.
- •89)Проблеми сучасності – шляхи до їх вирішення.
- •90. Соціально-філософський сенс понять біосфери і ноосфери.
- •91. Щастя як важливий аспект прояву основної проблеми філософії.
- •92. Чотири розуміння щастя, за в. Таракевичем. Використання діалектичного аналізу і синтезу для цілісного, конкретного розуміння феномену щастя.
9. Проблема методу філосовствування. Діалектика, софістика і еклептика.
Розглянувши ряд проблем, пов'язаних із предметом філосо-фії, ЇЇ структурою і функціями, поставимо тепер собі питания про те, у якій послідовності і за допомогою якого методу можна і необхідно досліджувати і викладати сам зміст філософії?
Спочатку про послідовність. Ії нам диктує еволюційний пілях свідомості як такої (за Тейяром — від «альфи до омеги»), що включає до себе як свої окремі моменти: а) передумови сві-домості; б) свідомісгь індивіда; в) суспільну свідомість.
Чому не можна безпосередньо користуватися послідовністю, означеною в першій таблиці? Та тому, що у такому разі сгво-рюється хибне уявлення про початок розвитку відтіосин між свідомістю і буттям. «Мислю, отже, існую» — це не початок філософіїу а початок філософствування окремо взятого філосо-фа. Самосвідомість тільки здається нам вихідним моментом. Насправді ж вона похідна і може виникнути тільки в царині суспільної свідомості. Розумове спогляда.ння, тобто інтуїція, не утворюється сама по собі. За змістом такого інтуїтивного прозрін-ня стоїть і виховання людини, і дух її еиохи в усій своїй різно-манітності та суперечливості. Суб'єктивні ідеалісти, безсумнів-но, припускаються помилки, не розрізняючи предмета філосо-фії і початку філософствування^і
Для наочності сказане схематично зображено на рис. 1, на якому у певним чином деформованому вигляді зображена таб-лиця № 1, Можыа бачити, що вертикальна (у табл. 1) послідов-ність етапів тут (на рис. 1) прииняла форму похилої лінії. Цю послідовність, користуючись термінами біології, умовно назве-мо онтогенезом співвідношення свідомості і буття. Горизонтальна лінія, спрямована зліва направо (від альфи до омеги) — це лінія філогенезу цього співвідношеішя. Іншими словами, похила лінія позначае еволюцію індивідуальної свідомості, а горизонтальна — це лінія еволюції свідомості взагалі.
Діалектика, софістика, еклептека:
Діалектика – це вчення про розвиток і загальні загальний законний зв’язок, про найбільш загальні закони розвитку природи , суспільства, мислення.
Діалектика (об’єктивна) – це діалектика реального світу, природи та суспільства, вона виражає безперервний розвиток та зміну, виникнення та знищення явищ природи і суспільства.
Діалектика (суб’єктивна) – це відображення об’єктивної діалектики у свідомості людини, між суб’єктивною і об’єктивною діалектикою існує рівноправний взаємоз’язок, тобто діалектика речей визначає діалектику ідей і одночасно діалектика ідей визначає діалетику речей…
Софістика – це свідоме вживання в спорах (скуперечках) або доказах невірних аргументів.
Софізм – це помилковий висновок, який здається вірним, але насправді за формою вірний, а за сутністю хибний.
Софізм заснований на навколишньому порушені правил логіки.
Еклептика – базується на механічному з’єднанні різних напрямків, поглядів, теорій, уявлень без урахування цілісності і єдності.
Еклептика методологічний прийом, що полягає в безсистемному зборі і поєднанні різних знань.