- •Співвідношення міфологічного та філософського способів мислення
- •Генезис філософії. Загальне уявлення про філософські категорії та іх звязок з практикою.
- •Предмет, структура та функції її філософії
- •4.Філософія як теоретична основа світогляду
- •5.Природа філософських проблем. Співвідношення свідомості і буття, матеріального та ідеального як основної проблеми філософії.
- •6.Три головних питання філософії, по і.Канту. Їх зв’язок з питанням співвідношення свідомості і буття і з структурою філософії.
- •7.Структура логічного вираження дійсності. Розсудок і розум.
- •8. Проблема методу філосовствування. Діалектика і догматизм.
- •9. Проблема методу філосовствування. Діалектика, софістика і еклептика.
- •10.Внутрішння діалектичність предмета філософії. Основні принципи софістики.
- •11.Філософія в системі культури.
- •12.Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості
- •13.Роль філософії в науці і практиці. Значення наукових висновків і практичного досвіду для розвитку філософії.
- •14.Філософський зміст проблеми буття. Буття, матерія, субстанція
- •15.Об’єктина реальність з точки зору її сутності основ. Поняття субстанції її світоглядного і методологічного значення.
- •16. Філософія про різноманітність та єдність світу. Відміність течії філософії. Монізм. Дуалізм. Матеріалізм і ідеалізм.
- •17.Сутність вчення про матеріалізм. Еволюція змісту категорії «матерія»
- •18. Матерія як субстрат і матерія як субстанція
- •19.Поняття «рух». Рух, зміна, спокій
- •20.Світозначне і методологічне значення науки про основні форми руху матерії.
- •21.Простір і час як форми суттєвої матерії. Філософія і наука про абсолютність та відносність простору та часу
- •22. Відображення як атрибут, невідємні свойства субстанції, світу в цілому. Причина розвитку форм відображення.
- •23. Відображення та інформація. Внутрішнє протиріччя інформаційного відображення як причина його розвитку.
- •24.Свідомість та її виникнення і сутність.
- •25.Структура свідомості
- •26.Cвідомість та самосвідомість
- •27.Свідоме і безсвідоме
- •28. Матеріальна та діяльна єдність.
- •31. Предмет, структура та задача гносеології. Гносеологія та онтологія.
- •32. Гносеологія і аксіологія. Суть і необхідність екзистенціального моменту в змісті філософських дисциплін.
- •32.? Гносеологія і аксіологія. Суть і необхідність екзістенціонального моменту у вмісті філософських дисциплін.
- •33. Об*активна та суб*активна діалектика, їх співвідношення. Діалектика в функції теорії пізнання.
- •34. Аргументи агностицизму і принцип діяльнісного відображення.
- •35. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Різні розуміння їх змісту і співвідношення в історії філософії.
- •36. Принцип єдності діалектики. Логіки і теорії пізнання.
- •37. Чуттєве та раціональне. Роль інтуїції в процесі пізнання.
- •38. Змістовне і формальне в процесі пізнання
- •39. Емпіричне та теоретичне в пізнанні. Факт, ідея, гіпотеза та теорія.
- •40. Принцип конкретності істини. Абсолютні та відносні істини в істинному знанні.
- •41. Спостереження і експеримент, модель і моделювання.
- •42. Аналіз та синтез як методи наукового пізнання.
- •43. Індукція та дедукція, як методи наукового пізнання.
- •58. Закон взаємопереходу кількісних і якісних змін і його співвідношення з іншими законами діалектики.
- •59. Єдність і боротьба протилежностей.
- •71. «Цивілізація» як категорія соціальної філософії.
- •72. Культура як соціально-діяльнісна форма людської дійсності.
- •73. Соціальна структура суспільства. Класи, стани, нації як історичні спільноти людей (філософський аналіз).
- •74. Філософський аналіз понять «держава» і «громадянське суспільство».
- •75. Поняття духовного життя суспільства. Структура суспільної свідомості.
- •76. Буденно-практична і ідеолого-теоретична свідомість.
- •77. Ідеологія і суспільна психологія. Ідеологія і наука.
- •78. Основні форми суспільної свідомості. Їх взаємозв’язок і взаємовплив
- •79. Політична свідомість, її місце в духовному житті суспільства
- •80. Правосвідомість, її роль в житті суспільства, в розвитку демократії, формуванні людини.
- •81. Нравственное (рос.) пізнання. Суспільні функції моралі. Мораль, право і політика.
- •82. Естетична свідомість і мистецтво. Специфіка відображення дійсності в мистецтві.
- •83. Релігія як форма суспільної свідомості, її сутність, специфіка і роль в житті суспільства.
- •85. Свобода. Внутрішній і зовнішній аспекти її розуміння. Волюнтаризм і фаталізм.
- •86. Свобода людини і поняття відчуження.
- •88. Критерії прогресу суспільства і особистості.
- •89)Проблеми сучасності – шляхи до їх вирішення.
- •90. Соціально-філософський сенс понять біосфери і ноосфери.
- •91. Щастя як важливий аспект прояву основної проблеми філософії.
- •92. Чотири розуміння щастя, за в. Таракевичем. Використання діалектичного аналізу і синтезу для цілісного, конкретного розуміння феномену щастя.
90. Соціально-філософський сенс понять біосфери і ноосфери.
Ноосфера (відт грец.vous в значенні «розум») – сучасна стадія розвитку біосфери, пов’язана з появою в ній людства.
Відповідно до оригінальної теорії Вернадського, ноосфера є третьою у послідовності таких основних фаз розвитку Землі як утворення геосфери (неживої природи) та біосфери (живої природи).
Так само, як біосфера утворюється взаємодією усіх організмів на землі, ноосфера складається усіма розумами, що взаємодіють.
Серед складових частин ноосфери виділяють антропосферу (сукупність людей як організмів), техносферу (сукупність штучних об’єктів, створених людиною та природних об’єктів, змінених в результаті діяльності людства), та соціосферу (сукупність соціальних факторів, характерних для даного етапу розвитку суспільства і його взаємодії з природою).
Розглядаючи означену єдність природи та культури (у їх взаємодії) у розвитку ноосфери доцільно розрізняти дві стадії:
Ноосфера у стадії її становлення, в процесі стихійного розвитку, починаючи з моменту виникнення «людини розумної»;
Ноосфера, що свідомо удосконалюється спільними зусиллями людей в інтересах як людства в цілому, так і кожної окремої людини.
91. Щастя як важливий аспект прояву основної проблеми філософії.
Щастя – стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості. Те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість людині. Стан чи якість бути щасливим; насолоджувальний досвід чи емоція, що породжується від володіння добром чи задоволення бажань; втіха, приємність; благословенність.
92. Чотири розуміння щастя, за в. Таракевичем. Використання діалектичного аналізу і синтезу для цілісного, конкретного розуміння феномену щастя.
Польський дослідник В. Таракевич, який написав фундаментальний труд «Про щастя», виділив 4 основних значення цього поняття:
благосхильність долі, удача;
стан інтенсивної радості;
володіння самими високими благами, позитивний баланс життя;
почуття задоволення життям.
Під щастям ми розуміємо стійкий емоціональний стан (короткочасову радість не можна назвати щастям), в який домінуючою емоцією являється радість.