- •Співвідношення міфологічного та філософського способів мислення
- •Генезис філософії. Загальне уявлення про філософські категорії та іх звязок з практикою.
- •Предмет, структура та функції її філософії
- •4.Філософія як теоретична основа світогляду
- •5.Природа філософських проблем. Співвідношення свідомості і буття, матеріального та ідеального як основної проблеми філософії.
- •6.Три головних питання філософії, по і.Канту. Їх зв’язок з питанням співвідношення свідомості і буття і з структурою філософії.
- •7.Структура логічного вираження дійсності. Розсудок і розум.
- •8. Проблема методу філосовствування. Діалектика і догматизм.
- •9. Проблема методу філосовствування. Діалектика, софістика і еклептика.
- •10.Внутрішння діалектичність предмета філософії. Основні принципи софістики.
- •11.Філософія в системі культури.
- •12.Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості
- •13.Роль філософії в науці і практиці. Значення наукових висновків і практичного досвіду для розвитку філософії.
- •14.Філософський зміст проблеми буття. Буття, матерія, субстанція
- •15.Об’єктина реальність з точки зору її сутності основ. Поняття субстанції її світоглядного і методологічного значення.
- •16. Філософія про різноманітність та єдність світу. Відміність течії філософії. Монізм. Дуалізм. Матеріалізм і ідеалізм.
- •17.Сутність вчення про матеріалізм. Еволюція змісту категорії «матерія»
- •18. Матерія як субстрат і матерія як субстанція
- •19.Поняття «рух». Рух, зміна, спокій
- •20.Світозначне і методологічне значення науки про основні форми руху матерії.
- •21.Простір і час як форми суттєвої матерії. Філософія і наука про абсолютність та відносність простору та часу
- •22. Відображення як атрибут, невідємні свойства субстанції, світу в цілому. Причина розвитку форм відображення.
- •23. Відображення та інформація. Внутрішнє протиріччя інформаційного відображення як причина його розвитку.
- •24.Свідомість та її виникнення і сутність.
- •25.Структура свідомості
- •26.Cвідомість та самосвідомість
- •27.Свідоме і безсвідоме
- •28. Матеріальна та діяльна єдність.
- •31. Предмет, структура та задача гносеології. Гносеологія та онтологія.
- •32. Гносеологія і аксіологія. Суть і необхідність екзистенціального моменту в змісті філософських дисциплін.
- •32.? Гносеологія і аксіологія. Суть і необхідність екзістенціонального моменту у вмісті філософських дисциплін.
- •33. Об*активна та суб*активна діалектика, їх співвідношення. Діалектика в функції теорії пізнання.
- •34. Аргументи агностицизму і принцип діяльнісного відображення.
- •35. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Різні розуміння їх змісту і співвідношення в історії філософії.
- •36. Принцип єдності діалектики. Логіки і теорії пізнання.
- •37. Чуттєве та раціональне. Роль інтуїції в процесі пізнання.
- •38. Змістовне і формальне в процесі пізнання
- •39. Емпіричне та теоретичне в пізнанні. Факт, ідея, гіпотеза та теорія.
- •40. Принцип конкретності істини. Абсолютні та відносні істини в істинному знанні.
- •41. Спостереження і експеримент, модель і моделювання.
- •42. Аналіз та синтез як методи наукового пізнання.
- •43. Індукція та дедукція, як методи наукового пізнання.
- •58. Закон взаємопереходу кількісних і якісних змін і його співвідношення з іншими законами діалектики.
- •59. Єдність і боротьба протилежностей.
- •71. «Цивілізація» як категорія соціальної філософії.
- •72. Культура як соціально-діяльнісна форма людської дійсності.
- •73. Соціальна структура суспільства. Класи, стани, нації як історичні спільноти людей (філософський аналіз).
- •74. Філософський аналіз понять «держава» і «громадянське суспільство».
- •75. Поняття духовного життя суспільства. Структура суспільної свідомості.
- •76. Буденно-практична і ідеолого-теоретична свідомість.
- •77. Ідеологія і суспільна психологія. Ідеологія і наука.
- •78. Основні форми суспільної свідомості. Їх взаємозв’язок і взаємовплив
- •79. Політична свідомість, її місце в духовному житті суспільства
- •80. Правосвідомість, її роль в житті суспільства, в розвитку демократії, формуванні людини.
- •81. Нравственное (рос.) пізнання. Суспільні функції моралі. Мораль, право і політика.
- •82. Естетична свідомість і мистецтво. Специфіка відображення дійсності в мистецтві.
- •83. Релігія як форма суспільної свідомості, її сутність, специфіка і роль в житті суспільства.
- •85. Свобода. Внутрішній і зовнішній аспекти її розуміння. Волюнтаризм і фаталізм.
- •86. Свобода людини і поняття відчуження.
- •88. Критерії прогресу суспільства і особистості.
- •89)Проблеми сучасності – шляхи до їх вирішення.
- •90. Соціально-філософський сенс понять біосфери і ноосфери.
- •91. Щастя як важливий аспект прояву основної проблеми філософії.
- •92. Чотири розуміння щастя, за в. Таракевичем. Використання діалектичного аналізу і синтезу для цілісного, конкретного розуміння феномену щастя.
Генезис філософії. Загальне уявлення про філософські категорії та іх звязок з практикою.
Генеза – це виникнення будь-чого та подальший його розвиток.
Етапи розвитку філософії:
1.)Античний період (6-7 ст.д. н. ери – 4 ст нашої) поділяється на: А.)Докласичний період; Б.)Класичний період (період коли творили Сократ, Платон, Арістотель); В.) Пізньокласичний; В цей період з’являється такі направлення філософії: ценізм, стоїцизм.
2.)Середньовічний період (3 – 15 ст. н. ери) (Аврелій Августин, Тома Аквінський)
3.)Період відродження (15 – 16 ст) Цей період пов’язаний з процесом секуляризації (процес виходу усіх сфер із під впливу церкви) Виникає гуманізм у період відродження.
4.)Період нового часу : А) період реформації (16 – 17 ст.) Б) період реформації.
До франц. Просвітництва належать Русо, Монтиськ’є і т.д. Період класичної революції (Кант, Гегель, Фіфтель, Шевін, Фейербах). Цей період характеризується систематизацією філософського знання. Методологія формується завдяки певних законів.
5.)Період новітнього часу. Основні напрямки: ірраціалізм, шопенгаурцизм, марксизм, неомарксизм (Маркс, Ленін, Енгельс), позитивізм, неопозетивізм, структуралізм та постструктуралізм, екзистенціалізм, феноменологія (Сартр).
Категорія - спеціальне, апріорне поняття, що використовується при побудові теорії. Поняття категорії (логічної категорії) розвивалося в процесі становлення філософії як науки.
Категорії у Аристотеля: Аристотель розуміє під категорією найбільш загальні поняття, виконуючі функці. предиката, виводить їх з граматичних форм і налічує їх 10: «Субстанція», «Кількість », «Якість», «Ставлення», «Простір», «Час», «Стан», «Дія», «Володіння» і «Страждання».
Категорії у Канта: Кант виділяє наступні категорії розуму:
Категорії кількості:
Єдність
Безліч
Цілісність
Категорії якості
Реальність
Заперечення
Обмеження
Відносини
Субстанція і приналежність
Причина і наслідок
Взаємодії
Категорії модальності
Можливість і неможливість
Існування і неіснування
Визначеність і випадковість
Категорії у Гегеля:
Під К. Гегель розуміє той же, що і Кант, тільки рішучіше надає їм метафізичний характер. Засобом виведення категорії служить діалектичний метод. Початком процесу освіти категорії є саме абстрактне, бідне за змістом поняття буття, з якого виходять спочатку категорія якості, потім кількості і т. п.
Предмет, структура та функції її філософії
Назва «філософія» походить від двох грецьких слів – «філос» і «софія», які у перекладі означають «любов до мудрості». Філософія – це система теоретичних поглядів на світ у цілому і місце у ньому людини. Предметом філософії є: 1.) навколишній природний світ; 2.) суспільство; 3.) внутрішній світ людини. Головні ознаки будь-якої філософської проблеми – це її абсолютність та людино вимірність. Тому іноді про філософію кажуть, що: філософія цікавиться усім. Однак філософія в першу чергу цікавиться будь-якою проблемою тільки для того, щоб знайти відповідь на питання: «Що таке людина?»
Філософія складається з таких елементів:
Онтологія («онтоз»- буття, «логос» - вчення) вчення про першооснову буття, сферу буття, категорії. (Світ і як він влаштований?)
Гносеологія – вчення про пізнання (теорія пізнання яка досліджує закономірності процесу пізнання). (Що означає пізнання? Що таке пізнання?)
Антропологія – («людина» + «вчення») вчення про цінність людини, а також про співвідношення в людині природи та культури (Хто така людина, і яке місце займає людина у світі?)
Аксіологія – («цінність» + «вчення») вчення про цінність, яке досліджує закономірності в побудові сфери цінностей. (В чому цінність і сенс життя?)
Соціальна філософія (вивчення суспільства) – вчення про сутність і структуру суспільства в цілому і найбільш загальних законах розвитку. (Що є соціум? Що є суспільство?)
Етика – вивчає моральні цінності відношення до світу (В чому сутність добра і зла?)
Естетика – (вчення про прекрасне) вивчає відношення до світу (В чому сутність краси і гармонії?)
Логіка – наука, що вивчає форми, норми, закони мислення (Яка природа людського мислення?)
Історія філософії – вивчає історичні досягнення філософської думки від античності до сьогодення (Як розвивається філософська думка?)
Функції філософії:
світоглядна — філософія допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей
пізнавальна — завдяки дослідженню загальних проблем пізнання філософія оздоблює людину орієнтирами в пізнавальній діяльності, критеріями та ознаками правильного руху на шляху до надійних, достовірних знань
логічна — філософія сприяє формуванню культури людського мислення, виробленню критичної неупередженої позиції у міжіндивідуальних та соціально-культурних діалогах
соціально-адаптивна — філософія допомагає зорієнтуватися у складних, строкатих, розмаїтих проявах суспільного життя і виробити власну соціальну позицію
критична — проявляється в опозиції філософії до емпіричної дійсності, до світу повсякденної реальності, руйнуванні звичних стереотипів та забобонів, пошуку шляхів до більш вдосконаленого, людяного світу
виховна — філософія прищіплює інтерес і смак до самовиховання, сприяє посиленню потягу людини до самовдосконалення, творчого підходу до життя, пошуку життєвих сенсів.
Усі вищезгадані функції мають як індивідуально-особисте, так і суспільне значення
