71. «Цивілізація» як категорія соціальної філософії.

Цивілізація – (від лат. civilis – громадський, суспільний, державний, громадянський) – визначення, введене у науковий словник французьким просвітником Мірабо в 1756 р. Під цим визначенням французькі просвітяни мали на увазі суспільство, засноване на засадах розуму та справедливості.

Цивілізація – це така ступень розвитку людства, коли власні соціальні зв’язки починають домінувати над природними і коли суспільство починає розвиватися і функціонувати на своєму власному грунті.

Сучасні соціологи, політологи, історики найчастіше під цивілізацією мають на увазі сукупність унікальних економічних, соціальних, політичних, духовних, моральних, психологічних, ціннісних та інших структур, які відрізняють одні історичні спільноти людей від інших. Тобто, поняття «цивілізація» означає в першу чергу рівень соціального прогресу суспільства на певному історичному етапі його розвитку.

72. Культура як соціально-діяльнісна форма людської дійсності.

Цілком природно, що основоположником німецької класичної філософії Імануїл Кант (1724-1804) бачив основу культури не в самій природі людини, а в сфері її морального існування. При цьому він вважав, що принципово неможливо примирити цю сферу з емпіричною сферою існування людини. В кантівському розумінні культура – це здатність індивіда піднестись від обумовленого його тваринною природою емпіричного, чуттєвого існування, при якому мета його поведінки визначається зовнішнім світом, до морального існування, яке дозволяє йому вільно діяти в ім’я цілей, які він сам перед собою висуває, зважаючи на веління морального обов’язку.

Культура (лат. colere – «населяти», «вирощувати», «сприяти», «успадковувати») – сукупність матеріальних і духовних, нематеріальних цінностей, створених людством протягом його історії. Поняття культура об’єднує в собі науку (включно з технологією) і освіту, мистецтво (літературу та інші галузі), мораль, уклад життя та світогляд.

73. Соціальна структура суспільства. Класи, стани, нації як історичні спільноти людей (філософський аналіз).

Суспільство в соціології розглядається як певна історична, інтегративна та системна цілісність, яка складається з різних підсистем, способів взаємодії та форм об’єднання людей. Центральною проблемою соціології є аналіз та форми соціальної структури суспільства.

Соціальний клас – великі групи людей, які розрізняються за їх місцем в історично визначеній системі суспільного виробництва, за їхнім зв’язком (здебільшого закріпленим і оформленим у законах) із засобами виробництва, за їхньою роллю в суспільній організації праці та за способами одержання і розмірами тієї частки суспільного багатства, яка є в їхньому розпорядженні. Класи – великі групи людей, чия позиція в суспільстві визначається через їх економічний (господарський) стан.

Суспільний стан – (в соціології та історії) великі угрупування людей, котрі умовно об’єднані своїм правовим та економічним становищем у соціальній ієрархії, тобто соціальній структурі суспільства.

Соціальні індивіди, що належать до певного стану мають як правило однакові спадкові права та обов’язки.

Нація (лат. nation – плем’я, народ) – полісемантичне поняття, що застосовується для характеристики великих соціокультурних спільнот індустріальної епохи. Нація – це історичний тип етнічної спільноти; стадія Етносу; результат еволюційного процесу Етносу; вінець еволюції Етносу; соціо-культурне оформлення Етносу.

Термін вживається в таких значеннях:

Політична спільнота громадян певної держави – політична нація. Часто вживається як синонім терміну «держава», коли мається на увазі її населення, наприклад для посилання на «національні» університети, банки та інші установи.

Етнічна спільнота (етнос) з єдиною мовою і самосвідомістю (як особистим відчуттям «національної ідентичності» так і колективним усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших). У цьому значенні фактично є синонімом до терміну «народ».