- •Співвідношення міфологічного та філософського способів мислення
- •Генезис філософії. Загальне уявлення про філософські категорії та іх звязок з практикою.
- •Предмет, структура та функції її філософії
- •4.Філософія як теоретична основа світогляду
- •5.Природа філософських проблем. Співвідношення свідомості і буття, матеріального та ідеального як основної проблеми філософії.
- •6.Три головних питання філософії, по і.Канту. Їх зв’язок з питанням співвідношення свідомості і буття і з структурою філософії.
- •7.Структура логічного вираження дійсності. Розсудок і розум.
- •8. Проблема методу філосовствування. Діалектика і догматизм.
- •9. Проблема методу філосовствування. Діалектика, софістика і еклептика.
- •10.Внутрішння діалектичність предмета філософії. Основні принципи софістики.
- •11.Філософія в системі культури.
- •12.Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості
- •13.Роль філософії в науці і практиці. Значення наукових висновків і практичного досвіду для розвитку філософії.
- •14.Філософський зміст проблеми буття. Буття, матерія, субстанція
- •15.Об’єктина реальність з точки зору її сутності основ. Поняття субстанції її світоглядного і методологічного значення.
- •16. Філософія про різноманітність та єдність світу. Відміність течії філософії. Монізм. Дуалізм. Матеріалізм і ідеалізм.
- •17.Сутність вчення про матеріалізм. Еволюція змісту категорії «матерія»
- •18. Матерія як субстрат і матерія як субстанція
- •19.Поняття «рух». Рух, зміна, спокій
- •20.Світозначне і методологічне значення науки про основні форми руху матерії.
- •21.Простір і час як форми суттєвої матерії. Філософія і наука про абсолютність та відносність простору та часу
- •22. Відображення як атрибут, невідємні свойства субстанції, світу в цілому. Причина розвитку форм відображення.
- •23. Відображення та інформація. Внутрішнє протиріччя інформаційного відображення як причина його розвитку.
- •24.Свідомість та її виникнення і сутність.
- •25.Структура свідомості
- •26.Cвідомість та самосвідомість
- •27.Свідоме і безсвідоме
- •28. Матеріальна та діяльна єдність.
- •31. Предмет, структура та задача гносеології. Гносеологія та онтологія.
- •32. Гносеологія і аксіологія. Суть і необхідність екзистенціального моменту в змісті філософських дисциплін.
- •32.? Гносеологія і аксіологія. Суть і необхідність екзістенціонального моменту у вмісті філософських дисциплін.
- •33. Об*активна та суб*активна діалектика, їх співвідношення. Діалектика в функції теорії пізнання.
- •34. Аргументи агностицизму і принцип діяльнісного відображення.
- •35. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Різні розуміння їх змісту і співвідношення в історії філософії.
- •36. Принцип єдності діалектики. Логіки і теорії пізнання.
- •37. Чуттєве та раціональне. Роль інтуїції в процесі пізнання.
- •38. Змістовне і формальне в процесі пізнання
- •39. Емпіричне та теоретичне в пізнанні. Факт, ідея, гіпотеза та теорія.
- •40. Принцип конкретності істини. Абсолютні та відносні істини в істинному знанні.
- •41. Спостереження і експеримент, модель і моделювання.
- •42. Аналіз та синтез як методи наукового пізнання.
- •43. Індукція та дедукція, як методи наукового пізнання.
- •58. Закон взаємопереходу кількісних і якісних змін і його співвідношення з іншими законами діалектики.
- •59. Єдність і боротьба протилежностей.
- •71. «Цивілізація» як категорія соціальної філософії.
- •72. Культура як соціально-діяльнісна форма людської дійсності.
- •73. Соціальна структура суспільства. Класи, стани, нації як історичні спільноти людей (філософський аналіз).
- •74. Філософський аналіз понять «держава» і «громадянське суспільство».
- •75. Поняття духовного життя суспільства. Структура суспільної свідомості.
- •76. Буденно-практична і ідеолого-теоретична свідомість.
- •77. Ідеологія і суспільна психологія. Ідеологія і наука.
- •78. Основні форми суспільної свідомості. Їх взаємозв’язок і взаємовплив
- •79. Політична свідомість, її місце в духовному житті суспільства
- •80. Правосвідомість, її роль в житті суспільства, в розвитку демократії, формуванні людини.
- •81. Нравственное (рос.) пізнання. Суспільні функції моралі. Мораль, право і політика.
- •82. Естетична свідомість і мистецтво. Специфіка відображення дійсності в мистецтві.
- •83. Релігія як форма суспільної свідомості, її сутність, специфіка і роль в житті суспільства.
- •85. Свобода. Внутрішній і зовнішній аспекти її розуміння. Волюнтаризм і фаталізм.
- •86. Свобода людини і поняття відчуження.
- •88. Критерії прогресу суспільства і особистості.
- •89)Проблеми сучасності – шляхи до їх вирішення.
- •90. Соціально-філософський сенс понять біосфери і ноосфери.
- •91. Щастя як важливий аспект прояву основної проблеми філософії.
- •92. Чотири розуміння щастя, за в. Таракевичем. Використання діалектичного аналізу і синтезу для цілісного, конкретного розуміння феномену щастя.
39. Емпіричне та теоретичне в пізнанні. Факт, ідея, гіпотеза та теорія.
Емпіричний рівень (від грецького Емпірія – Досвід)- наукове пізнання, яке крім основних форм чуттєвого пізнання (відчуття), сприйняття включає в себе специфічні методи пізнання:
Порівняння, опис, експеримент, аналогію(правдоподібний умовивід про схожість 2 предметів). Тому чуттєвий етап пізнання, та емпіричний рівень – не тотожні поняття. Теоретичний рівень наукового пізнання – не тотожні поняття «раціональний етап пізнання», який ґрунтується на таких основних формах, як поняття, судження, умовивід. Теоретичний рівень пізнання, крім цих раціональних форм, включає такі форми, як ідея, гіпотеза, наукова теорія. Факт (від лат. Зроблено)- поняття, що має виражену суб*єкт-об*єктну природу, що фіксує реальну подію, або результат діяльності, і що вживається для характеристики особливого типу, емпіричного знання, яке з одного боку реалізує вихідні емпіричні уявлення, узагальнення, будучи базисом, теорії, або гіпотези, а з іншого боку – несе у своєму вмісті сліди семантичного впливу останніх(логіко-гносеологічний аспект) Ідея – логічна форма відображення певних зв’язків, яка спрямована на їх практичне втілення. Ідея є такою формою мислення, зміст якої поєднує у собі знання, про реальну дійсність, суб*активну мету, бажання її реалізувати. Таким чином ідея поєднує у собі і об*активні і суб*активні моменти. Специфічним видом діяльності людини відповідають і своєрідні за змістом ідеї – наукові, економічні, політичні, філософські, релігійні. Ідея як форма знання включає в себе: мету, пошук шляхів її втілення і прагнення людини. Наприклад ідея відкрити свій бізнес, написати дисертацію. Гіпотеза (грец. Догадка) – Здогадне знання, важлива форма розвитку науки. Але, щоб це знання було науковим, а не свавільним гіпотеза повинна відповідати таким вимогам:
Вона повинна пояснювати все коло явищ, для аналізу яких воно висувається.
Вона повинна бути простою, зрозумілою, логічною.
Вона повинна бути зорієнтована на застосування до більш широкого кола явищ та процесів, враховуючи принцип їхнього загального зв’язку.
Вона повинна бути розрахована на можливість практичного підтвердження. Серед сучасних наукових гіпотез відомі такі:
Походження життя на Землі.
Про походження людини, планет.
Наукова теорія – замкнута змістовна система, яка об*єднає, описує деяку сукупність явищ та процесів. Безпосередня мета наукової теорії, пояснення та передбачення цих процесів та явищ, які складають предмети їх визначення на основі відкритих нових законів. В широкому розумінні – теоретичне відображення дійсності. Наукова теорія має дві основні функції:
Систематизацію знань.
Відкриття шляхів, для пошуку нових знань.
40. Принцип конкретності істини. Абсолютні та відносні істини в істинному знанні.
Істина буває:
Об*активною, абсолютною та відносною.
Об*активна істина – такий зміст знань, який не залежить від людини. Її свідомості, мислення.
Абстрактна істина – повне, точне вичерпне відображення об*єкта в мисленні людини. Це таке знання про речі, процеси та явища, яке не можна спростувати. Наприклад знання про те, що земля обметається навколо осі, сонця.
Абстрактними істинами, є так звані «Вічні істини» - факти, що встановлені з повною достовірністю. Тобто мова йде про події. Що реально відбулися (Велика вітчизняна війна, почалася 22 червня 1941).
Конкретність істини – така її ознака, коли істинність того чи іншого твердження, залежить від умов місця та часу, також у визначеній теоретичній системі відліку.
