36. Принцип єдності діалектики. Логіки і теорії пізнання.

Діалектична логіка, за своєю суттю збігається й з діалектикою, як теорія розвитку, оскільки загальна теорія розвитку, виражена у вигляді системи, тих самих понять, які одночасно відображають об*активні форми та закономірності розвитку всієї дійсності та з формою думки, яка пізнає його дійсність. Іншими словами діалектика за змістом є загальною теорією пізнання, а за формою. Системою понять, що послідовно розвиваються, як рух думки, що осягає дійсність. У свою чергу логічні форми, за допомогою яких, ми осягаємо світ, є одночасно і формою буття і розвитком світу. І хоча логічні поняття суб*активні вони в одночасно виражають і речі в собі. Природа і конкретно і абстрактно, явище і сутність, мить та відношення. Поняття, хоч і суб*єктиктивні, проте об*активні в цілому. В процесі підсумку, в тенденції, в джерелі. Діалектика, як система, є аналогом дійсності. Таким чином, об*активна діалектика відображається в суб*активній діалектиці. Спочатку суб*активна діалектика мала не усвідомлений характер але з часом думка людини стала предметом дослідження. Пізніше створюється діалектика, як вчення, воно стало підсумком, логічним, цілісним, та послідовним синтезом всієї історії теоретичного освоєння світу і одночасно історією пізнання, думкою самої себе, своїх форм і законів, які відображають форми та закони розвитку об*активної дійсності. В ролі такого вчення діалектика є одночасно загальною теорією розвитку, теорією пізнання і логікою.

37. Чуттєве та раціональне. Роль інтуїції в процесі пізнання.

Пізнання, як процес складається з2 нерозривних моментів, чуттєвого та раціонального. Чуттєве пізнання, - основа чуттєвого досвіду. Воно ґрунтується на відчуттях, які є необхідним джерелом пізнання. Це – слух, дотик, зір, нюх, смак. Раціональне пізнання (від лат. Розумний) здійснюється на рівні мислення. Останній є процесом узагальненого суттєвого відображення дійсності в таких його основних формах, як поняття, судження, умовивід. Чуттєве та раціональне пізнання знаходяться в органічній єдності, взаємодії. Не буває раціонального пізнання, поза чуттєвим та навпаки чуттєвого пізнання, поза раціональним. Яскравим прикладом єдності чуттєвого та раціонального у пізнані може бути така його форма, як інтуїція (від лат. Уважно дивлюся). Інтуїція – здатність людини осягнути істину передбачити ситуацію через безпосередньо чуттєве споглядання, без логічного раціонального доведення. Це так би мовити пряме «бачення», сутності явища чи процесу. Такою формою відображення дійсності володіє кожна людина. Основними рисами такої інтуїції, є безпосередність (відсутні, перехідні, логічні ланки доведення). Несподіваність спалаху думки, неусвідомленість шляхів, досягнення нового знання,яким чином це відбулося.

38. Змістовне і формальне в процесі пізнання

Змістовна форма – це відбиток внутрішньої форми самого досліджуваного об’єкта. Ця внутрішня форма є специфічним способом організації будь-якого визначеного матеріалу, тобто ця форма є об’єктивною універсальною формою буття, взаємодії і розвитку змісту будь-якого досліджуваного об’єкта.

Формальна форма – за висловом С.М. Марєєва « це форма, що байдуже ,формально ставиться до свого зміст». Завдання логіки, заснованої на формальній формі – упредметнити будь-яке знання в мові, перетворюючи його таким чином на інформацію для того, щоб знання можна було зберігати, передавати і використовувати. Формальна логіка завдяки тому,що вона зберігає і передає інформацію, має комунікативну функцію.

Змістовний і формальний компоненти мислення не можна альтернативно протиставляти одне одному. Просто у них різні, хоча і взаємозалежні, функції у пізнанні.

Ф. Енгельс вважав, що формальна логіка відбиває дійсність, але грубо, приблизно – як дійсність, яка позбавлена розвитку.

За допомогою формальної логіки ми бачимо світ, але це бачення не світу Геракліта, а світу Парменіда – світу як сталої структури, світу як системи визначених форм.