1. Співвідношення міфологічного та філософського способів мислення

Філософія виникає тільки в середині 1 тис. до н. е. на певному етапі розвитку світової цивілізації. До того часу панувала міфологія.

За сучасними уявами, міфологія – це низка вигаданих історій, покликаних водночас розважати і приховувати незнання справжніх причин явищ.

Міфологія – поглядів, заснована не на теоретичних доказах і міркуваннях, а на емоційно-художньому

Основні риси міфологічної свідомості:

1.Конкретно-чуттєвий характер, особисте становлення до природи, сприйняття її як живої, мислячої істини. Простіше кажучи,людина емоційно відчувала світ як одушевлене *ТИ*, як своєрідного людського двійника.

2.Міфологічна свідомість була заскована не на пояснювальному і узагальнюючому, а на описовому та індивідуалізованому підході до подій,явищ,процесів: замість того,щоб роздумувати про сутність явиш, первісна людина про них просто розповідала.

3.Егецентризм – переживання найближчої до людини дійсності як всього світу заголом. Від цієї особливості міфології до нашого часу збереглося майже підсвідоме вороже ставлення до всього, що не вкладається в наші звички із дитинства уявлення.

4.Художня образність – перенесення на світ в процесі його пояснення рис самої людини чи суспільства, так що, наприклад, історія виникнення світу розповідалася як походження сім’ї богів.

5.Некритичність до змісту міфологічних оповідань. Будь-які вигадки про події чи героїв не підлягали сумніву та сприймалися як реальні: одні і ті самі міфологічні сюжети переповідали ся у різних версіях, які сприймалися з однаковою зацікавленістю.

Причини існування міфології:

Міфологічна свідомість проіснувала довгий час з двох основних причин:

- Вона відповідала конкретно-чуттєвому характеру мислення первісної людини, здатної, подібно до маленької дитини, лише споглядати навколишню дійсність, а не осмислювати її на теоретичному рівні за допомогою абстрактно-логічного мислення.

- Вона органічно поєднувалася з особливостями функціонування архаїчної соціальної організації, заснованої на замкненому колі табу, законів та звичаїв, такого ж незмінного, я схід і захід сонця, зміна часів року, які підлягають безумовному виконанню і ніколи критично не осмислюються.

Історична доля міфології:

З появою філософії міфологія почала відсуватися на задній план. Але у 19-20 ст. має місце феномен ”відродження міфології” у вигляді історичних рекламних міфів і міфів засобів масової інформації. Головна відмінність сучасної міфології від давньої її усвідомлений характер. Сучасні міфи продюсуються з певними практичними цілями. Наприклад, щоб збільшити продаж того чи іншого товару. Їх, «міфологічність» полягає в тому що застосовуються певні засоби емоційного впливу на свідомість людину, або примусити її упевнитися в достеменності того чи іншого повідомлення. Адже, коли попадається та чи інша новина враження від неї зростає у кілька разів, якщо розповідь про неї буде супроводжуватися відеорядом, можливо, із відео фрагментів, які цієї події не як не стосуються

Філософія і міфологія мають подібності та відміності. Це – історичні типи світогляду, які існують в різні часи на різних етапах історії людства. Вони виконують певні корисні для суспільства функції, скажімо, передачі знань. Але водночас:

• Філософія творить свій погляд на світ на рівні абстрактно-логічного мислення, а міфологія на рівні чуттєвого сприйняття;

• Філософія використовує абстрактні поняття, а міфологія – чуттєві образи;

• Філософія – критична, міфологія – ні.