1. Класифікація суб’єктів фондового ринку залежно від місця на ринку

Залежно від місця, яке учасники займають на ринку цінних паперів, їх можна класифікувати як:

споживачів;

постачальників;

торговців;

суб’єктів, що обслуговують ринок;

органи, що регулюють діяльність учасників ринку (рис.1.3).

Інституціональні інвестори акумулюють вільні кошти, у тому числі випуском власних цінних паперів, і постачають їх на фондовий ринок (комерційні та інвестиційні банки, трасти, інвестиційні фонди, пенсійні фонди і страхові компанії).

Торговці цінними паперами — з’єднують покупців і продавців фондових цінностей

Суб’єкти, що обслуговують ринок, надають послуги щодо організаційно-технічного обслуговування операцій з цінними паперами (рис. 1.4).

Органи, що регулюють діяльність учасників, поділяються на державні й органи самоврядування, тобто недержавні (фондова біржа, різноманітні професійні організації суб’єктів ринку), і мають своїм завданням правове впорядкування ринку.

У табл.1.2 відображені основні цілі суб’єктів фондового ринку.

«Золоте» правило інвестування.

Усі постачальники ринку, вміщуючи свої капітали в цінні папери, намагаються досягти власних різноманітних цілей, котрі, однак, можна об’єднати як цілі:

дохідності;

безпеки (зменшення ризику);

ліквідності.

Таблиця 1.2

Основні цілі суб’єктів фондового ринку

Суб’єкти ринку	Основні цілі суб’єктів фондового ринку
Споживачі	отримання додаткового джерела фінансування
Постачальники:
домогосподарства	збереження і нагромадження заощаджень
портфельні інвестори	збільшення капіталу збільшенням вартості портфеля цінних паперів
стратегічні інвестори	контроль над підприємством з метою отримання прибутку від його діяльності
Торговці	отримання прибутку завдяки діяльності щодо знаходження джерел небанківського фінансування для емітента, з одного боку, та небанківських фінансових інструментів для інвестора – з іншого
Організації, що обслуговують ринок	одержання прибутку від надання платних послуг споживачам, постачальникам і торговцям
Органи, що регулюють діяльність учасників	некомерційного характеру, зв’язані зі встановленням «правил гри» та наглядом за їх виконанням

Безумовно, кожен з інвесторів має свої вимоги до цих показників і відповідно вибирає власну поведінку. Загальні принципи поведінки інвесторів наведено в табл.1.3.

Таблиця 1.3

Загальні принципи поведінки інвесторів

Типи інвесторів	Ознаки поведінки
Власне інвестор	згоден на помірні доходи, головним вважає збереження капіталу, воліє не ризикувати
Спекулянт	ризикує, але продумано й обачливо, розраховує отримати солідний дохід, але готовий до можливих втрат
Гравець	йде на будь-який ризик за принципом «пан чи пропав»

«Золоте» правило інвестування в цінні папери полягає у тому, що дохід завжди прямо пропорційний ризику, що на нього готовий наразитися інвестор заради отримання цього доходу

Питання 4

До факторів, що впливають на стан фондового ринку належать:

розмір попиту і пропонування;

характер попиту і пропонування;

суб’єктивні фактори;

ситуація на суміжних ринках;

технічні фактори.

Розмір попиту визначається загальною економічною і політичною ситуацією в країні, станом галузі й конкретного емітента. Розмір пропонування залежить від:

соціальної структури суспільства;

розміру і структури доходів і потреб людей;

наявності гарантій безпечності інвестування і захисту прав інвесторів.

Базовим у характері пропонування є те, що більша частка заощаджень населення акумулюється у короткостроковій високоліквідній формі; щодо характеру попиту, то споживачі потребують довгострокових низьколіквідних фінансових ресурсів. Ця суперечність вирішується створенням умов для власників заощаджень щодо збільшення строків накопичення і відмовлення від високої ліквідності; спонуканням споживачів до переорієнтації на короткострокові позикові кошти; створенням системи перерозподілу і комбінації фінансових ресурсів, що максимально задовольняє попит за наявної структури пропонування.

Суб’єктивні фактори — це власне, психологія інвесторів і особливості цілей кожного з них; вплив заяв чи поведінки окремих авторитетних осіб на поведінку інших суб’єктів ринку; обсяг спекуляцій, який зміщує ринкові ціни від поточної вартості фондових цінностей до очікуваної.

Оскільки ринок цінних паперів є складовою частиною фінансового ринку, то він відчуває на собі вплив інших складових не тільки останнього, а і суміжних ринків, іншими словами, якщо умови інвестування в інші складові ліпші, то капітал залишає фондовий ринок, і навпаки. Тобто ринок цінних паперів завжди конкурує з суміжними ринками.

До технічних факторів належить усе, зв’язане з технічною стороною обігу цінних паперів. Чим ліпше технічне забезпечення, тим більше можливостей для інвестування.

Готовність основного постачальника капіталу до інвестування в українські цінні папери характеризують дані Інституту соціології НАН і служби Геллапа в Україні (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Ставлення населення України до різних способів інвестування

Ранг переваги	Спосіб інвестування
1	У нерухомість
2	У золото та коштовності
3	В іноземну валюту
4	У предмети довгострокового вжитку
5	У створення власного бізнесу
6	В освіту
7	У твори мистецтва
8	В автомобіль
9	У створення власної бібліотеки
10	У цінні папери
11	На банківський рахунок
12	У страхування
13	У позику іншим особам