
- •Розвиток знань про управління природними ресурсами і сталий розвиток
- •Екологічна етика та її особливості.
- •3. Соціальні та екологічні аспекти „Ріо – 92”
- •Зміст показника рівня добробуту.
- •Сучасні поняття про рівні організації живого.
- •Ключові показники стійкого розвитку.
- •10. Загрози існування людства на молекулярна-генетичному рівні.
- •11. Критерії у визнанні показників стійкого розвитку.
- •12. Оцінка впливу на навколишнє середовище
- •13. Загрози існування людства на популяційно-видовому рівні.
- •14. Національна концепція стійкого розвитку сша.
- •15. Поняття постіндустріального (інформаційного) суспільства.
- •27. Функции социальной экологии.
- •29. Фактори нестійкості сучасного розвитку України.
- •30, Суспільство стійкого екологічно безпечного розвитку.
- •32. Поняття біорегіоналізму
- •35. Вартість життя
- •36.Тринітарність в суспільстві стійкого розвитку. ?????
- •37.Охорона основних екосистем Землі – передумова екобезпеки людства.
- •38.Процеси глобалізації та їх аналіз.
- •39.Поняття управління природними ресурсами.
- •40.Шляхи вирішення проблеми аридизації на Землі.
- •41.Демографічна політика. Приклади.
- •42.Поняття якості життя.
- •43.Охорона біологічного різноманіття – умова сталого розвитку.
- •44.Поняття екологічної безпеки.
- •45. Загальні положення „Порядку денного на ххі століття”.
- •46. Відкрита економічна система та засади справедливої торгівлі.
- •47. Екологічна культура та її значення для сталого розвитку.
- •48. Збереження і раціональне використання ресурсів з метою розвитку.
- •49. Диференційоване оподаткування країн в світі – передмова переходу до сталого розвитку.
- •50. Екологічний імператив та його виміри.
- •51. Посилення ролі основних груп населення.
- •52. Національні екологічні політики та їх координація.
32. Поняття біорегіоналізму
Разработчиками теории биорегионализма являются экологисты П. Берг и Р. Десманн. А основополагающие принципы были разработаны К. Сейлом и Дж. Доджем.
В основу данного учения положено понятие «биорегиона». Согласно этой концепции, биорегион - это территория, которая сформирована определенными условиями природного ландшафта (экосистемы) и может быть в значительной мере самодостаточной для обеспечения проживающей общности людей ресурсами. Помимо этого, биорегион определяется не только как природная структура, но и как некая сфера общественного сознания о месте и совокупности принципов, согласно которым следует жить людям на данном месте.
Биорегионализм можно определить как принцип согласования экономики, культуры, образования и системы управления некой территориальной общности с экологическим потенциалом данного региона. Биорегионализм представляет собой попытку создать экономику, технологии, ресурсные источники, оборот материалов и систему образования, которые отвечали бы природным условиям данного региона. По словам украинской исследовательницы Гардашук Т.В., отличительной особенностью биорегионализма является то, что он уделяет большое внимание биологическим, а не социокультурным системам, которые являются источником физического существования населения. Именно естественные экосистемы должны определять тип культурного поведения, технологии и традиции. Таким образом, по мнению адептов этого учения, от здоровья природных систем зависит физическое и психическое здоровье человека. По мнению биорегионалистов люди обязаны познавать землю вокруг себя, её законы и потенциал, чтобы жить в гармонии с ней, в соответствии с её ритмами, что должно помочь сократить духовную дистанцию между человеком и землёй.
33Традиционное общество
Традиционное общество (его еще называют простым и аграрным) — это общество с аграрным укладом, малоподвижными структурами и способом социокультурной регуляции, основанном на традициях (традиционное общество). Поведение индивидов в нем строго контролируется, регламентируется обычаями и нормами традиционного поведения, устоявшимися социальными институтами, среди которых важнейшим будут семья, община. Отвергаются попытки любых социальных преобразований, нововведений. Для него характерны низкие темпы развития, производства. Важным для этого типа общества является устоявшаяся социальная солидарность, что установил еще Дюркгейм, изучая общество австралийских аборигенов.
Традиционное общество характеризуется естественным разделением и специализацией труда (преимущественно по половозрастному признаку), персонализацией межличностного общения (непосредственно индивидов, а не должностных или статусных лиц), неформальным регулированием взаимодействий (нормами неписаных законов религии и нравственности), связанностью членов отношениями родства (семейным типом организации общности), примитивной системой управления общностью (наследственной властью, правлением старейшин).
35. Вартість життя
Протягом десяти років рівень зростання доходів громадян і, передусім, заробітної плати, у кілька разів відстає від росту цін на товари і тарифів на послуги. За 1990-1999 роки при зниженні ВВП у 2,5 разу, продуктивності праці - у 1,5 разу, реальні грошові доходи зменшилися у 4,4 разу, реальна пенсія - у 6,5 разу, реальна заробітна плата - у 4 рази
У цей період відбулися суттєві зміни в структурі доходів населення: значне скорочення частки оплати праці - з 70,7 % у 1990 р. до 48,9 % у 2000 р., зростання питомої ваги пенсій, допомог, стипендій - відповідно з 15,8 % до 21 %. Інші надходження в грошових доходах становили 8,1 % у 1990 р. і 20 % у 2000 р.
Відбувається різка поляризація населення за доходами. Якщо у 1990 р. середній дохід 10 % найзаможніших громадян України у 4 рази перевищував відповідний показник 10 % найбідніших, то у 1996 році - вже у 67 разів. 10 % населення України концентрують сьогодні 40 % доходів всього населення країни, причому, за експертними оцінками, 2/3 цих доходів мають кримінальне походження. Поляризація населення за доходами призводить до зростання соціальної напруги у суспільстві. Майже чверть працівників отримують заробітну плату, нижчу за межу бідності, а близько 70 % - меншу за прожитковий мінімум. За підрахунками, середня зарплата працюючих, яка забезпечувала б прожитковий мінімум всім членам домогосподарств, мала б складати 824 грн. У грудні 2000 р. таку зарплату отримали менше 6 % працюючих, а середня зарплата за грудень 2000 р. (296 грн) складала 36 % цієї величини. Розмір середньомісячної номінальної заробітної плати протягом 2000 р. становив 45 доларів США, що нижче відповідних показників Казахстану в 2,1 разу, Росії - 1,8 разу, Білорусі - у 1,6 разу.