Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лысенко.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
99.57 Кб
Скачать

46. Відкрита економічна система та засади справедливої торгівлі.

Відкрита економіка — це економічна система, яка зв'язана з іншими державами світу механізмами експорту, імпорту і фінансових операцій. Так як в моделі відображено тільки грошові потоки, то:

– експорт (Е) — це потік грошових виплат в систему на внутрішні ринки продуктів;

– імпорт (I) — потік з внутрішньої національної економіки за кордон;

– чистий експорт (NE) — різниця між величиною експорту та імпорту.

Поняття відкритої економіки – це частина національної економічної політики, яка передбачає, що національний господарський комплекс бере участь у системі міжнародного поділу праці і опосередковує поділ міжнародного кооперування своєю орієнтацією на міжнародну спеціалізацію праці і включення країни в постійний міжнародний обмін. Реалізується шляхом лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливих умов для діяльності іноземного бізнесу на національному ринку, залучення іноземних інвестицій і запровадження вільних «спеціальних» економічних зон, участь країни в діяльності міжнародних економічних організацій. Завдяки цьому виникає інтернаціоналізація господарського життя.

Справедлива торгівля – організоване громадський рух, що відстоює справедливі стандарти міжнародного трудового, екологічного та соціального регулювання, а також суспільну політику щодо маркованих і немаркованих товарів, від ремісничих виробів до сільськогосподарських продуктів. Зокрема, цей рух звертає особливу увагу на експорт товарів з країн у розвинені країни.

47. Екологічна культура та її значення для сталого розвитку.

Екологічна культура визначається як одна з форм культури, як здатність людини відчувати живе буття світу, пристосовувати його до себе, взаємоузгоджувати власні потреби і устрій природного довкілля.

Екологічна культура - це діяльність людини (включаючи і наслідки такої діяльності), спрямована на організацію та трансформацію природного світу (об"єктів та процесів) відповідно до власних потреб та намірів. Вона звернена водночас і до природного довкілля, і до внутрішнього світу людини.

Екологічна культура - це функціональна основа існування людини. Вона уможливлює доцільне і ефективне природокористування.

Екологічна культура та виховання виступають регуляторами екологічної діяльності. Екологічна культура є, за своєю суттю, своєрідним «кодексом поведінки», що лежить в основі екологічної діяльності та екологічної поведінки. Вона включає в себе певний зріз суспільно виробленого способу самореалізації людиною себе в природі, культурні традиції, життєвий досвід, моральні почуття та моральну оцінку ставлення людини до природи. Екологічна культура, за своїм змістом, є сукупністю, знань, норм, стереотипів та «правил поведінки» людини в оточуючому її природному світі.

48. Збереження і раціональне використання ресурсів з метою розвитку.

Незважаючи на позитивні сторони науково-технічного прогресу, максималізм у використанні природних ресурсів залишається переважаючим фактором у процесі взаємодії «суспільство – природа». Найважливішими складовими природокористування є охорона і відтворення природних ресурсів. Заходи з охорони землі (боротьба з ерозією, рекультивація, захист від селів, зсувів, засолення), вод (будівництво водоохоронних об'єктів, впровадження безстічних систем водокористування), лісів (створення зелених зон навколо міст і селищ), а також надр, атмосферного повітря, диких тварин і цінних видів промислових риб. Надалі необхідні вдосконалення технологічних процесів, випуск більш екологічного обладнання, формування мережі заповідних територій та національних парків. Дуже важливі вдосконалення державного управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища, а також більш широке залучення громадськості до цих життєво важливих заходів, екологічна освіта і виховання населення. Комплексний характер проблем охорони природи вимагає проведення найсерйозніших наукових досліджень: екологічних, економічних, технічних, правових. Частина з них необхідно вирішувати в рамках міжнародного співробітництва різних держав в галузі використання сировини, палива, енергії, продовольства.