
- •Розвиток знань про управління природними ресурсами і сталий розвиток
- •Екологічна етика та її особливості.
- •3. Соціальні та екологічні аспекти „Ріо – 92”
- •Зміст показника рівня добробуту.
- •Сучасні поняття про рівні організації живого.
- •Ключові показники стійкого розвитку.
- •10. Загрози існування людства на молекулярна-генетичному рівні.
- •11. Критерії у визнанні показників стійкого розвитку.
- •12. Оцінка впливу на навколишнє середовище
- •13. Загрози існування людства на популяційно-видовому рівні.
- •14. Національна концепція стійкого розвитку сша.
- •15. Поняття постіндустріального (інформаційного) суспільства.
- •27. Функции социальной экологии.
- •29. Фактори нестійкості сучасного розвитку України.
- •30, Суспільство стійкого екологічно безпечного розвитку.
- •32. Поняття біорегіоналізму
- •35. Вартість життя
- •36.Тринітарність в суспільстві стійкого розвитку. ?????
- •37.Охорона основних екосистем Землі – передумова екобезпеки людства.
- •38.Процеси глобалізації та їх аналіз.
- •39.Поняття управління природними ресурсами.
- •40.Шляхи вирішення проблеми аридизації на Землі.
- •41.Демографічна політика. Приклади.
- •42.Поняття якості життя.
- •43.Охорона біологічного різноманіття – умова сталого розвитку.
- •44.Поняття екологічної безпеки.
- •45. Загальні положення „Порядку денного на ххі століття”.
- •46. Відкрита економічна система та засади справедливої торгівлі.
- •47. Екологічна культура та її значення для сталого розвитку.
- •48. Збереження і раціональне використання ресурсів з метою розвитку.
- •49. Диференційоване оподаткування країн в світі – передмова переходу до сталого розвитку.
- •50. Екологічний імператив та його виміри.
- •51. Посилення ролі основних груп населення.
- •52. Національні екологічні політики та їх координація.
46. Відкрита економічна система та засади справедливої торгівлі.
Відкрита економіка — це економічна система, яка зв'язана з іншими державами світу механізмами експорту, імпорту і фінансових операцій. Так як в моделі відображено тільки грошові потоки, то:
– експорт (Е) — це потік грошових виплат в систему на внутрішні ринки продуктів;
– імпорт (I) — потік з внутрішньої національної економіки за кордон;
– чистий експорт (NE) — різниця між величиною експорту та імпорту.
Поняття відкритої економіки – це частина національної економічної політики, яка передбачає, що національний господарський комплекс бере участь у системі міжнародного поділу праці і опосередковує поділ міжнародного кооперування своєю орієнтацією на міжнародну спеціалізацію праці і включення країни в постійний міжнародний обмін. Реалізується шляхом лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливих умов для діяльності іноземного бізнесу на національному ринку, залучення іноземних інвестицій і запровадження вільних «спеціальних» економічних зон, участь країни в діяльності міжнародних економічних організацій. Завдяки цьому виникає інтернаціоналізація господарського життя.
Справедлива торгівля – організоване громадський рух, що відстоює справедливі стандарти міжнародного трудового, екологічного та соціального регулювання, а також суспільну політику щодо маркованих і немаркованих товарів, від ремісничих виробів до сільськогосподарських продуктів. Зокрема, цей рух звертає особливу увагу на експорт товарів з країн у розвинені країни.
47. Екологічна культура та її значення для сталого розвитку.
Екологічна культура визначається як одна з форм культури, як здатність людини відчувати живе буття світу, пристосовувати його до себе, взаємоузгоджувати власні потреби і устрій природного довкілля.
Екологічна культура - це діяльність людини (включаючи і наслідки такої діяльності), спрямована на організацію та трансформацію природного світу (об"єктів та процесів) відповідно до власних потреб та намірів. Вона звернена водночас і до природного довкілля, і до внутрішнього світу людини.
Екологічна культура - це функціональна основа існування людини. Вона уможливлює доцільне і ефективне природокористування.
Екологічна культура та виховання виступають регуляторами екологічної діяльності. Екологічна культура є, за своєю суттю, своєрідним «кодексом поведінки», що лежить в основі екологічної діяльності та екологічної поведінки. Вона включає в себе певний зріз суспільно виробленого способу самореалізації людиною себе в природі, культурні традиції, життєвий досвід, моральні почуття та моральну оцінку ставлення людини до природи. Екологічна культура, за своїм змістом, є сукупністю, знань, норм, стереотипів та «правил поведінки» людини в оточуючому її природному світі.
48. Збереження і раціональне використання ресурсів з метою розвитку.
Незважаючи на позитивні сторони науково-технічного прогресу, максималізм у використанні природних ресурсів залишається переважаючим фактором у процесі взаємодії «суспільство – природа». Найважливішими складовими природокористування є охорона і відтворення природних ресурсів. Заходи з охорони землі (боротьба з ерозією, рекультивація, захист від селів, зсувів, засолення), вод (будівництво водоохоронних об'єктів, впровадження безстічних систем водокористування), лісів (створення зелених зон навколо міст і селищ), а також надр, атмосферного повітря, диких тварин і цінних видів промислових риб. Надалі необхідні вдосконалення технологічних процесів, випуск більш екологічного обладнання, формування мережі заповідних територій та національних парків. Дуже важливі вдосконалення державного управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища, а також більш широке залучення громадськості до цих життєво важливих заходів, екологічна освіта і виховання населення. Комплексний характер проблем охорони природи вимагає проведення найсерйозніших наукових досліджень: екологічних, економічних, технічних, правових. Частина з них необхідно вирішувати в рамках міжнародного співробітництва різних держав в галузі використання сировини, палива, енергії, продовольства.