44.Поняття екологічної безпеки.

Екологі́чна безпе́ка — це такий стан навколишнього середовища, коли гарантується запобігання погіршення екологічної ситуації та здоров'я людини.

Це сукупність дій, станів і процесів, що прямо або побічно не приводять до життєво важливих втрат (або погроз таких втрат), що наноситься природному середовищу, окремим людям і людству; комплекс станів, явищ і дій, що забезпечує екологічний баланс на Землі і в будь-яких її регіонах на рівні, до якого фізично, соціально-економічно, технологічно і політично готове (може без серйозних втрат адаптуватися) людство.

Екологічна безпека визначається по відношенню до територій держави, регіону, адміністративних областей і районів, населених пунктів (міст і сіл) або до народногосподарських об'єктів — нафтогазопромислових районів, промвузлів, заводів, фабрик і інших об'єктів промисловості, транспорту, енергетики, хімії, гірництва, зв'язку тощо.

Екологічна безпека ґрунтується на:

усвідомленні того, що людство — невід'ємна частина природи, повністю залежна від навколишнього його середовища;

визнанні обмеженості і конечності природно-ресурсного (екологічного) потенціалу Землі і окремих її регіонів, необхідності його якісної та кількісної інвентаризації;

неможливості штучного розширення природно-ресурсного (екологічного) потенціалу понад природно-системні обмеження;

визначенні допустимого максимуму вилучення природних ресурсів і зміни екосистем як середовища життя;

необхідності вироблення превентивних екологічних заборон задовго до економічного вичерпання природних ресурсів або їх непрямого руйнування;

обов'язковості створення соціально-економічного механізму гомеостазу в системі «людина — природа» типу «природа — товар — гроші — природа» (аналогічно механізму «товар — гроші — товар»);

нагальної і обов'язкової необхідності регулювання чисельності людей, їх тиску на природне середовище на локальному, регіональному та глобальному рівнях;

прийнятності тільки «екологосумісних» технологій і техніки в усіх галузях господарювання;

переході до ресурсоекономних технологій і мініатюризації виробів, до безпечних для природи і людей господарських прийомів;

визнанні закону оптимальності, а в господарюванні — принципу розумної достатності у використанні способів отримання життєвих благ в просторових і часових конкретних рамках (обмеження по факторах екологічного, соціального і економічного ризику);

розумінні, що без адекватного середовища життя (цілісності екосистем) неможливе збереження нічого живого, в тому числі його видів (включаючи людину) і природних систем більш низького рівня ієрархії.

Екологічна безпека складається з

екологічного аудиту,

моніторингу,

прогнозу розвитку екологічної ситуації

екологічного менеджменту

Екологічна проблема

45. Загальні положення „Порядку денного на ххі століття”.

Порядок денний на XXI століття — план дій щодо сталого розвитку, прийнятий ООН на Міжнародній конференції з навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро. Ця програма прагне досягти у глобальному масштабі двох цілей: високої якості довкілля та стабільної економіки для всіх народів світу. Цей історичний документ є вичерпним поглядом на збалансований (сталий) розвиток. Декларація, прийнята у Ріо, містить базові принципи, на яких мають ґрунтуватися майбутні рішення та політика.

План Порядку денного складається з чотирьох основних розділів.

• Розділ перший називається "Соціальні й економічні аспекти". У розділі розглядаються міжнародні відносини співробітництва, створені задля досягнення світового економічного порядку, який допоможе всі країни, як розвиненим, і малорозвинутим, стати на шлях сталого розвитку.

Однією з основних причин постійної деградації довкілля в усьому світі визнається структура споживання і виробництва, не забезпечує стійкості, - особливо у промислово розвинених країн. Особливо старанно розглядає питання про раціоналізації виробництва та зміні структури споживання.

• Розділ другий – "Збереження та раціональне використання ресурсів". Присвячений розгляду таких глобальних екологічних питань, як захист атмосфери, раціональне використання земельних ресурсів, боротьби з знищенням лісів, боротьби з опустыниванием і посухою, захист та раціональне використання океанів, охорона та раціональне використання ресурсів прісної води.

До окремої главу виноситься також розглянути питання про підвищення безпеки використання токсичних хімічних речовин, видаленні небезпечних відходів, видаленні твердих відходів та стічні води й, звісно, видаленні радіоактивних відходів.

• У третьому розділі – "Посилення ролі основних груп населення". Наголошується на необхідність підвищення ролі жінок, молоді та дітей у забезпеченні сталого розвитку, посилення ролі корінного населення, співробітництва з неурядовими організаціями, місцевою владою, трудящими і профспілками, діловими і промисловими колами, науковими і технічними колами, і навіть про посилення ролі фермерів.

• Четвертий розділ – "Кошти здійснення". Чи осяває питання фінансування сталого розвитку, передачі технологій розвинутих країн малорозвинутим.У ньому також йдеться необхідність направити науку з метою сталого розвитку, проводити просвітництво, підготовку кадрів інформування населення, створення потенціалу сталого розвитку.

У Порядку дня розглядаються як насущні проблеми сьогодні, і питання підготовки мирно вирішити проблеми наступного століття. У ньому визнається, що забезпечення сталого розвитку в першу чергу обов'язком урядів і воно зажадає розробки національних програм, планів та політики. Зусилля держав повинні координуватися через міжнародних організацій. У Порядку дня наXXI століття роз'яснюється, що рушійними силами змін у навколишньому середовищі є населення, споживання й технологія. У ньому пропонуються заходи у галузі політики й програми задля досягнення стійкого рівноваги між споживанням, громадянами та здатністю Землі підтримувати життя, описуються деякі засоби та технології, потрібно розробити задоволення потреб у раціональне використання природних ресурсів.