2. Повноваження прокурора при закритті кримінального провадження.

Закриття кримінального провадження варто розглядати як одну з правомірних форм закінчення досудового розслідування, рівну за своїм процесуальним значенням із зверненням до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру і не слід визнавати як результат невдало проведеного досудового розслідування.

Підстави, за якими кримінальне провадження закривається слідчим та прокурором, у новому КПК. виокремлено і виписано більш докладно, ніж це було раніше (ч. 1 ст. 284 КПК), зокрема:

1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;

4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;

5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;

6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;

7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу.

Згідно ч. 3 ст. 284 КПК з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, рішення про закриття кримінального провадження приймається слідчим і тільки у тому разі, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялось про підозру. Про закриття кримінального провадження слідчий виносить постанову, яка повинна відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК, зокрема, у вступній частині постанови зазначаються такі дані:

місце і час прийняття постанови;

прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову.

Мотивувальна частина повинна містити відомості про:

зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови;

мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Резолютивна частина постанови логічно випливає з її мотивувальної частини і повинна містити:

зміст прийнятого процесуального рішення;

місце та час (строки) його виконання;

особу, якій належить виконати постанову;

можливість та порядок оскарження постанови.

Слід зазначити, що згідно до ч. 6 ст. 110 КПК постанова слідчого обов’язково виготовляється на офіційному бланку та підписується слідчим, який прийняв рішення.

Таким вимогам повинна відповідати і постанова, яка приймається прокурором.

У нормах ч. 5 ст. 284 КПК законодавець зобов’язує слідчого копію постанови про закриття кримінального провадження надсилати заявнику, потерпілому, прокурору, який здійснював повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання від слідчого копії постанови має право погодитись з прийнятим рішенням або скасувати постанову у зв’язку з її незаконністю чи необґрунтованістю.

Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором, який здійснював повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні, за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

У випадку, якщо особі повідомлялось про підозру, рішення про закриття кримінального провадження за всіма підставами, наведеними у ч.1 ст. 284 КПК, приймається прокурором.

Варто зазначити, у новому КПК передбачено, що рішення прокурора про закриття кримінального провадження відносно підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 284 КПК). Таким чином, законодавчо розмежовується закриття усього кримінального провадження та відносно конкретного підозрюваного. Тому навряд чи можливо говорити про завершення досудового розслідування, коли кримінальне провадження закривається відносно підозрюваного без закриття всього провадження.

Прокурор копію постанови про закриття кримінального провадження зобов’язаний надіслати заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику.

У нормах зазначеної статті не прописано щодо можливості скасування постанови прокурора у порядку підпорядкованості. Відповідь на це питання знаходимо у ч. 6 ст. 36 КПК. Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники і заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування.

Кримінальним процесуальним кодексом передбачено також оскарження під час досудового розслідування до слідчого судді рішень прокурора і слідчого про закриття кримінального провадження.

Зокрема, рішення слідчого про закриття кримінального провадження можуть бути оскаржені заявником, потерпілим, його представником чи законним представником (п. 3 ст. 303 КПК). Рішення прокурора – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником (п. 4 ст. 303 КПК).

Однак, скарги зазначеними особами повинні бути подані протягом десяти днів з моменту прийняття рішення або десяти днів з дня отримання копії постанови про закриття кримінального провадження (ч. 1 ст. 304 КПК).

Ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження під час досудового розслідування може бути оскаржена до апеляційного суду (ч. 2 ст. 309 КПК).

Про закінчення досудового розслідування прокурором вносяться відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 3 ст. 283 КПК).

У КПК наведено також підстави за якими на суд покладається обов’язок закрити кримінальне провадження.

По - перше, це у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, коли прокурор звернувся до суду з таким клопотанням чи сторона кримінального провадження під час судового провадження. (п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 286 КПК);

По - друге, якщо під час судового провадження виявляться обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8 ч. 1 ст. 284 КПК, зокрема:

1) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;

2) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;

3) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник (ч. 2 ст. 58 КПК, представник юридичної особи, яка є потерпілим) відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

4) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК закріплює відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення як окрему підставу закриття кримінального провадження. Прокурор у цьому випадку звільняється від подальшої участі у судовому розгляді. У разі, якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення, йому надається час для підготовки до судового розгляду, і судове провадження продовжується в загальному порядку. (ст. 340 КПК). Разом з тим, якщо потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неприбуття, це прирівнюється до його відмови від обвинувачення і кримінальне провадження закривається судом (п. 6 ст. 340 КПК).

Натомість, якщо під час судового розгляду буде встановлена відсутність події кримінального правопорушення або відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (обставин, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК ), суд зобов’язаний ухвалити виправдувальний вирок (ч. 6 ст. 284 КПК).

Важливе застереження міститься у нормах ч. 7 ст. 284 КПК проте, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому Кодексом.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку. Проте, щодо осіб, які наділені правом подати апеляційну скаргу, у ч. 8 ст. 284 КПК нічого не прописано. Тому необхідно виходити із загальних положень щодо переліку осіб, наділених правом апеляційного оскарження, наведених у ст. 393 КПК. Такими особами можуть бути: прокурор, обвинувачений, потерпілий або його представник чи законний представник, інші особи, якщо це стосується їх інтересів.

У тих випадках, коли стосовно підозрюваного, обвинуваченого обирався запобіжний захід, закриття кримінального провадження прокурором або судом з підстав, передбачених ст. 284 КПК, є підставою припинення його дії.

3. Повноваження прокурора при звільненні особи від кримінальної відповідальності. (§ 2. Глава 24 КПК).

Більш чітко, ніж раніше у новому КПК виписані положення, які регламентують порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності

За загальним положенням ч. 1 ст. 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Насамперед, це статті загальної частини КК України: 45. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям; 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим; 47. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки; 48. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки; 49. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Особливої частини КК України, наприклад: за ч. 2 ст. 114 звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка припинила діяльність, передбачену частиною першою цієї статті (шпигунство), та добровільно повідомила органи державної влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України.

Згідно ч. 3 ст. 175 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

Особа, звільняється від кримінальної відповідальності (ч. 4 ст. 212 КК), якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня) та у інших випадках, передбачених Кримінальним кодексом.

Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої можливе звільнення від кримінальної відповідальності, роз’яснюється право на таке звільнення.

Підозрюваному, обвинуваченому також, повинно бути роз’яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку (ч. 3 ст. 285 КПК).

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Отримавши на стадії досудового розслідування згоду підозрюваного на звільнення від кримінальної відповідальності, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду (ч. 2 ст. 286 КПК).

У ч. 3 ст. 286 КПК зазначається, що перед направленням клопотання до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з ним потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Якщо клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого надійде під час судового провадження, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч. 4 ст. 286 КПК).

Форма і зміст клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності визначаються ст. 287 КПК. В обов’язковому порядку до клопотання повинна бути додана письмова згода особи на звільнення від кримінальної відповідальності.

Процедура розгляду клопотання прокурора виписана у ст. 288 КПК.

Розгляд клопотання прокурора здійснюється у присутності сторін кримінального провадження та потерпілого в загальному порядку.

Незалежно від висловленої думки під час досудового розслідування, суд зобов’язаний ще раз з’ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

За наявності підстав суд ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

У разі необґрунтованості клопотання суд ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.

Передбачено оскарження ухвали суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності в апеляційному порядку.

Нововведенням є те, що у ст. 289 КПК законодавець передбачив норми по відновленню провадження при відмові від поручительства

Зокрема, якщо протягом року з дня передачі особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації вона не виправдає довіру колективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, загальні збори відповідного колективу можуть прийняти рішення про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу. Відповідне рішення направляється до суду, який прийняв рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Отримавши рішення загальних зборів колективу про відмову від поручительства, суд розглядає питання притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення в порядку, передбаченому статтею 288 цього Кодексу.

Переконавшись у порушенні особою умов передачі на поруки, суд своєю ухвалою скасовує ухвалу про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки та направляє матеріали провадження для проведення досудового розслідування в загальному порядку чи здійснює судове провадження в загальному порядку, якщо питання про звільнення від кримінальної відповідальності було прийняте після направлення обвинувального акта до суду.