6. Класифікація стратегій

Як правило, сучасні організації мають не одну, а кілька стратегій. Головна з них - генеральна стратегія відбиває засоби здійснення місії організації. Для особливих випадків розробляються спеціальні стратегії, наприклад, стратегія поведінки при загрозі банкрутства. Проте основними робочими стратегіями є так звані функціональні, які визначають способи досягнення специфічних цілей організації, що стоять перед її окремими підрозділами та службами. Кожна функціональна стратегія спрямована на певний об'єкт. Якщо об'єкт являє собою щось ціле, не розділене на окремі частини, то говорять про концентровану стратегію. Якщо такий поділ існує і до завдань стратегії входить забезпечення незалежного розвитку окремих частин об'єкта на основі збереження, взаємодопомоги і взаємопідтримки, то йдеться про диверсифіковану стратегію.

Нами наведені лише окремі види стратегій з метою загальної уяви щодо їх різновидів. Однак з метою більш цілісної уяви та ґрунтовних знань з даної проблематики, необхідно знати, що стратегії класифікують за різними класифікаційними ознаками, до яких належать: ієрархії управління (рівні управління), позиція в конкурентному середовищі, функціональні напрямки діяльності, стадії “життєвого циклу” підприємства, характер поведінки на ринку.

Зупинимось детальніше на їх характеристиці:

а) З точки зору ієрархії управління стратегії поділяються на:

• корпоративні;

• ділові;

• функціональні;

• операційні (лінійні).

Усі ці стратегії є комплексними і охоплюють стратегічні дії на тій чи іншій сходинці управління. Відповідальність за розробку стратегії лежить на відповідних керівниках. Так, за корпоративну стратегію відповідають керівники вищого рангу, рішення в даному випадку, зазвичай, приймаються радою директорів корпорації. Ділова стратегія перебуває у віданні генеральних директорів і керівників підприємств. За функціональними стратегіями рішення приймають керівники середньої ланки. Операційні стратегії розробляють керівники на місцях (менеджери нижчої ланки управління).

Якщо компанія займається різнопрофільною діяльністю, то корпоративний рівень відсутній і стратегія розробляється для стратегічного господарського центру чи центру прибутку, тобто на діловому рівні.

б) За позицією в конкурентному середовищі виділяють 5 варіантів стратегій, що дозволяють фірмі домогтися посилення конкурентних позицій, а саме:

1. Стратегія лідерства за витратами (передбачає зниження певних витрат виробництва товарів чи надання послуг).

2. Стратегія широкої диференціації (направлена на надання товарам компанії специфічних рис, які відрізняють їх від товарів фірм-конкурентів).

3. Стратегія оптимальних витрат (дає змогу фірмі запропонувати своїм покупцям більш вагому цінність за рахунок поєднання низьких витрат і широкої диференціації). Завдання полягає в тому, щоб забезпечити оптимальні (наскільки можливо низькі) витрати і ціни порівняно з аналогічною продукцією конкурентів.

4. Сфокусована стратегія або стратегія ринкової ніші, заснована на низьких витратах, (орієнтована на вузький сегмент покупців, де фірма випереджає своїх конкурентів за рахунок більш низьких витрат виробництва).

5. Сфокусована стратегія або стратегія ринкової ніші, заснована на диференціації продукції, (ставить своєю метою забезпечення представників вибраного сегменту товарами і послугами, що найбільш повно відповідають їх запитам і вимогам).

Як вважає професор Гарвардської школи бізнесу Майкл Портер, організація, що не зуміла націлити свою стратегію в одному із зазначених напрямів, або "зупинилася на півдорозі" - надзвичайно вразлива у стратегічному плані. Зазвичай вона відчуває гострий брак інвестицій і змушена скорочувати масштаби своєї діяльності.

в) Однією з ознак, що дають змогу класифікувати стратегії, є виділення функціональних напрямків діяльності всередині компанії. З цих позицій стратегії можна поділити на:

• функціональні стратегії, орієнтовані на внутрішню сферу діяльності компанії;

• функціональні стратегії, які проявляються в основному у зовнішній сфері (вони завжди пов'язані з внутрішнім середовищем організації, в тій чи іншій мірі залежні від неї і впливають на процес її розвитку).

До першого виду відносяться стратегічні рішення у сфері:

- планування;

- контролю;

- координації;

- структурної побудови;

- мотивації;

- інформаційного забезпечення.

Внутрішні стратегії в більшій мірі зв'язані з оперативними діями компанії щодо приведення стану фірми у відповідність зі змінами у зовнішньому середовищі і детально вивчаються в операційному менеджменті.

До другого виду відносяться наступні стратегії:

- інвестиційні;

- ресурсозабезпечення;

- політичні;

- екологічні;

- технологічні;

- маркетингові.

Зупинимось детальніше на характеристиці кожного із наведених видів стратегій.