- •Тема 1. Стратегія підприємства: поняття та загальна характеристика
- •1. Сутність стратегії підприємства
- •4. Фактори формування стратегії
- •5. Вимоги до формування стратегії
- •6. Класифікація стратегій
- •Інвестиційні стратегії.
- •Політичні стратегії.
- •Екологічні стратегії.
- •Технологічні стратегії.
- •Тема 2. Місія та цілі підприємства
- •1. Визначення місії підприємства, її суть і значення
- •2. Вимоги до місії
- •3. Процедура розробки місії підприємства
- •4. Поняття цілей підприємства
- •5. Сфери визначення цілей підприємства
- •6. Характеристики цілей
- •7. Класифікація цілей підприємства
- •8. Вимоги до формування цілей
- •9. Процес визначення та розробки цілей
- •Тема 3. Стратегічний контекст діяльності підприємства.
- •1. Фірма як суб'єкт ринку
- •2. Конкурентоспроможність як основа стратегічного аспекту діяльності підприємства.
- •3. Конкурентні переваги
- •4. Концепція стратегічних груп.
- •Тема 4. Проблеми стратегічного управління в Україні
- •Тема 5. Аналіз стратегічного потенціалу підприємства
- •1. Стратегічний потенціал та підходи до його визначення
- •2. Загальна економічна оцінка діяльності підприємства
- •3. Діагностика стратегічних ресурсів підприємства
- •4. Аналіз рівня організаційної культури
- •5. Оцінка сильних і слабких сторін підприємства
- •6. Побудова матриці swot-аналізу
- •Тема 6. Стратегії диверсифікації діяльності підприємства
- •1. Сутність стратегії диверсифікації
- •2. Характеристика умов необхідності використання диверсифікації
- •3. Критерії для оцінки диверсифікації
- •4. Стратегії диверсифікації і їх характеристика
- •5. Комбіновані стратегії диверсифікації
- •Контрольні запитання
- •Тема 7. Стратегії зовнішнього розвитку підприємства
- •1. Альтернативи розвитку підприємства
- •2. Обґрунтування напрямків зовнішнього розвитку підприємства
- •3. Стратегії виходу на зовнішні ринки
- •4. Формування стратегії зовнішнього розвитку підприємства
4. Аналіз рівня організаційної культури
Необхідність оцінки такого показника, як культура підприємства (корпоративна культура, соціокультура, організаційна культура, бізнес- культура), зумовлена багатьма факторами. Головним серед них є той, що корпоративна культура дозволяє об'єднати співробітників в єдину команду для досягнення бізнес-цілей, а це в декілька разів підвищує загальний рівень продуктивності праці. Цей показник необхідний також для визначення вимог до робітників, які залучені для виконання завдань і стимулювання певних типів їх поведінки.
В загальному, під організаційною культурою розуміють цілісну систему відпрацьованих в організації та притаманних її членам моделей поведінки, звичаїв та очікувань. Культура - результат суспільних взаємовідносин, передається та підтримується головним чином завдяки навчанню. Культура всередині організації проявляється через поведінку. Багато моделей поведінки, що є складовими культури, легко засвоюються безпосередньо через стратегії, плани та процедури.
Однак при безпосередньому проведенні оцінки корпоративної культури компанії постає ряд проблем.
1. Практична відсутність корпоративної культури на підприємстві внаслідок нерозуміння топ-менеджментом вітчизняних підприємств важливості формування такої культури.
2. Відсутність більш-менш об'єктивних показників оцінки бізнес-культури на підприємстві, які можливо обчислити та пояснити без залучення фахівців-психологів (існує досить велика кількість громіздких тестів для керівників вищої та середньої ланки, завдяки яким психологи оцінюють стан бізнес-культури в компанії, а також виводять індекси соціокультури). У практиці української економіки лише у підприємств, які є представниками зарубіжних фірм, та таких, які турбуються про свій імідж, є певні принципи та правила поведінки персоналу, так звані «неписані» правила організації.
Підвищення продуктивності праці внаслідок створення бізнес-культури на підприємстві пояснюється наступним.
1. Корпоративна культура дозволяє створити систему ефективно діючих моральних стимулів.
2. Наслідком корпоративної культури на підприємстві є профілактика конфліктів.
3. Зникає необхідність багаточисельних інструкцій відносно поведінки співробітників у тій чи іншій ситуації.
4. Компанії, які відрізняються індивідуальним стилем, співробітники яких впевнені в тому, що їх фірма є найкращою, буквально «притягують» клієнтів.
Існує кілька прийомів створення організаційної культури.
• Забезпечення інформованого персоналу про плани та перспективи розвитку компанії, успіхи керівників тощо. Засобами досягнення такої інформованої можуть слугувати зустрічі з керівниками, внутрішньо-інформаційна мережа, дошка оголошень тощо.
• Підтримка у людей впевненості у майбутньому. Не слід демонструвати співробітникам, що їх легко можна замінити іншими працівниками.
• Створення спеціальних вхідних курсів для адаптації нових працівників.
• Підтримка приємної робочої атмосфери в офісі та на виробництві.
• Система навчання персоналу й підвищення його кваліфікації, створення якої дозволить співробітникам постійно підвищувати свій особистий потенціал.
• Система ротації персоналу.
• Політика патерналізму. Це може бути допомога у вирішенні житлових проблем, забезпечення сімейного відпочинку, матеріальної допомоги тощо.
• Практика «відкритих дверей», коли кожен співробітник з усіма своїми проблемами, пропозиціями може безпосередньо, без попереднього повідомлення, потрапити до керівника.
• Інше - розробка кодексів поведінки, субсидіювання тощо. Готовність колективу до стратегічних змін зумовлюється, з одного боку, характером мотивації працівників, а з іншого - рівнем їх професійної компетентності.