2. Загальна економічна оцінка діяльності підприємства

Першим кроком аналізу підприємства, що дозволяє оцінити його ресурсний потенціал у загальному, є його загальна економічна характеристика. Схема її наводиться нижче.

Загальна економічна характеристика підприємства.

1. Продукт або послуга

• Інноваційні чи ні?\

•Обсяги виробництва.

2. Споживачі продукції - відносна стійкість стану споживачів.

3. Поточне управління:

• Структура

• Власність.

4. Місце підприємства в галузі.

5. Оцінка конкурентоспроможності.

3. Діагностика стратегічних ресурсів підприємства

До стратегічних ресурсів відносять: фінансові, кадрові, інформаційні, технічні, технологічні, управлінські, організаційні. В узагальненому вигляді вони наведені у табл. 4.

Таблиця 4

Стратегічні ресурси організації

Складові стратегічного потенціалу	Ресурси
	Фінансові	Кадрові	Інформаційні	Технічні	Технологічні	Управлінські	Організаційні
Макроекономічний аналіз в країні та за кордоном
Виявлення потреб, запитів потенційних споживачів
Аналіз кон’юнктури ринку та прийняття управлінських рішень
Облік інтересів зацікавлених осіб
Гнучкість виробництва
Оновлення продукції
Гнучкість управління
Конкурентоспроможність фірми
Частка ринку
Інвестиційні можливості
Інші важливі складові

В основі їх діагностики лежить аналіз використання існуючих ресурсів і визначення можливості забезпечити використання обраних цілей та своєчасне виявлення досягнення стратегічних проблем. Найбільш актуальними слід вважати проблеми: між зовнішнім середовищем та виробничою орієнтацією організації (конкурентоспроможність продукції, цільова політика), маркетингова діяльність, неефективний менеджмент, який не відповідає вимогам часу.

Стратегічна проблема суттєво відрізняється за своєю суттю від слабких сторін організації.

Слабкість організації визначається при порівнянні з організаціями-конкурентами, тоді як проблема виникає в тому випадку, коли спостерігається невідповідність між цілями організації та дійсним станом справ.

Стратегічна проблема може бути як в площині виявлення слабких сторін діяльності, так і направлена на розвиток можливостей організації.

Ресурси організації закладають основи конкурентних переваг організації і можуть бути досить умовно поділені на матеріальні та нематеріальні.

До матеріальних слід віднести фінансові та фізичні активи організації, які відображені в балансі підприємства (основні фонди, запаси, грошові кошти тощо).

Нематеріальні ресурси - це, як правило, якісна характеристика організації.

Деякі компоненти матеріальних ресурсів (торгова марка, ноу-хау), згідно з новим планом бухгалтерських рахунків, можуть бути оцінені експертами і враховані в бухгалтерському балансі.

Оцінка нематеріальних активів складається з оцінки репутації організації, її ноу-хау, патентів, авторських прав, торгових секретів, інноваційного потенціалу.

Репутація відображається на ціні акцій, відносинах організацій як з іншими організаціями, так і зі споживачами.

Поряд з оцінкою нематеріальних ресурсів оцінка кадрового потенціалу практично здійснюється досить складно.

Персонал є головним ресурсом кожного підприємства, від ефективності його використання здебільшого залежать результати діяльності та конкурентоспроможність. Трудові ресурси призводять до дії матеріально-речові елементи виробництва, створюють продукт, вартість та доданий продукт у формі прибутку.

Розрізняють кількісну, якісну та структурну характеристику персоналу підприємства. Підприємство стикається сьогодні з рядом проблем.

1. Компетенція і підготовка вищого керівництва.

2. Ефективність і конкурентоспроможність системи винагород.

3. Порядок наступності керівних посад.

4. Система підготовки та підвищення кваліфікації працівників.

5. Плинність кадрів - провідних спеціалістів підприємства.

6. Періодичність аналізу системи оцінки діяльності персоналу.

7. Модель дійсності (погляди на оточуюче середовище), характерна для колективу.

Якщо підприємство має високі показники діяльності колективу, то воно здатне дотримуватись визначеної стратегії. В іншому випадку керівництво має розробити заходи для поліпшення роботи колективу.

Традиційні методики оцінки, як правило, базуються на оцінці продуктивності праці окремих співробітників, їх освіти, навичок, досвіду, кваліфікації, що дозволяє оцінити окрему особу., а не колектив організації в цілому. Не враховується ефект синергізму.

Разом з тим праця консультантів може принести користь лише в тому разі, якщо вони не сприймаються колективом організації як ревізори, які покликані виявити недоліки в інтересах контролюючої інстанції, або дирекції.