14. Логічні операції з поняттями: узагальнення і обмеження понять.

Над поняттями можна виконувати певні логічні операції. Ці операції відбуваються на основі закону оберненого співвідношення між змістом і обсягом поняття. До цих операцій відносять узагальнення і обмеження понять. Узагальнення поняття – це операція переходу від поняття з меншим обсягом і більшим змістом до поняття з більшим обсягом і меншим змістом. Узагальнення поняття – це не нескінченний процес, оскільки найбільш загальними поняттями є поняття з гранично широким обсягом, найчастіше вони є не означуваними і не мають родового поняття і не піддаються узагальненню. Обмеження поняття – це операція переходу від поняття з більшим обсягом, але меншим змістом до поняття з меншим обсягом, але більшим змістом, тобто перехід від роду до виду. Операція обмеження поняття є протилежною до операції узагальнення, і шлях обмеження поняття є зворотним до шляху його узагальнення. Дані логічні операції не варто змішувати з мисленим переходом від частини до цілого та виділенням цілого з частини, оскільки це не є переходом від роду до виду чи навпаки.

15. Означення понять, способи означень, правила означень.

Означення понять – це логічна операція, яка розкриває зміст поняття. Також її називають дефініцією. Іншими словами, означення понять – це виділення усіх суттєвих ознак предметів, об’єднаних певним поняттям. Поняття, зміст якого треба розкрити, називають означуваним (дефінієндум), а поняття, через яке розкривається зміст означуваного поняття – означаючим (дефінієнс). Означення, які розкривають суттєві ознаки предмета і складаються з означуваного та означаючого понять, називають явними. Існують також неявні означення. Основним способом означення понять є означення через рід і видову відмінність. Спочатку означуване поняття підводиться під родове, а потім виділяється видова ознака, яка дозволяє відрізнити означуваний предмет від інших предметів даного роду. Це означення можна записати в такомувигляді:

Dfd=Dfn*c, де Dfd – дефінієндум, Dfn – дефінієнс, c – видова ознака.

Явні способи означення понять:

1) атрибутивно-реляційні (видовою ознакою виступає певне відношення між елементами об’єкта);

2) генетичні (вказують на походження предмета чи спосіб його утворення);

3) операційні (вказують, яку операцію слід виконати, щоб розпізнати предмет).

Неявні способи означення понять:

1) звичайні контекстуальні (коли з деякого уривка контексту певного тексту можна судити про предмет і його ознаки);

2) остенсивні (які розкривають суть значення чи терміну, що позначає поняття, шляхом демонстрації відповідного предмета);

3) аксіоматичні (коли зміст деякого поняття розкривається шляхом формулювання системи аксіом).

Є чотири логічні правила означення понять:

1) означення повинно бути вичерпним;

2) означення не повинно містити тавтології;

3) означення повинно бути ясним, тобто в ньому мають бути вказані відомі ознаки, які не потребують означення чи роз’яснення і не містять двозначності;

4) означення не повинно бути запереченням.