6.4. Поняття бізнес-процесу.

Бізнес-процес – послідовність логічно зв'язаних процедур, що має кілька входів і виходів, яка призначена для одержання заданого кінцевого результату (результатів).

Оскільки бізнес-процеси – це потоки роботи і в них є свої межі, іншими словами початок і кінець, для будь-якого окремо взятого процесу ці межі встановлені початковими або первинними входами, з якого він починається. Ці входи відкриваються первинними постачальниками процесу. Ресурси або входи процесу можуть бути матеріально-технічними, енергетичними, людськими, інформаційними.

Процес закінчується виходом, одержанням результату первинними клієнтами процесу. Наприклад, первинним входом у процесі збуту може бути замовлення, отримане відділом збуту, а первинним виходом цього процесу — пред'явлення чеків у банку до оплати. Первинним виходом процесу може бути, наприклад, придбання нового обладнання або отримання певної інформації, надання послуги.

Єдиною метою бізнес-процесу є задоволення вимог клієнтів, яких можна розділити на п'ять різних типів:

• перший тип – це первинні клієнти, ті, які одержують первинний вихід;

• другий тип складають вторинні клієнти, що знаходяться поза процесом і одержують вторинні виходи;

• третій тип – непрямі клієнти, що не одержують первинного виходу, але є наступними в ланцюжку, тому пізніший за часом вихід відображається на них;

• четвертий тип клієнтів – зовнішні клієнти (за межами підприємства), які одержують вихід процесу, – дистриб'ютори, агенти, роздрібні продавці, інші організації тощо.

• п’ятий тип клієнтів – зовнішні непрямі клієнти, споживачі.

Ці категорії необов'язково присутні кожна окремо, можуть бути випадки, коли вони перетинаються.

Існують три види бізнес-процесів:

1. процеси управління – бізнес-процеси, які управляють функціонуванням системи. Прикладом керувального процесу може служити корпоративне управління та стратегічний менеджмент.

2. основні – бізнес-процеси, які складають основний бізнес компанії і створюють основний потік доходів. Прикладами операційних бізнес-процесів є постачання, виробництво, маркетинг та збут.

3. забезпечувальні – бізнес-процеси, які обслуговують основний бізнес. Наприклад, бухгалтерський облік, кадрове, інформаційне забезпечення.

Бізнес-процес починається з попиту споживача і закінчується його задоволенням.

6.5. Типові моделі управління обліку і оцінки діяльності

До типових моделей управління обліку і оцінки діяльності належать:

• СВВ;

• ФВА;

• збалансована систем показників результативності.

Під сукупною вартістю володіння розуміються «повністю враховані щорічні витрати підприємства (а не тільки його IТ-відділу), пов'язані з придбанням і, що особливо важливе, використанням інформаційних технологій в бізнесі». Таким чином, саме поняття СВВ відноситься перш за все до ІТ-інфраструктури підприємства в цілому. СВВ ІТ-інфраструктури складається з суми СВВ її елементів. В традиційній моделі СВВ елементами ІТ-інфраструктури є робочі місця користувачів, розподілені інформаційні системи і інфраструктурні об'єкти, що спільно використовуються.

В моделі СВВ витрати розподіляються по двох основних категоріях:

1. Прямі, тобто бюджетовані витрати включають:

• витрати на управління інформаційною службою (ІС);

• капітальні витрати на придбання устаткування і ПО;

• витрати на підтримку і розробку інформаційних систем;

• витрати на послуги аутсорсинга;

• витрати на закупівлю витратних матеріалів;

• навчання персоналу і співробітників ІС.

Вимірюванню підлягають капітальні і поточні витрати ІС, включаючи заробітну плату. Також належить враховувати витрати ІС структурних підрозділів і персоналу, що надає організації інформаційне обслуговування і рішення.

2. Непрямі, тобто небюджетовані витрати включають:

• втрати від простоїв користувачів;

• втрати і витрати, пов'язані з самопідтримкою користувачів, тобто з вирішенням самими користувачами проблем, що знаходяться в компетенції ІС;

• втрати і витрати, зв'язані з взаємопідтримкою користувачів, тобто вирішення проблем користувачів, що знаходяться в компетенції ІС, іншими користувачами.

Непрямі витрати фактично вимірюють ефективність капіталу і менеджменту ІС в наданні очікуваних послуг для кінцевих користувачів. Для подальшого розгляду управлінського обліку витрат ІС необхідно розділити витрати на явні і приховані. Під прихованими витратами тут і далі ми розумітимемо витрати, які в рамках даної моделі управлінського обліку відносяться до невідповідних їм об'єктів витрат або враховуються єдиним рядком без зв'язку з об'єктами витрат взагалі. У свою чергу, під явними витратами тут і далі ми розумітимемо витрати, віднесені в даній моделі управлінського обліку до відповідних об'єктів витрат. Впливаючи на ці об'єкти, керівники ІС і підприємства в цілому можуть управляти величиною таких витрат.

Функціонально – вартісний аналіз (ФВА) був розроблений у США на рубежі 1970-х - 1980-х років і прийшов на зміну методу прямих витрат.

Функціонально-вартісний аналіз – один із методів евристичного аналізу, мета якого полягає у виборі оптимального варіанта, що забезпечує повноцінне виконання досліджуваним об'єктом (виробом, технологічним процесом, формою організації чи управління виробництвом тощо) своїх основних функцій при мінімальних затратах.

Метою ФВА є досягнення оптимальної корисності при найменших витратах.

Основними завданнями ФВА є:

• підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;

• зниження витрат на виробництво (зниження ємності основних, оборотних засобів, енергоємності, трудомісткості, підвищення віддачі основних засобів, матеріаловіддачі тощо);

• удосконалення технології виробництва;

• обґрунтування управлінських рішень.

В економічно розвинених країнах ФВА використовують практично всі підприємства. В Японії ФВА почали активно застосовувати відразу після зняття США з цього виду аналізу "топ секрету" і нині методами економізації тут охоплено майже дві третини виробів, а середньорічне зниження їх собівартості становить 12%. Нині перші місця у світі за масштабами одержання та впровадження результатів ФВА займають США, Японія і Німеччина.

7 СЕМІНАР