
- •6.1. Визначення поняття “Ефективність іс”.
- •6.2. Економічна ефективність іс.
- •6.3. Модель грошових потоків проекту розвитку іс.
- •6.4. Поняття бізнес-процесу.
- •6.5. Типові моделі управління обліку і оцінки діяльності
- •7.1. Інформаційні сервіси та їх зв’язок з іс та інформаційними технологіями.
- •7.2. Управління сервісами і бізнес-процеси іс
- •2.1. Блок процесів інтеграції в бізнес
- •2.2. Блок процесів планування і управління сервісами
- •2.3. Блок процесів розробки і впровадження сервісів
- •2.4. Блок процесів оперативного управління
- •2.5. Управління змінами і конфігураціями
- •8.1. Поняття сукупної вартості володіння (свв).
- •8.2. Розподіл витрат по сервісах.
- •8.3. Розширення і модифікації моделі ссв.
- •8.4. Фактори затрат, фактори інтенсивності використання і вихідні дані для розрахунку сукупної вартості володіння сервісу іт
- •9.1. Сутність, завдання та сфера застосування функціонально-вартісного аналізу
- •Принципи функціонально-вартісного аналізу
- •9.2. Побудова моделі фва
- •9.3. Використання фва для економічної оцінки іт – проекту
- •9.4. Управлінський облік і впровадження фва
- •10.1. Збалансована система показників результативності діяльності підприємства
- •10.2. Сумісне використання різних методів оцінки ефективності іс.
6.4. Поняття бізнес-процесу.
Бізнес-процес – послідовність логічно зв'язаних процедур, що має кілька входів і виходів, яка призначена для одержання заданого кінцевого результату (результатів).
Оскільки бізнес-процеси – це потоки роботи і в них є свої межі, іншими словами початок і кінець, для будь-якого окремо взятого процесу ці межі встановлені початковими або первинними входами, з якого він починається. Ці входи відкриваються первинними постачальниками процесу. Ресурси або входи процесу можуть бути матеріально-технічними, енергетичними, людськими, інформаційними.
Процес закінчується виходом, одержанням результату первинними клієнтами процесу. Наприклад, первинним входом у процесі збуту може бути замовлення, отримане відділом збуту, а первинним виходом цього процесу — пред'явлення чеків у банку до оплати. Первинним виходом процесу може бути, наприклад, придбання нового обладнання або отримання певної інформації, надання послуги.
Єдиною метою бізнес-процесу є задоволення вимог клієнтів, яких можна розділити на п'ять різних типів:
перший тип – це первинні клієнти, ті, які одержують первинний вихід;
другий тип складають вторинні клієнти, що знаходяться поза процесом і одержують вторинні виходи;
третій тип – непрямі клієнти, що не одержують первинного виходу, але є наступними в ланцюжку, тому пізніший за часом вихід відображається на них;
четвертий тип клієнтів – зовнішні клієнти (за межами підприємства), які одержують вихід процесу, – дистриб'ютори, агенти, роздрібні продавці, інші організації тощо.
п’ятий тип клієнтів – зовнішні непрямі клієнти, споживачі.
Ці категорії необов'язково присутні кожна окремо, можуть бути випадки, коли вони перетинаються.
Існують три види бізнес-процесів:
процеси управління – бізнес-процеси, які управляють функціонуванням системи. Прикладом керувального процесу може служити корпоративне управління та стратегічний менеджмент.
основні – бізнес-процеси, які складають основний бізнес компанії і створюють основний потік доходів. Прикладами операційних бізнес-процесів є постачання, виробництво, маркетинг та збут.
забезпечувальні – бізнес-процеси, які обслуговують основний бізнес. Наприклад, бухгалтерський облік, кадрове, інформаційне забезпечення.
Бізнес-процес починається з попиту споживача і закінчується його задоволенням.
6.5. Типові моделі управління обліку і оцінки діяльності
До типових моделей управління обліку і оцінки діяльності належать:
СВВ;
ФВА;
збалансована систем показників результативності.
Під сукупною вартістю володіння розуміються «повністю враховані щорічні витрати підприємства (а не тільки його IТ-відділу), пов'язані з придбанням і, що особливо важливе, використанням інформаційних технологій в бізнесі». Таким чином, саме поняття СВВ відноситься перш за все до ІТ-інфраструктури підприємства в цілому. СВВ ІТ-інфраструктури складається з суми СВВ її елементів. В традиційній моделі СВВ елементами ІТ-інфраструктури є робочі місця користувачів, розподілені інформаційні системи і інфраструктурні об'єкти, що спільно використовуються.
В моделі СВВ витрати розподіляються по двох основних категоріях:
1. Прямі, тобто бюджетовані витрати включають:
витрати на управління інформаційною службою (ІС);
капітальні витрати на придбання устаткування і ПО;
витрати на підтримку і розробку інформаційних систем;
витрати на послуги аутсорсинга;
витрати на закупівлю витратних матеріалів;
навчання персоналу і співробітників ІС.
Вимірюванню підлягають капітальні і поточні витрати ІС, включаючи заробітну плату. Також належить враховувати витрати ІС структурних підрозділів і персоналу, що надає організації інформаційне обслуговування і рішення.
2. Непрямі, тобто небюджетовані витрати включають:
втрати від простоїв користувачів;
втрати і витрати, пов'язані з самопідтримкою користувачів, тобто з вирішенням самими користувачами проблем, що знаходяться в компетенції ІС;
втрати і витрати, зв'язані з взаємопідтримкою користувачів, тобто вирішення проблем користувачів, що знаходяться в компетенції ІС, іншими користувачами.
Непрямі витрати фактично вимірюють ефективність капіталу і менеджменту ІС в наданні очікуваних послуг для кінцевих користувачів. Для подальшого розгляду управлінського обліку витрат ІС необхідно розділити витрати на явні і приховані. Під прихованими витратами тут і далі ми розумітимемо витрати, які в рамках даної моделі управлінського обліку відносяться до невідповідних їм об'єктів витрат або враховуються єдиним рядком без зв'язку з об'єктами витрат взагалі. У свою чергу, під явними витратами тут і далі ми розумітимемо витрати, віднесені в даній моделі управлінського обліку до відповідних об'єктів витрат. Впливаючи на ці об'єкти, керівники ІС і підприємства в цілому можуть управляти величиною таких витрат.
Функціонально – вартісний аналіз (ФВА) був розроблений у США на рубежі 1970-х - 1980-х років і прийшов на зміну методу прямих витрат.
Функціонально-вартісний аналіз – один із методів евристичного аналізу, мета якого полягає у виборі оптимального варіанта, що забезпечує повноцінне виконання досліджуваним об'єктом (виробом, технологічним процесом, формою організації чи управління виробництвом тощо) своїх основних функцій при мінімальних затратах.
Метою ФВА є досягнення оптимальної корисності при найменших витратах.
Основними завданнями ФВА є:
підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;
зниження витрат на виробництво (зниження ємності основних, оборотних засобів, енергоємності, трудомісткості, підвищення віддачі основних засобів, матеріаловіддачі тощо);
удосконалення технології виробництва;
обґрунтування управлінських рішень.
В економічно розвинених країнах ФВА використовують практично всі підприємства. В Японії ФВА почали активно застосовувати відразу після зняття США з цього виду аналізу "топ секрету" і нині методами економізації тут охоплено майже дві третини виробів, а середньорічне зниження їх собівартості становить 12%. Нині перші місця у світі за масштабами одержання та впровадження результатів ФВА займають США, Японія і Німеччина.
7 СЕМІНАР