2. Облік виробничих запасів

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси, розкриття її у фінансовій звітності, саме поняття запасів містяться Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Згідно з даним стандартом запаси — це активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу, продукту виробництва;

• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

201. Планом рахунків для обліку надходження і використання матеріальних цінностей при будівельно-монтажних роботах передбачено наступні синтетичні рахунки 20 "Виробничі запаси " й 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети”

Склад і структура матеріальних ресурсів, які використовують будівельно-монтажні підприємства залежать від характеру виконуваних робіт.

Запасів в будівництві поділяються на групи:

1. Будівельні матеріали.

2. Конструкції та деталі.

3. Обладнання до встановлення.

4. Малоцінні та швидкозношувані предмети.

5. Інші матеріали (запаси).

До будівельних належать запаси, що використовуються безпосередньо в процесі виконання будівельних і монтажних робіт, для виготовлення деталей, для зведення і обробки конструкцій, частин будівель і споруд (лісові матеріали, металовироби, силікатні, санітарно-технічні та ін.). Їх облік здійснюють на субрахунку 201 „Сировина і матеріали”

До конструкцій та деталей – завезені на будівельний майданчик готові до встановлення будівельні конструкції та деталі. Для обліку використовують субрахунок 202 „Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби”

Обладнання до встановлення включає обладнання, яке потребує прикріплення до фундаменту або несучої частини конструкції після чого стає можливим введення його в дію.

Підрядні будівельні організації не використовують субрахунок 205 „Будівельні матеріали”. Цей субрахунок використовують тільки підприємства-забудовники для обліку будівельних матеріалів.

Одиницею бухгалтерського обліку виробничих запасів є їх найменування або однорідна група (вид). Особливості відображення в обліку виробничих запасів залежать від способу їх одержання , напрямків списання та вибуття.

Придбані, отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Склад первісної вартості запасів залежить від джерела їх надходження чи способу одержання (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Формування первісної вартості запасів залежно від джерел їх надходження

Спосіб одержання	Склад первісної вартості
Внесення до статутного капіталу	Погоджена засновниками підприємства справедлива вартість. Підставою для оцінки є протокол зборів засновників, підставою для оприбуткування – акт приймання – передачі або накладні, якщо засновник – юридична особа. Вартість запасів у накладній від засновника повинна відповідати оцінці засновників
Безоплатне одержання	Справедлива вартість. При відсутності іншої інформації справедливою вартістю можна вважати ціну, зазначену в документах на передачу
Виготовлення власними силами	Собівартість виробництва, що визначається відповідно до Стандарту 16 „Витрати”
Придбання за плату	вартість придбання, сплачена постачальнику; вартість послуг посередників; мито (при імпорті); непрямі податки, що не відшкодовуються підприємству (акцизний збір; ПДВ у вартості запасів, які не відносяться до складу валових витрат; ПДВ, що сплачується неплатниками тощо); навантаження-розвантаження, транспортування, страхування в період транспортування; інші витрати (прямі витрати на оплату праці і матеріальні витрати на дороблення і підвищення якісно-технічних характеристик запасів).

Організація бухгалтерського обліку виробничих запасів передбачає своєчасне складання первинних документів, дотримання правил при прийманні на склад та відпуску їх у виробництво.

Для обліку надходження матеріалів основними документами є:

• прибуткові ордери;

• акти приймання матеріалів;

• товарно-транспортні накладні;

• накладні (рахунки) (у випадку надходження через підзвітних осіб);

• накладні-вимоги (при надходженні з власного виробництва).

Як уже було зазначено, підрядна організація отримує матеріали від замовника. Матеріали можуть бути:

1. продані замовником підрядникові;

2. передані замовником у рахунок оплати послуг підрядника;

3. передані замовником для цільового використання підрядником.

У першому випадку відбувається звичайна операція купівлі-продажу. Тобто, процедура оформлення не аналогічна придбанню матеріальних цінностей у постачальників.

В другому випадку - це товарообмінна (бартерна) операція.

Два цих випадки об'єднує те, що підрядник стає власником матеріальних цінностей і може використовувати їх на власний розсуд.

Для третього варіанта характерним є те, що право власності на передані матеріали зберігається за замовником. Матеріальні ресурси передають підрядникові за актами комплектно відповідно до вимог стандартів і технічних умов та в обумовлені терміни. Підрядник для приймання матеріально-технічних ресурсів може запрошувати зацікавлені субпідрядні організації. Акт обов'язково підписують сторони, які беруть участь у прийманні матеріалів.

Підрядник відповідає за нецільове використання одержаних від замовника матеріалів і зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалів та повернути залишки невикористаних матеріалів.

Зазначені матеріали обліковують на позабалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні", зокрема обладнання, прийняте для монтажу від замовника, - на субрахунку 021 "Устаткування прийняте для монтажу".

Під відпуском сировини, матеріалів, конструкцій, деталей на будовах розуміють відпуск цих матеріальних цінностей безпосередньо для будівельно-монтажних робіт. Окрім цього, сюди ж відносять і відпуск на ремонтні та господарські потреби.

Відпуск запасів з центрального складу на приоб'єктні склади і комори, будівельні майданчики в обліку необхідно відображати не як списання запасів на виробництво, а як їх переміщення в середині будівельного підприємства.

Виробничі запаси слід відпускати у виробництво за вагою, обсягом або рахунком відповідно до витратних нормативів і обсягу виробничої програми. При цьому взірці підписів осіб, які мають право вимагати матеріали зі складу, треба повідомити відповідний склад, а списки таких осіб погодити з головним бухгалтером. Матеріали у виробництво склади відпускають тільки визначеним для їх одержання працівникам. До того ж, відпускати матеріали у виробництво необхідно, як правило, на основі попередньо встановлених лімітів.

Відпуск сировини і матеріалів для будівельно-монтажних робіт здійснюють на основі:

• лімітно-забірних карт;

• акта-вимоги;

• накладної-вимоги.

При відпуску виробничих запасів для будівельно-монтажних робіт ці запаси оцінюють за одним із методів, передбачених П(С)Б0 9 "Запаси".

У будівництві транспортно-заготівельні витрати розподіляють лише на матеріали, використані у виробництві, реалізовані на сторону, і залишок їх на кінець. Внутрішнє переміщення матеріалів, їх втрату і передачу в переробку відображають за обліковими цінами.

Фактичне витрачання матеріалів на виконання будівельно-монтажних робіт за об'єктами обліку відображають у регістрах бухгалтерського обліку на підставі матеріальних звітів.

Особливістю будівельних підприємств є те, що в будівництві використовують різні види запасів відкритого зберігання. При їх використанні первинні документи не складають, а фактичну наявність і витрачання визначають щомісяця здійснюючи їх інвентаризацію.

Результати інвентаризації залишків таких матеріалів постійно діюча інвентаризаційна комісія має оформляти, складаючи акт. Склад цієї комісії визначає наказом керівник підприємства за погодженням із головним бухгалтером.

Будівельні організації визначають номенклатуру матеріалів, за якими щомісячно знімають натуральні залишки, враховуючи специфіку виробничої діяльності.

На будовах відпуск матеріалів, конструкцій, деталей, твердого і рідкого палива з приоб'єктного складу у виробництво відображають у ' Матеріальному звіті матеріально відповідальної особи без складання первинних документів.

Матеріально відповідальні особи на виробництві (виконроби, майстри) складають щомісячно два звіти:

1. Звіт про фактичне витрачання основних матеріалів у будівництві відповідно до виробничих норм (М-29);

2. Матеріальний звіт (М-19).

У звіті форми М-29 відображається фактичне витрачання конкретних видів матеріальних цінностей у відповідності з встановленими нормами. Спочатку проставляються фактично виконані обсяги робіт за місяць, далі визначається нормативне витрачання окремих видів матеріалів.

На підставі даного звіту вносяться записи про витрачання матеріальних цінностей на основне виробництво у матеріальний звіт форми М-19. Даний звіт крім цього містить інформацію про залишки окремих видів матеріалів на початок місяця, їх надходження за місяць з різних джерел (від постачальників, з власної переробки, від розбирання (ліквідації) необоротних активів), їх вибуття протягом місяця (на виробництво, в реалізацію, внутрішнє переміщення), а також виводяться кількісно-сумові залишки за кожним видом і в цілому по матеріально-відповідальній особі.

На підставі матеріальних звітів заповнюють відомість 10-Б, що має три розділи:

1. розділ - Рух матеріальних цінностей у грошовому виразі.

2. розділ - Рух матеріальних цінностей на рахунку 20 "Виробничі запаси".

3. розділ - Рух матеріальних цінностей на рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети".

Найперше на підставі вищезгаданих документів заповнюється ІІ розділ відомості № 10-Б. Кожен склад, матеріально-відповідальна особа заноситься у відомість одним рядком. Записи робляться лише у вартісному виразі: залишок на початок місяця, надходження цінностей за відповідними напрямами (від постачальників, з переробки, від ліквідації необоротних активів, від внутрішнього переміщення), вибуття (на виробництво, в реалізацію, списання непридатних, на внутрішнє переміщення), залишок на кінець місяця. За аналогією проводиться зведений облік руху палива, запчастин, малоцінних і швидкозношуваних предметів на відповідних рахунках. Ці записи відображаються за обліковими цінами, що встановлені в наказі про облікову політику підприємства.

Дня визначення руху цінностей за фактичною собівартістю необхідно відобразити у відомості № 10-Б транспортно-заготівельні витрати. Для цього заповнюється І розділ відомості № 10-Б. В останньому рядку розділів II і III відомості №10-Б виводяться показники про рух відповідних цінностей за фактичною собівартістю (облікова вартість + ТЗВ): залишок на початок місяця, надходження та вибуття протягом місяця за вищезгаданими напрямами, залишок на кінець місяця.

На підставі цих даних складаються бухгалтерські проведення щодо вибуття матеріальних цінностей.