6. Аналіз конкурентоспроможності продукції підприємства.

Під конкурентоспроможністю розуміють характеристику продукції, котра показує її відмінність від товару-конкурента як за мірою відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на задоволення цієї потреби.

Вивчення конкурентоспроможності товару, що реалізу ється на ринку, треба провадити безперервно та систематично.

Основні завдання аналізу:

• оцінка конкурентоспроможності продукції;

• вивчення факторів, що впливають на її рівень;

• розроблення заходів для забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції.

Оцінка конкурентоспроможності продукції ґрунтується на дослідженні потреб покупця та вимог ринку. Щоб товар задовольняв потреби покупця, він має відповідати певним параметрам:

• технічним (властивості товару, галузь його використання й призначення);

• ергономічним (відповідність товару будові та функціям людського організму);

• естетичним (зовнішній вигляд товару);

• нормативним (відповідність товару чинним нормам і стандартам);

• економічним (відповідність ціни товару платоспроможності споживача);

• організаційним (умови поставки, комплектність поставки, сервісне обслуговування).

11. Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів визначають за такими показниками:

• ступенем господарського використання землі, яка розраховується діленням площі сільськогосподарських угідь на всю земельну площу господарства;

• ступенем розораності, що обчислюється як частка від ділення площі ріллі і багаторічних культурних насаджень на площу сільськогосподарських угідь;

• ступенем меліорованості як відношення площі меліорованих земель (зрошуваних, осушених) до загальної площі сільськогосподарських угідь;

• питомою вагою інтенсивних культур (цукрових буряків, льону, картоплі, овочів, соняшнику, зернової кукурудзи, коноплі) у загальній посівній площі підприємства;

• коефіцієнтом повторного використання землі, який визначається відношенням посівної площі разом з площею повторних посівів до посівної площі господарства.

Про економічну ефективність використання землі судять на основі системи натуральних і вартісних показників. До натуральних показників відносять: урожайність сільськогосподарських культур; виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 га відповідних земельних угідь (продукцію скотарства і вівчарства розраховують на 100 га сільськогосподарських угідь, свинарства — на ріллю, птахівництва — на площу зернових). До вартісних показників відносять: виробництво валової продукції в порівнянних цінах, товарної продукції в поточних цінах реалізації, чистої продукції і прибутку в розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь.

12. Основу аграрного землекористування складають землі сільськогосподарського призначення. Їх поділяють на дві частини:

1. сільськогосподарські угіддя – рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги;

2. несільськогосподарські угіддя – господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження (крім тих, що віднесені до земель лісового фонду), землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо.

По окремому суб’єкту землекористування чи території визначають структуру земельних угідь, тобто співвідношення окремих видів угідь у загальній їх площі. Структура угідь залежить від рельєфу місцевості та якості ґрунтів. Структура та якісні характеристики угідь визначають виробничий напрямок сільськогосподарського підприємства чи регіону. Аналізуючи структуру земельних ресурсів, дають оцінку раціональності їх використання. Так, висока частка у структурі земельних ресурсів природних кормових угідь (сінокосів і пасовищ) вказує на доцільність розвитку скотарства. Однак чимало сільськогосподарських підприємств, за яким закріплені значні кормові угіддя, з економічних причин взагалі не утримують худобу.На зміну структури земельних угідь впливає трансформація угідь – переведення їх з одного виду в інший. На практиці часто відбувається відведення земель сільськогосподарського призначення під житлову забудову, будівлю промислових і культурно-побутових об’єктів, доріг, створення чи розширення державних заповідних зон, виведення з сільськогосподарського обороту деградованих, еродованих земель. Ці зміни можуть зачіпати й розміри землекористування окремого сільськогосподарського підприємства.

Для аналізу стану земельних угідь використовують показники:

1. питома вага орних земель у площі с.-г. угідь (рівень розораності);

2. відношення посівної площі до площі ріллі (частка ріллі в обробітку);

3. питома вага осушених (зрошуваних) земель у площі с.-г. угідь.

13. Під економічною ефективністю використання землі необхідно розуміти ступінь ведення на ній господарської діяльності, що характеризується виходом продукції з одиниці земельної площі й обсягом затрат на її виробництво. Ефективність використання землі в аграрних підприємствах визначається системою натуральних і вартісних показників. Основним натуральнім показником, що характеризує ефективність використання землі в рослинництві, є урожайність. . Основними заходами підвищення ефективності використання землі є:

- збільшення площ земель, які використовують у сільському господарстві;

- меліорація земель;

- запровадження нових ґрунтозахисних систем землеробства;

- захист ґрунтів від ерозії і деградації;

- освоєння науково обґрунтованих сівозмін;

- запровадження інтенсивних технологій, науково обґрунтованих систем удобрювання й інтегрованого захисту рослин від хвороб, шкідників і бур'янів, запровадження нових форм організації праці та виробництва.

14. Аналіз забезпеченості підприємства робочою силою здійснюється способом порівняння фактичної чисельності працівників за категоріями із розрахунковими (плановими) показниками і з показниками, що були досягнуті в минулому періоді. Це дає можливість визначити рівень виконання плану (завдання), а також динаміку показників.

Аналіз забезпеченості робочою силою та її використання проводиться в тісному зв’язку з аналізом обсягу виробництва продукції, продуктивності праці, трудомісткості та використання робочого часу.

Основними показниками використання трудових ресурсів є дані про чисельність персоналу різних категорій і професій, його кваліфікацію та освітній рівень, про витрати робочого часу в людино-днях, людино-годинах, кількість виробленої продукції або виконаних робіт, а також відомості про рух особового складу підприємства.

Зміни особового складу працівників підприємства відображаються в первинних док ументах: наказах та розпорядженнях про приймання, переведення, звільнення, надання відпусток.

Аналіз чисельності і структури працівників починається з оцінки їх відповідності трудомісткості виробничої програми та встановлення відхилень фактичної чисельності проти розрахункової чи проти минулого періоду.

Розрахункову чисельність працівників (особовий склад) визначають за планово-нормативними розрахунками самого підприємства; фактичну чисельність беруть за даними облікового складу, які наявні в службі (відділі) кадрів.

Працівники підприємства за характером участі у виробничому процесі розподіляються на працівників основної діяльності, які зайняті безпосередньо виготовленням продукції, і невиробничий персонал, що зайнятий в обслуговуючих та інших господарствах.

До працівників основної діяльності (ПОД) відносять такі категорії працівників: робітники, учні, інженерно-технічний персонал, службовці, молодший обслуговуючий персонал (МОП) і персонал охорони.

15. Аналіз складу, структури, руху, і ефективність використання персоналу підприємства починається з вивчення кількості працівників, їх складу за групами та руху всередині підприємства.

Для характеристики кадрових ресурсів торгового підприємства використовують цілу систему показників.

Кількісна характеристика персоналу вимірюється насамперед такими показниками, як спискова, явочна і середнеспискова кількість працівників.

Спискова чисельність - на цю кількість працівників спискового складу на певну дату з урахуванням прийнятих рішень і вибулих цей день працівників.

Явочна чисельність включає лише працівників, що з'явилися працювати.

Для визначення чисельності працівників за певного періоду використовується показник середньоспискової чисельності.Среднесписочная кількість працівників протягом місяця окреслюється приватне від розподілу суми всіх спискових даних кожний день, на календарне число днів, у місяці.

З метою ефективності управління процесами формування та використання персоналу на підприємствах торгівлі застосовується класифікація за такими основним ознаками:

По категоріям. У складі підприємств торгівлі виділяють три категорії працівників:

1. Персонал управління 2.Торгово-операционний персонал 3. Допоміжний персонал

Розподіл персоналу торгового підприємства з категоріям працівників є найзагальнішу форму функціонального поділу їх праці.

По посадам і професій. На підприємствах торгівлі у складі персоналу управління виділяють керівників (менеджерів), фахівців; у складіторгово-операционного персоналу - посади (професії) продавців, касирів,контролеров-кассиров; у складі допоміжного персоналу - професії фасувальників, вантажників, прибиральників.

За спеціальностями. У складі посад фахівців виділяють економістів, фінансистів, товарознавців, бухгалтерів; у складі продавців виділяють спеціальності продавців продовольчих товарів, продавців непродовольчих товарів.

За рівнем кваліфікації. Працівники основних посад, професій та пропозиції спеціальностей залежно від рівня знань, вміння і трудових навичок підрозділені на цілий ряд кваліфікаційних категорій (продавці і касири - на 3, фахівці - на виборах 4, вантажники - на 6).

По підлозі, і віку. Відповідно до чинним порядком обліку на підприємствах торгівлі виділяються чоловіка на віці до 30 років, від 30 до 60 років, понад 60 років; а жінки відповідно до 30 років, від 30 до 55 років, понад 55 років. З метою управління рухом персоналу на великі підприємства торгівлі можна прийняти і більше детальна угруповання працівників із віку.

По стажу роботи у торгівлі.Действующей практикою обліку передбачається угруповання працівників торгових підприємств із стажем роботи у торгівлі до 1 року; від 1 року по 3 років; від 3 до 10 років; понад 10 років. У конкретних цілях управління персоналом це угруповання також може бути деталізована.

Стосовно власності. Залежно від прийняття цього ознаки на підприємствах торгівлі виділяють працівників - власників її майна і найманих працівників.

За характером трудових відносин. У цій ознакою працівники торгових підприємств поділяються на постійних і тимчасових. Рух працівників для підприємства характеризують такі показники:

1. коефіцієнт обороту з прийому - цей показник чисельності всіх прийнятих працівників за певний період до середньоспискової чисельності працівників за ж період;2. коефіцієнт обороту повибитию - цей показник всіх вибулих працівників до середньоспискової чисельності працівників;

3. коефіцієнт плинність кадрів - цей показник вибулих з підприємства з неповажним причин (з ініціативи працівника, через прогулів та інших.) до середньоспискової чисельності (визначається за певного періоду).