2.2.1. Поняття іт – рішення і його використання в економічному аналізі інфраструктури іт. Життєвий цикл іт - рішення
Дотепер економічний аналіз у даному курсі цілком орієнтувався на сервіси ІТ. Однак сервіс ІТ — «кінцева продукція» інформаційної служби, а його парамет – ри — підсумкова оцінка діяльності співробітників ІС. Досягнення параметрів сервісу ІТ необхідних бізнесові, вимагає погодженої роботи різних (до декількох десятків) інформаційних систем. Відповідно, параметри сервісу значною мірою визначаються параметрами його інформаційних систем, що забезпечують. Тому досягнення задовільних параметрів сервісу ІТ вимагає економічного аналізу ІТ-рішень, що забезпечують дані сервіси.
Необхідно також звернути увагу, що підходи до вибору рішення ІТ, розроблені в даному розділі, застосовні рівною мірою до аналізу витрат на ІТ-рішення бізнес-проектів. Оскільки джерела доходів від використання сервісів ІТ розглядалися в попередньому розділі, для спрощення дослідження всі питання аналізу витрат викладені тут.
ІТ - рішенне як вторинний об'єкт витрат
В розділі 1.2.2 була показана перевага сервісів ІТ перед інформаційними системами як об'єктів витрат. Ця перевага випливала з того, що бізнес висуває вимоги до сервісів ІТ, а не до інформаційних систем. Відповідно, при виборі інформаційної системи як об'єкта витрат взаємозв'язок між вимогами бізнесу до сервісів ІТ і витратами на інфраструктуру ІТ не спостерігається. Таким чином, сервіс ІТ як об'єкт витрат має перевагу насамперед з погляду взаємодії ІС і бізнес-підрозділу, включаючи керівництво підприємства, забезпечуючи прозорість ІС у розрізі взаємозв'язку витрат і результатів.
Інше положення виникає при виборі об'єктів витрат всередині інформаційної служби. Бізнес-сервіси забезпечуються внутрішніми сервісами ІС, а останні, у свою чергу, — апаратними і програмними засобами (мал. 1.4). Останні поряд з можливостями служби підтримки забезпечують досягнення параметрів сервісу, заданих бізнесом. Таким чином, необхідний облік індивідуального «внеску» апаратних і програмних засобів у підсумкові параметри бізнес-сервісів. Іншими словами, керування інфраструктурою ІТ підприємства вимагає обліку не тільки ССВ сервісу ІТ, але і ССВ окремих ІТ-рішень, що забезпечують цей сервіс.
Наскільки ССВ в даному контексті близька поняттю ССВ інформаційної системи, розглянутому в розділі 1.2.2. При зовнішній подібності є істотні розходження:
прив'язка ССВ до ІТ-рішення параметрів бізнес-сервісів розв'язує проблеми, властиві показникові ССВ інформаційної системи;
ССВ ІТ-рішення не скасовує ССВ сервісу ІТ. Остання залишається основним об'єктом витрат як у взаєминах з бізнесом, так і усередині ІС — як підсумковий показник. ССВ інформаційної системи як економічний показник альтернативний ССВ сервісу ІТ;
у розрахунку ССВ ІТ-рішення використовуються параметри сервисов ІТ: приступність, рівень, фактична величина простоїв. Таким чином, ІТ-рішення припускає наявність в обліку сервісу ІТ як об'єкта витрат. Саме тому тут і далі в курсі ІТ-рішення розглядається як вторинний об'єкт витрат;
ССВ ІТ-рішення не носить всеосяжного характеру. Сумарна ССВ ІТ-рішення завжди менше сумарної ССВ сервісів ІТ. Різницю складають функції планування і керування сервісами, не зв'язані безпосередньо ні з якими інформаційними системами. До таких функцій, наприклад, відноситься функція планування сервісів.
Розглянемо реалізацію концепції ССВ ІТ-рішення в практиці управлінського обліку ІС. Схема розрахунку приведена на мал. 2.7. У такій моделі кожної функції привласнюються додаткові атрибути. Вони показують, для якої саме інформаційної системи або компонента інформаційної системи виконується функція. В ITSM дані про інформаційні системи і їхні елементи зберігаються в базі даних позицій конфігурації (БДПК). Тому при використанні моделі бізнес-процесів ITSM і процесу керування конфігураціями для переходу до розширеній ФСА-моделі достатньо один-єдиний атрибут — позиція (позиції) БДПК, для якої (яким) виконана функція.
Облік інформаційних систем, «відповідальних» за простій того або іншого сервісу, ведеться аналогічно: у базі даних процесу керування додається новий атрибут — позиція конфігурації, збій якої викликав простій. Ці дані заповнюються після дозволу інциденту, тобто коли причина інциденту з'ясована. Протягом з'ясування кореневих причин інциденту в процесі керування проблемами інформація може бути скоректована.
Таким чином, при порівняно незначному ускладненні облікових процедур ITSM можлива точна прив'язка всіх дій по супроводу і підтримці, а також простоїв користувачів до позицій конфігурації, що визвали ці дії або простої. У підсумку з'являється можливість відносити дії і простої не тільки на сервіси ІТ, але і на визначені позиції конфігурації, з якими дії (простої) зв'язані. Необхідно відзначити, що БДПК у ITSM ієрархічна, так що простій визначеного пристрою легко зв'язати з простоєм системи, у яку даний пристрій входило як складова частина.
Мал. 2.7. Розширена модель ФСА – розрахунок ССВ ІТ-рішення
На підставі цієї інформації можна розрахувати ССВ ІТ-рішення по формулі, аналогічної (1.3):
де Si – ССВ i-ї позиції конфігурації;
— число одиниць
фактора використання j-ї функції, спожитих
за період;
— число одиниць
фактора витрат k-гo ресурсу на одиницю
фактора використання j-ї функції;
— ціна
одиниці k-гo ресурсу;
— час простою m-ї
категорії v-гo сервісу, зв'язаного з
i-ю
позицією
конфігурації, у годинах за період;
— ціна однієї
години
простою m-ї категорії v-ro сервісу.
Таким чином, якщо в ІС підприємства впроваджена ФСА-модель визначення ССВ сервісів, то включення в розгляд єдиного нового атрибу – та — позиції конфігурації в БДПК — дозволяє розрахувати ССВ ІТ-рішення за довільний період по формулі (2.1). Ієрархічна побудова БДПК дозволяє довільним образом укрупнювати і розукрупнювати ІТ-рішення в розрахунку ССВ від програмно-апаратних комплексів до окремих пристроїв.
ССВ за період— важлива, але недостатня економічна характеристика ІТ-рішення. Вона відображає фактичне положення справ, але для обґрунтованого вибору ІТ-рішення необхідний прогноз. Фактичні ж витрати стають доступними для аналізу лише в той момент, коли ІТ-рішення вже обране, встановлене і здано в експлуатацію. Для прогнозу ССВ необхідно оцінити також тривалість життєвого циклу ІТ-рішення — його «час життя» і витрати протягом цього життєвого циклу. Саме з такими параметрами зв'язана поява прогнозної складової в моделі ССВ на мал. 2.7.
Аналіз витрат протягом життєвого циклу ІТ-рішення дозволяє визначити наступні складові витрат: витрати на придбання і впровадження, на супровід, на модернізацію. Нарешті, знання тривалості життєвого циклу дозволить визначити момент заміни рішення в майбутньому.
Якщо витрати на придбання і можуть бути оцінені на підставі даних виробників і галузевих оглядів, то витрати на супровід і модернізацію, а також тривалість життєвого циклу необхідно оцінювати виходячи, на додаток до названого, з бізнес-плану підприємства. Для цього варто зіставити потреби в ресурсах визначеного ІТ-рішення і його супроводі, з одного боку, з наявними даними про надійність рішення і витрати на його модернізацію, з іншої. Для оцінки тривалості життєвого циклу на додаток до описаної інформації потрібні дані про технологічні межі розглянутого ІТ-рішення.
Технологічна межа дозволяє описати границі, у межах яких модернізація ІТ-рішення економічно виправдана. При наближенні до технологічної межі віддача від інвестицій у розвиток рішення знижується, так що його необхідно замінити. Тим самим співвідношення прогнозу потреб у ресурсах розглянутого рішення і його технологічної межі дозволяє визначити тривалість життєвого циклу останнього. З цієї причини технологічні межі ІТ-рішень ми розглянемо в першу чергу.