Свв інформаційної системи в дії – порівняння ефективності реляційних субд

Розглянемо вищеописану неоднозначність величини ССВ на прикладі. На даний час більшість крупних фірм-виробників апаратного і програмного забезпечення має особисті методики розрахунку ССВ (Microsoft, Dell, Compaq та ін.) або використовує результати досліджень ССВ незалежними консультантами (Microsoft, Oracle, IBM та ін.). Практично кожна із вище перерахованих фірм використовує результати порівняння ССВ для обґрунтування конкурентної переваги власної продукції. Тобто, згідно різних досліджень, кожна із трьох перерахованих тут фірм-виробників реляційних СУБД (Microsoft, Oracle, IBM) є лідером в області ССВ серед реляційних СУБД.

Найменш вірогідною причиною такого положення справ визначається недобросовісність кого-небудь із учасників дискусії. На висококонкурентному ринку СУБД подібна недобросовісність в короткий строк стала б відомою, а пов’язані з виявленням втрат стали б дуже значними. Тому ми будемо виходити з добросовісності всіх учасників дискусії і віддамо перевагу перегляду викладених установ з точки зору проблем самої методики розрахунку ССВ.

Перш за все, в усіх розглянутих випадках мова йде про методику розрахунку ССВ інформаційної системи, якими і являються продукти Microsoft, Oracle, IBM. Далі, в кожну із методик частково або повністю входять складові ССВ, в тому числі приховані витрати: адміністрування, технічна підтримка і втрати від простою користувачів (в методиці фірми Oracle).Нарешті, включення прихованих витрат у розрахунок ССВ примушує аналітиків будувати визначені «гіпотетичні сценарії» використання своїх СУБД. Альтернативою є використання даних реальних компаній, як це робить Aberdeen Group, доказуючи переваги MS SQL Server за показником ССВ. Однак висновки Aberdeen Group ґрунтуються на даних єдиної компанії у сфері комп’ютерних послуг. Найбільш масштабне дослідження на реальних даних, яке охоплює вибірку із 100 компаній, було проведено компанією INPUT на замовлення Oracle. В останньому випадку для забезпечення порівняння даних дослідники були змушені звернутися до моделювання ССВ за методикою, яка подібна до описаної в попередньому розділі.

Перейдемо до результатів досліджень. Згідно методики D.H.Brown, яку використовує IBM, DB2 на різних « гіпотетичних сценаріях » використання перевершує Oracle за показником ССВ, причому перевершення становить від 52 % до 81 % . В свою чергу, компанія Oracle заперечує висновки IBM: за її даними, Oracle в розрахунку на одного зареєстрованого в системі користувача без урахування втрат від простою користувачів має ССВ на 7 % меншу, ніж DB2, а з урахуванням цих втрат ССВ Oracle нижча на 28 %.Таким чином, при одному наборі вихідних даних ССВ DB2 становить 48 % від ССВ Oracle, тоді як при іншому – 107 %, тобто оцінки відрізняються більш ніж удвічі. Головний пункт суперечностей даних досліджень – вихідні дані розрахунку ССВ. Тобто, Oracle в підтверджує саме не реалістичність даних аналізу ІВМ. Поряд з цим фірми-опоненти розходяться в оцінці потрібної конфігурації програмних продуктів, що досліджуються, вимог програм до апаратних засобів та, відповідно, вартості того та іншого.

Дослідження даної тематики цікаві з двох причин. По-перше, наочно демонструється ненадійність даних по ССВ інформаційної системи. По-друге, приклад показує як чутливість співвідношення ССВ до структури витрат, так і значні відмінності структури витрат, яка спостерігається на різних підприємствах. Підхід, який застосовується в даному курсі, примушує думати, що це неминуче для досліджень, які проводяться на різних наборах сервісів. Використання в аналізі даних реальних підприємств не рятує положення: на реальних підприємствах параметри сервісів можуть сильно відрізнятися один від одного. По-третє, такі дослідження дають оцінку масштабу відмінностей в ССВ, пов’язаних з різними наборами сервісів ІТ. Нарешті, по-четверте, отримані результати підтверджують необхідність побудови моделі, яка б описувала взаємодію всіх ресурсів ІТ- інфраструктури в процесі вирішення задач користувача. При розгляді інформаційної системи як об’єкта витрат побудова подібної моделі додатково утруднюється нечітким визначенням границь самого об’єкту витрат, що і доказує вищенаведена дискусія. Рішення даної задачі при виборі сервісу ІТ в якості об’єкта витрат буде продемонстроване в наступному розділі.