Ще про свв інформаційну систему в дії. Проблема аутсорсінгу в умовах Росії

У 1990-і роки однією з ведучих світових тенденцій в управлінні ІС став перехід до аутсорсінгу, тобто передачі супроводження інфраструктури ІТ підприємства або окремих його підрозділів зовнішньому постачальнику послуг (out source – зовнішнє джерело, англ.). Суть проблеми в тому , що послуги зовнішнього постачальника порівняно з розробкою власної ІС часто дозволяє знизити ССВ інфраструктури ІТ на підприємстві. На даний час ця тенденція широко обговорюється в Росії. Зокрема, одна із крупних російських нафтових компаній – ЮКОС – виділила свою

ІС в окрему компанію («Сібінтек»), передавши їй в експлуатацію інформаційні системи на умовах аутсорсингу. Розглянемо проблему аутсорсингу в Росії в термінах ССВ сервісу ІТ.

Одна з найважливіших проблем російського бізнесу в цілому і управління ІС зокрема – низький рівень формалізації бізнес-процесів. В області управління ІС це призводить до відсутності специфікацій ( у всякому випадку, деталізованих ) вимог бізнесу до сервісів ІТ. Відсутність детальних специфікацій, як правило, зберігається і в договорі аутсорсингу. Це веде за собою наступні проблеми при виконанні договору:

- вимоги до сервісів «де-юре» та «де-факто» на підприємстві відрізняються, вимоги «де-факто» являються значно вищими;

- підприємство після укладення договору аутсорсингу починає підвищувати вимоги до доступності і рівня сервісу, підтягуючи їх до існуючих фактичних стандартів;

- підприємство-аутсорсер сприймає ці вимоги як збільшення об’єму робіт, відповідно підвищуються витрати підприємства, яке користується його послугами.

Розглянемо такий розвиток подій з точки зору ССВ систем і сервісів ІТ. У відсутності специфікацій сервісів ІТ договір аутсорсингу укладається на супроводження інформаційних систем. При цьому режим супроводження визначається форрисьними вимогами до обслуговування, які вже були зазначені, зазвичай сильно занижені відносно фактичного рівня. В результаті наступне із договору аутсорсингу пониження ССВ фактично планується для ситуації зниження доступності та рівня сервісу від фактично існуючих вимог до менш жорстких вимог, які закріплені форрисьно. Встановлення первинного рівня сервісу веде до додаткових витрат, які не враховані договором аутсорсингу.

Таким чином, при укладенні договору аутсорсингу питання детальної специфікації супроводжуючих сервісів у договорі набуває принципового значення не лише для економічного аналізу ситуації, а й для ефективної взаємодії обох підприємств – постачальника і отримувача послуг аутсорсингу.

  

Порівняльний аналіз використання в якості об’єктів витрат при розрахунку ССВ інформаційних систем та сервісів ІТ показує переваги останніх по за рядом причин:

1. У вирішенні задач оцінки економічної ефективності інфраструктури ІТ та діяльності ІС по її експлуатації (бенчмаркінг, оцінка достатності служби підтримки) ігнорування параметрів сервісів ІТ призводить до змішання підвищених бізнес-вимог до інфраструктури ІТ, з однієї сторони, та ефективності інфраструктури ІТ або ІС – з іншої. ССВ інформаційної системи не дозволяє виділити підвищення ССВ, пов’язане з першою і другою групою факторів.

2. У вирішенні задач вибору інформаційної системи (власне вибору інформаційної системи, вибору між закупівлею та розробкою) ігнорування параметрів сервісів ІТ призводить до середніх оцінок вартості простою і технічної підтримки, тим самим не дозволяючи врахувати розбіжності вимог до характеристик інформаційної системи на різних умовах її експлуатації¹ .

3. При аналізі варіантів повного або часткового аутсорсингу супроводження інформаційних систем використання в оцінці та управлінні ССВ інформаційної системи не фокусує увагу менеджерів на параметрах сервісів, які залежать від інформаційних систем, які передаються в аутсорсинг. В результаті оцінка ССВ і укладений договір аутсорсингу, особливо в умовах Росії, орієнтуються на формальні, а не на фактично існуючі ( зазвичай більш високі ) вимоги до рівня та доступності сервісу. Спроба встановити режим обслуговування, який існував до укладення договору аутсорсингу, призводить до конфліктів постачальників та користувачів даних послуг і підвищення витрат на аутсорсинг.

4. В області бюджетування ІС виконання сервісів в якості об’єктів витрат дозволяє безпосередньо пов’язати вигоди, які отримують бізнес-підрозділи від сервісів ІТ, і витрати на здійснення цих сервісів. Вигоди бізнесу від інформаційних систем не так очевидні і залежать не лише від інформаційної системи як такої, але й від задач, які вона вирішує. Таким чином, при плануванні впровадження або розширення інформаційної системи роботи по розподіленню витрат на інформаційну систему і на задачі, які вона вирішує (сервіси), котрі приносять економічний ефект, не може бути виконана системно, а її результати, як правило, непереконливі для бізнесу. Це знижує рівень управління робіт по впровадженню і розширенню інформаційних систем.

5. Зрештою, використання інформаційних систем як об’єктів витрат породжує чисто методичні проблеми. У цьому випадку при побудові моделі ФВА (що неминуче незалежно від вибору об’єкта витрат ) одна і та ж інформаційна система виступає і як об’єкт витрат, і як ресурс для іншої інформаційної системи (об’єкта витрат). Розпливаються межі між різними об’єктами витрат у розрахунках ССВ, що, як було показано, призводить до неоднозначності отриманих оцінок.

У світі сказаного за початковий пункт при побудові цілісної системи врахування витрат і бюджетування ІС у майбутньому буде прийматися сервіс ІТ.