2.4. Сучасний стан фауни

За станом знань на 2006 р. на території Зони відчуження може бути 411 видів хребетних тварин, серед них: 1 вид круглоротих риб, 66 видів кісткових риб, 11 видів амфібій, 7 видів рептилій, 253 види птахів і 73 види ссавців. Постійне або сезонне перебування вже доведено для 303 видів.

Клас Круглороті представлений лише одним видом — міногою українською (Lаmрetrа mаrіае), і вперше був описаний за екземплярами пійманими з річки Тетерів.

Кісткові риби — одна з найчисленніших за складом груп хребетних тварин, які поширені в межах ЗВіЗБ(О)В. Відповідно до нинішнього рівня знань цей клас може бути представлений щонайменше 59 видами. Ще 7 або вже щезли, або деякі літературні згадки про них нічим не підкріплені і здаються сумнівними.

Фауна амфібій Зони представлена невеликою кількістю видів, проте всіма ареалогічно можливими. Якщо в лісі переважали часничниці й ропухи звичайні, то у виловах на лузі, крім ропухи звичайної, найчастіше ловилася жерлянка. За результатами візуальних спостережень, поблизу водойм і в більшості ти­пів лісів у досить великій кількості, мешкають бурі та зелені жаби. У ранньове­сняний період поблизу нерестовищ ці види потрапляють на очі набагато частіше за ропух. Серед бурих жаб явно переважає гостроморда, трав'яна частіше траплялася лише у мішаних лісах.

Плазуни ареалогічно можуть бути представлені 7 видами, із них залишилося довести присутність лише мідянки. Імовірно, видом-домінантом серед плазунів є ящірка прудка, яка присутня майже всюди на більш менш відкритих місцях. Два інших види - черепаха болотна і вуж звичайний - живуть всюди, де є вода. Веретільниця, живородна ящірка була виявлена кілька разів. Гадюка реєструвалась лише на болотяній лісовій стації.

Клас Птахи - найбільш численна група хребетних тварин: тут можливе перебування 253 видів. З-поміж них доведене гніздування 168 видів і не виключено ще 40. У зимовий період угіддя ЗВіЗБ(О)В можуть слугувати притулком для 65 видів птахів, а для 52 це встановлений факт. Загалом зареєстровано 185 видів птахів.

Фауна ссавців ареалогічно може бути представлена приблизно 73 видами, що належать до 8 рядів і 20 родин. На сьогодні доведено існування 49 видів. З-поміж них, три звичайних види - ондатра, американський тхір і єнот - є адвентивними, інтродукованими у різні періоди XX ст. [1].

Комплекс «червонокнижних» видів на території Зони відчуження теж досить великий - 57 видів. Більшість із них поки що перебувають в категорії очікуваних видів, і тільки в існуванні 17-ти вчені впевнені.

Серед іхтіофауни до цієї категорії можна віднести 4 види. Це - мінога українська (Lampetra mariae), стерлядь (Acipenser ruthenus), вирезуб (Rutilus frisii) та марена дніпровська (Barbus borysthenicus) (додаток Г). Наявність більшості видів, які представлені в цьому списку, є недоведеною.

Герпетофауна Зони найбідніше представлена в переліку видів, які занесені до ЧКУ. Це лише – мідянка (Coronella austriaca) (додаток Г). Науковці вважають, що існування цього виду на території Зони досить імовірно, необхідно лише регулярно проводити спеціальні пошукові роботи в спілих не сирих лісах.

Авіфауна - це найбільша група представників «червонокнижних». Вона охоплює 37 видів, 9 рядів, 19 родин і 31 рід (додаток Ґ). Наразі зареєстровано лише 13 видів, проте, оскільки значна частина території і нині залишається майже не дослідженою, є всі підстави для очікування нових знахідок.

Цінність місцевої авіфауни полягає в тому, що більше половини її складу підлягає охороні за Бернською конвенцією. Крім того, оскільки Зона відчуження розташована на перехресті великих міграційних шляхів, що йдуть уздовж Дніпра і Прип'яті, й під час сезонних прольотів і кочівель її перетинають понад 210 видів птахів, усі вони разом і шляхи їх міграції підпадають під охоронну дію Боннської конвенції 1979 р.

Теріофауна – це друга за чисельністю після птахів група «червонокнижних» хребетних, що мешкають або можуть мешкати на території Зони: 6 рядів, 7 родин, 13 родів і 15 видів (додаток Д). Однак присутність лише трьох видів не викликає сумніву: видри, борсука та рисі. Були спроби інтродукції (штучного заселення) зубра, але вони закінчились невдачею. У 1998 році в Чорнобильську зону було завезено коня Пржевальського. Цей вид занесений до світової Червоної книги, але відсутній у Червоній книзі України, тому що вид не є автохтонним. Потрібно зазначити, що 52 види ссавців нашої фауни з 73 можливих знаходяться у Європейському списку тварин, що підлягають особливій охороні за Бернською конвенцією 1979 р. Частина ссавців (кажани), так само як і птахи є мігруючими тваринами, тому вони самі і шляхи їх міграції підпадають під охоронну дію Боннської конвенції 1979 р. [1].

Підсумовуючи все вищезазначене, можна стверджувати, що процеси самоочищення екосистем відчужених територій від радіоактивного забруднення супроводжуються збільшенням біорізноманіття Чорнобильської зони, яка сьогодні має унікальні угрупування рослин і тварин (57 видів тварин і 43 види рослин, зареєстрованих на території 30-ти км зони, занесені до Червоної книги України).