2.3.Сучасний стан флори

При радіоекологічних дослідженнях ґрунтово-рослинного покриву у 1988-2007 рр. за Програмами і галузевими планами МНС України та при радіоекологічному моніторингу встановлювався видовий склад рослинних угрупувань, що дало можливість вперше окреслити флористичні особливості регіону із мінімальним втручанням людини в природні процеси [6].

Полісся характеризується великою різноманітністю рослинного світу. Взагалі в цьому регіоні налічується 1532 види рослин, яке є представниками 560 родів і 110 родин.

Флористичний склад рослинного покриву ЗВіЗБ(О)В значно бідніший. Це пояснюється поширенням піщаних відкладень, високою заболоченістю і домінуючою перевагою сосни в лісостанах, рівнинній, слабодренуючій поверхні з окремими підвищеннями.

У флористичний список Зони включено 1222 види, із 5 відділів, 124 родин та 512 родів. У списку без номерів наведено ще біля 210 таксонів – видів і декоративних форм - які ареально можливі завдяки едафічним чи міграційним можливостям, але поки що не знайдені; адвентивні види, відомі за одиничним занесення; ряд культивованих видів, що здичавіли та деякі інші. У ЗВіЗБ(О)В, на відміну від інших територій ядерних аварій та полігонів, опинилася велика кількість занесених людиною видів рослин – 297 антропофітів. Значна частина з них успішно плодоносять та розмножуються. Протягом багатьох століть до антропогенно змінених умов в тій чи іншій мірі пристосувалось 488 апофіти. Отже, синантропна фракція флори включає 785 видів. Ряд антропофітів успішно акліматизувався, утворив стійкі популяції і навіть почав розселятися [6].

Основними типами природної рослинності, які виростають на території ЗВіЗБ(О)В є лісова, лучна та болотна рослинність.

До аварії лісові біоценози займали близько 40% території, агроценози - до 28%, луки й трав'яні болота - до 18%. Меліоровані землі - приблизно 10% (додаток Б).

За останнє десятиріччя відмічаються інтенсивні процеси заростання (заліснення) лук та перелогів Зони відчуження деревною рослинністю. Вчені вважають, що завдяки природному залісненню вже більше 40% лук Зони вкрились деревною рослинністю. Безлісі ділянки ЗВіЗБ(О)В зараз вкриті угрупованнями з переважанням пирію повзучого та куничника наземного [5].

Швидкість заростання залежить від розміру поля, віддалі до стін лісу і наявності плодоносних дерев, типів ґрунтів і гущавини травостою. В сирих і вологих умовах у складі нових деревостанів домінує береза, а в свіжих - береза і сосна. На відкритих площах поновленню і успішному росту перешкоджає пошкодження самосіву і молодих дерев гризунами та копитними, головним чином лосями. Водночас дикі свині, чисельність яких на території Зони нині досить висока, сприяють появі лісової рослинності на полишених полях. А в 90-і роки в ЗВіЗБ(О)В проведено великі роботи зі штучного заліснення колишніх угідь.

На території Зони в післяаварійний період активно відбувається процес трансформації лісів. Ось основні складові:

• знищення вогнем лісових насаджень, особливо соснових культур, з наступною заміною їх сосново-березовими насадженнями;

• загибель багатовікових насаджень по берегах і заплавах річок, численних річечок, струмочків, каналів, внаслідок «роботи» бобрів та заміна їх на кущі та листяні молодняки;

• групове всихання соснових культур, пошкоджених кореневою губкою, і наступне заростання вогнищ листяними породами і кущами [13].

В структурі порід лісів зони відчуження переважають насадження сосни звичайної. Під сосною зайнято більше 50% від загальної части лісів зони відчуження, а за продуктивністю соснові ліси складають 74% запасу деревини. Більшість соснових насаджень мають штучне походження, ці лісові культури створювались в 40-60 роках минулого століття [5]. Сосна звичайна дає тут гарний приріст і добре розмножується. Підлісок здебільшого не розвинений, оскільки висока зімкнутість заважає розвитку трав'янисто-кущового ярусу. Тут здебільшого до 10-12 видів трав'янистої і кущової рослинності. Але моховий покрив розвинений добре, він займає 60-90% [6].

Основні радіаційні навантаження на сосну в результаті аварії на ЧАЕС припали на період активізації процесів росту цих рослин. За таких умов радіочутливість хвойних збільшується в 1,5 - 3 рази в порівнянні з іншими періодами. Крона у сосни досить щільна та є ефективним фільтром. Завдяки цьому сосна затримувала в кронах значні кількості радіоактивних аерозолів. При цьому сосна не скидає хвою впродовж 2-3 років, тому природне очищення крон відбувалось повільніше ніж у дерев листяних порід. Цей фактор посилив ушкодження хвойних порід в порівнянні з іншими породами [12]. В межах ЗВіЗБ(О)В знаходяться території, на яких в доаварійний період було встановлено наявність 23 видів судинних рослин, які занесені до Червоної книги України (ЧКУ). Значна частина ареалів цих рослин знаходилась в місцях існування природоохоронних об’єктів.

В кінці 90-х років проводилась інвентаризація видового розмаїття рослинних ценозів Зони відчуження. Дослідження дають змогу припустити, що додатково ще біля 20-ти видів «раритетних» рослин можуть зростати в межах Чорнобильської зони відчуження. Наприклад, вовчі ягоди пахучі (Daphne cneorum) та любка дволиста (Platantera bifolia) [10].

Як декоративні, у населених пунктах Чорнобиль та Прип`ять вирощують «червонокнижні» Crocus heuffelianus, Crocus venus, Fritillaria meleagris, Galanthus plicatus, Leucojum vernum, Lunaria rediviva, Narcissus angustifolius (додаток В). У післяаварійний час у крокусів, під сніжників та лунарії оживаючої спостерігається насіннєве розмноження, а у всіх цибулинних видів – успішне вегетативне.

Зміна режимів антропогенного впливу сприяла збереженню, розширенню і утворенню нових локальних популяцій деяких рідкісних та перебуваючих під загрозою зникнення видів рослин.