Висновки до розділу і

Підсумовуючи викладене, слід підкреслити, що мотивація являє собою процес спонукання людей до праці для досягнення ними особистих цілей або цілей організації. Мотиви діяльності можуть бути внутрішніми і зовнішніми. Перші пов’язані із одержанням задоволення від існуючого об’єкта, який працівник бажає зберегти, або незручностей, які приносять володіння ним, а відповідно бажанням позбавитись його. Другі обумовленні бажанням людини володіти неналежними їй об’єктами.

На сучасному етапі основні теорії мотивації розподілені на три групи. Так, виділяють змістовні (аналізують базові потреби працівників), процесуальні (аналізують те, як людина розподіляє зусилля для здійснення різних завдань і як вибирає конкретний вид поведінки) та початкові (складалися на основі вивчення історичного досвіду поведінки людей і використання простих стимулів примусу). Перші включають теорію ієрархії потреб А. Маслоу, теорію існування, зв’язку і росту К. Альдерфера, теорію набутих потреб Мак-Клелланда та теорія двох факторів Герцберга. До процесуальних теорій належать теорія очікувань, теорія справедливості, теорія встановлення цілей, теорія Портера-Лоулера, теорія підвищення мотивації Скіннера та концепція партисипативного управління. Під початковими ж слід розуміти «XY-теорію» Мак-Грегора, сучасну розширену інтерпретацію теорії «Y» Мак-Грегора та теорію «Z».

Аналіз управлінської діяльності та пріоритетів у роботі менеджерів різного рівня дозволяє виділити декілька основних мотивів, які частіше за інших присутні у структурі їх мотивації. Це мотив досягнення успіху, професійний, соціального визнання, матеріальний, поваги і самоповаги, незалежності та ін. Існують мотиви, які повністю задовольняються змістом і результатами роботи. Їх можна назвати адекватними. Однак є мотиви, не адекватні змісту і результатам професійної діяльності; вони задовольняються якимись супутніми умовами.

Основними напрямками підвищення рівня мотивації менеджерів є матеріальне стимулювання; поліпшення якості робочої сили; удосконалення організації праці; залучення персоналу в процес керування; негрошове стимулювання. Впровадження названих заохочень повинно формувати у всіх без винятку менеджерів підприємства відчуття справедливості матеріальних винагород і сприяти підвищенню їх зацікавленості у поліпшенні не тільки індивідуальної роботи, але й роботи в «ділових стосунках» з іншими співробітниками.

Серед психологічних способів підвищення мотивації праці менеджерів важливу роль відіграє тренінг. Єдиного підходу щодо визначення даного поняття на сьогодні не існує, але аналіз підходів різних психологів показав, по під тренінгом слід розуміти планомірно здійснювану програму різних вправ з метою формування і вдосконалення вмінь, навичок та підвищення ефективності трудової (або іншої) діяльності. Що стосується тренінгу мотивації, то він являє собою не складний процес, оскільки проводиться в досить доступній для слухачів формі, включає в собі різні техніки та методи проведення занять. Його мета – розвинути правильні бажання, які будуть мотивувати людину до досягнення нових вершин, у тому числі й до підвищення рівня продуктивності праці, до росту ефективності.