1.2.2. Основні способи підвищення рівня мотивації менеджерів

Мотивація праці – найважливіший фактор результативності роботи, і у цій якості вона складає основу трудового потенціалу працівника, тобто всієї сукупності властивостей, що впливають на виробничу діяльність.

Система мотивації характеризує сукупність взаємопов’язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колектив у цілому щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства⁴⁵.

Система мотивації праці на підприємстві відіграє одну з провідних ролей з усіх внутрішніх факторів що впливають на розвиток підприємства. Саме вірне стимулювання працівників і вдале мотивування до виробничої діяльності дає внутрішній поштовх для більш ефективного виробництва і, зрештою, для більш ефективного функціонування підприємства.

Отже, поліпшення мотивації праці відіграє важливу роль в діяльності будь-якого суб’єкта господарювання. Значної уваги потребує і мотивація праці менеджерів, адже саме від цих працівників залежить правильність і вчасність прийняття необхідних для здійснення вдалої діяльності підприємства рішень.

Ряд авторів⁴⁶, які досліджують способи поліпшення мотивації праці менеджерів, виділяють п’ять відносно самостійних їх напрямків:

1. Матеріальне стимулювання.

2. Поліпшення якості робочої сили.

3. Вдосконалення організації праці.

4. Залучення персоналу в процес управління.

5. Негрошове стимулювання.

Перший напрямок відображає роль мотиваційного механізму оплати праці в системі підвищення продуктивності праці. Він включає у якості елементів вдосконалення системи заробітної плати, надання можливості менеджерам брати участь у власності і формуванні прибутку підприємства.

Безумовно, мотиваційному механізму оплати праці приділяється велика роль, але постійне підвищення рівня оплати праці не сприяє як підтримці трудової активності на належному рівні, так і росту продуктивності праці. Застосування цього методу може бути корисним для досягнення короткочасних підйомів продуктивності праці. В остаточному підсумку відбувається певне накладання або звикання до цього виду впливу⁴⁷. Отже, однобічний вплив на менеджерів лише грошовими методами не може привести до довговічного підйому продуктивності праці.

Хоча праця у нашій країні, на відміну від високорозвинених країн, на сьогоднішній день розглядається, в основному, лише як засіб заробітку, можна припустити, що потреба в грошах буде рости до певної межі, яка залежить від рівня життя, після якого гроші стануть умовою нормального психологічного стану, збереження людського достоїнства. У цьому випадку у якості домінуючих можуть виступити інші групи потреб, пов’язані з потребою у творчості, досягненні успіхів тощо.

Як зауважує М.Д. Виноградський та ін., для керівника підприємства дуже важливо вміти розпізнавати потреби усіх працівників, у тому числі і менеджерів своєї компанії. Потреба більш низького рівня повинна задовольнятися у першу чергу, доки потреба наступного рівня стане більш значущим фактором, який визначає поведінку людини⁴⁸.

Потреби постійно змінюються, оскільки не можна розраховувати, що мотивація, яка спрацювала один раз, виявиться ефективною й надалі. З розвитком особистості розширюються можливості, потреби у самовираженні. Таким чином, процес мотивації шляхом задоволення потреб нескінченний.

Наступний напрямок поліпшення мотивації – вдосконалення організації праці – містить у собі постановку цілей, розширення трудових функцій, збагачення праці, виробничу ротацію, застосування гнучких графіків, поліпшення умов праці.

Постановка цілей припускає, що правильно поставлена ціль шляхом формування орієнтації на її досягнення служить мотивуючим засобом для менеджера.

Розширення трудових функцій має на увазі внесення різноманіття у роботу персоналу, наприклад, збільшення числа операцій, які виконуються одним працівником. У результаті подовжується робочий цикл у кожного менеджера, росте інтенсивність праці. Застосування даного методу доцільне у випадку недозавантаженості працівників і їх власного бажання розширити коло своєї діяльності⁴⁹. У противному ж випадку це може привести до різкого опору з боку працівників управлінської ланки.

Збагачення праці має на увазі надання людині такої роботи, яка давала б можливість росту, творчості, відповідальності, самоактуалізації, включення в її обов’язки деяких функцій планування і контролю за якістю основної, а іноді й суміжної продукції.

Що стосується масових робочих професій, то для них найкраще використовувати виробничу ротацію, яка припускає чергування видів роботи й виробничих операцій, коли робітники протягом дня періодично обмінюються робочими місцями, що характерно переважно для бригадної форми організації праці⁵⁰.

Поліпшення умов праці – найгостріша проблема сьогоднішнього дня. В умовах ринкової економіки все більше зростає значущість умов праці як однієї з найважливіших потреб людини. Новий рівень соціальної зрілості індивіда заперечує несприятливі умови трудового середовища. Умови праці, виступаючи не тільки потребою, але й мотивом, який спонукає працювати з певною віддачею, можуть бути одночасно фактором і наслідком певної продуктивності праці і її ефективності.

Варто відрізняти ще одну сторону цієї проблеми – низька трудова культура самих працівників. Працюючи тривалий час в незадовільних умовах, людина не вміє, та й зрештою не прагне правильно організовувати своє робоче місце. В останні роки на вітчизняних передових підприємствах все частіше у якості експерименту впроваджуються японські методи управління продуктивністю, одним з яких є підвищення культури виробництва. Дотримання п’яти принципів роботи є одним з елементів трудової моралі [1, c. 745]:

1) ліквідувати непотрібні предмети на робочих місцях;

2) правильно розташовувати й зберігати потрібні предмети;

3) постійно підтримувати чистоту та порядок на робочому місці;

4) постійна готовність робочого місця до проведення роботи;

5) засвоїти дисципліну та дотримуватися перерахованих принципів⁵¹.

Стан робочого місця оцінюється щодня при перевірці побальної оцінки на відповідність його утримання зазначеним правилам. Менеджери будуть прямо зацікавлені в постійній підтримці в гарному стані свого місця, оскільки в цьому випадку вони можуть працювати більш ефективно, а, значить, можуть розраховувати на додаткові матеріальні заохочення за хорошу працю⁵². Відзначимо, що застосування такої системи дозволяє підвищити рівень культури праці та сприяє росту її продуктивності.

Отже, як можна зробити висновок, поліпшення мотивації праці менеджерів можна звести до п’яти напрямків: матеріальне стимулювання, поліпшення якості робочої сили, вдосконалення організації праці, залучення персоналу в процес управління та негрошове стимулювання. Впровадження названих заохочень повинно формувати у всіх без винятку менеджерів підприємства відчуття справедливості матеріальних винагород і сприяти підвищенню їх зацікавленості у поліпшенні не тільки індивідуальної роботи, але й роботи в «ділових стосунках» з іншими співробітниками.