Міністерство освіти і науки україни

Київський Національний торговельно-економічний університет

кафедра психології

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни « Психологічне забезпечення професійної діяльності»

на тему:

«ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ТА МЕХАНІЗМИ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ»

Виконала:

Студентка 4 курсу, 1 групи

Денної форми навчання

Факультету фінансів та

банківської справи

Бобриченко Анастасія Вікторівна

Науковий керівник:

Доцент кафедри психології,

кандидат психологічних наук, доцент

Ржевський Геннадій Миколайович

КИЇВ 2013

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….....3

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ АДАПТАЦІЇ

1.1. Психологічний зміст поняття адаптації............................................………….7

1.2. Професійне самовизначення як динамічний процес.………………………....9

1.3. Психологічне забезпечення професійної адаптації.........................................16

1.4. Мотиваційні механізми професійної адаптації особистості............................18

Висновки до розділу

РОЗДІЛ 2.

ОРГАНIЗАЦIЯ РОБОТИ ТА ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДИК ДОСЛIДЖЕННЯ

2.1. Обгрунтуваня методик дослiдження психологiчної адаптацiї випускників вищого навчального закладу……...………………...........……...............................21

2.2. Опис та структура проведеного дослiдження…..…………............................27

Висновки до розділу

РОЗДІЛ 3.

ЕМПІРИЧНИЙ АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ АДАПТАЦІЇ МОЛОДИХ СПЕЦІАЛІСТІВ

3.1. Статистична обробка результатiв дослiдження...............................................32

3.2. Обговорення та порiвняльний аналiз індивідуально-психологічних показників випускників вищого навчального закладу адаптації до виконання професійних обов’язків.............................................................................................36

3.3. Особливості психологічного забезпечення професійної адаптації випускників вищих навчальних закладів до професійної діяльності...................50

Висновки до розділу

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...53

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….....57

ВСТУП

Актуальність роботи: Полягає в тому, що сучасне суспільство зацікавлене зберегти і поліпшити здоров'я людини. Тому вивчення механізмів і закономірностей адаптації людини в різноманітних виробничих і соціальних умовах на різних рівнях набуває в даний час фундаментального значення. Значної уваги заслуговує вивчення цього феномена у зв'язку з професійною діяльністю керівника будь-якого рангу (з урахуванням специфічних умов, зрозуміло).

Оскільки люди по-різному реагують на зміни в своїй діяльності і різні стресори, то найбільш пріоритетними стають завдання вивчення і розробки системи поліпшення цієї якості (або здатності) з метою надання ефективного впливу на нього; крім того, включення цього параметра як одного з основних у розробку професіограми фахівця будь-якого рівня (і в першу чергу - керівника). Справедливо кажуть, що якщо розвиток є стратегія життя, то адаптація - це тактика, яка дозволяє живому утримуватися в певних еволюційних рамках, забезпечуючи тим самим можливість прогресу.

До теперішнього часу залишаються справедливими слова одного з найбільших фахівців в області теорії автоматичного регулювання Роберта Калаби, що відзначив в 1962 р.: "В даний час ми можемо сказати, що адаптивне регулювання є таємниця, загорнута в головоломку, заховану усередині загадки".

В період усього життя людини - з моменту народження і до самої смерті - його безперервно супроводжує процес адаптації. Цей процес нероздільний з самим поняттям "життя": неуявне життя без адаптації, так само як і адаптація не існує поза життєвого циклу живого організму. Отже, адаптація є властивістю будь-якого живого організму. Однак людина - це не просто живий організм, а перш за все складна біосоціальна система. Тому при розгляді проблем адаптації людини доцільно виділити три функціональних рівня: фізіологічний, психічний і соціальний.

Адаптація - це динамічний процес, завдяки якому рухливі системи живих організмів, незважаючи на мінливість умов, підтримують стійкість, необхідну для існування, розвитку і продовження роду. Саме механізм адаптації, вироблений у результаті тривалої еволюції, забезпечує можливість існування організму в постійно мінливих умовах середовища.

Психічну адаптацію розглядають як результат діяльності цілісної самокерованої системи, підкреслюючи при цьому її системну організацію. Необхідно включити у формулювання поняття потреби. Максимально можливе задоволення актуальних потреб є, таким чином, важливим критерієм ефективності адаптаційного процесу. Отже, психічну адаптацію можна визначити як процес встановлення оптимальної відповідності особистості і навколишнього середовища в ході здійснення властивої людині діяльності, який (процес) дозволяє індивідуму задовольняти актуальні потреби і реалізовувати пов'язані з ними значимі цілі, забезпечуючи в той же час відповідність максимальної діяльності людини, його поведінки, вимог середовища.

Психофізіологічна адаптація є суцільним процесом, який, поряд із власне психічною адаптацією (тобто підтримкою психічного гомеостазу), включає в себе ще два аспекти:

а) оптимізацію постійного впливу індивідуума з оточенням;

б) встановлення адекватної відповідності між психічними і фізіологічними характеристиками.

Так як індивідууми не схожі один на одного, від фактора особистості залежить дуже багато. Ті чи інші умови викликають емоційну напругу не в силу їх абсолютної жорсткості, а в результаті невідповідності цим умовам емоційного механізму індивіда. При будь-якому порушенні збалансованості "людина-середовище" недостатність психічних чи фізичних ресурсів індивідуума для задоволення актуальних потреб або неузгодженість самої системи потреб є джерелом тривоги. Тривога, що позначається як:

1) відчуття невизначеною загрози;

2) почуття дифузійного побоювання і тривожного очікування;

3) невизначене занепокоєння - являє собою найбільш сильно-діючий механізм психічного стресу. Це випливає з відчуття загрози, яке представляє собою центральний елемент тривоги й обумовлює її біологічне значення як сигнал неблагополуччя та небезпеки.

Тривога, по інтенсивності і тривалості неадекватна ситуації, перешкоджає формуванню адаптаційного поводження, призводить до порушення поведінкової інтеграції і загальної дезорганізації психіки людини. Таким чином, тривога лежить в основі будь-яких змін психічного стану і поведінки, обумовлених психічним стресом.

Метою роботи є вивчення психологічних чинників та механізмів що впливають на успішну професійну адаптацію особистості.

Відповідно до мети було сформульовано такі завдання дослідження:

1) Здійснити теоретичний аналіз що до проблеми професійної адаптації.

2) Обґрунтувати підбір інструментаріїв для психодіагностики.

3) Визначити особливості факторів та умов що впливають на успішність професійної адаптації молодих спеціалістів (випускників ВНЗ).

Об’єктом дослідження є успішний процес адаптація до професійної діяльності новоспечених спеціалістів.

Предметом дослідження – особливості психологічних чинників та механізмів процесу адаптації.

Методи дослідження: Для розв’язання завдань у роботі було використано такі методики: багаторівневий опитувальник „МЛО-АМ-Адаптивність”, розроблений А.Г. Маклаковим і С.В. Чермяніним [42], який надає можливість отримати дані за шкалами: поведінкова регуляція (ПР), комунікативні потенціал (КП) та моральна нормативність (МН) [42]; опитувальник „Соціально-психологічна адаптація - дезадаптація випускників вищого навчального закладу до майбутньої професійної діяльності” (В.Б.Осипов - М.П.Вернодубов) [35]; методику дослідження рівня суб'єктивного контролю (РСК) для вивчення особливостей соціальної відповідальності особистості Є.Ф.Бажин, Є.А.Голинкіна, А.М.Еткинд) [42], методику діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки (К.Томаса) для визначення типу поведінки особистості в конфліктних ситуаціях [42].

Розділ 1. Теоретичний аналіз проблем адаптації

1. Психологічний зміст поняття адаптації

Праця людини безпосередньо пов'язана із виробничим середовищем. Працівник може нормально здійснювати трудову діяльність лише тоді, коли умови зовнішнього середовища відповідають оптимальним. Якщо вони змінюються, стають несприятливими, то на протидію їм організм людини включає спеціальний механізм, який зберігає постійність внутрішнього середовища, або змінює його в межах допустимого. Такий механізм називається адаптацією.

Адаптація (від лат. adapto - пристосування) - це динамічний процес пристосування організму та його органів до мінливих умов зовнішнього середовища.

Адаптація в трудовій діяльності поділяється на фізіологічну, психічну, соціальну та професійну.

Фізіологічна адаптація - це сукупність фізіологічних реакцій, які є в основі пристосування організму до змін зовнішніх умов, і направлені на збереження відносної постійності його внутрішнього середовища - гомеостазу.

Гомеостаз (від грец. homoios - подібний, однаковий та грец. stasis - стан, непорушність) - це відносна динамічна постійність складу та властивостей внутрішнього середовища і стійкість основних фізіологічних функцій організму людини. Гомеостаз в організмі підтримується на усіх рівнях його організації і забезпечує динамічну рівновагу організму і зовнішнього середовища.

Суть механізму адаптації полягає у змінах меж чутливості аналізаторів, розширенні діапазону фізіологічних резервів організму та зміні в певних межах параметрів фізіологічних функцій. Завдяки фізіологічній адаптації фізичні та біохімічні параметри, які визначають життєдіяльність організму, змінюються у вузьких межах порівняно із значними змінами зовнішніх умов: підвищується стійкість організму до холоду, тепла, недостачі кисню, змін барометричного тиску та інших факторів. Велике значення у фізіологічній адаптації має реактивність організму, його початковий функціональний стан (вік, тренованість тощо), в залежності від якого змінюються і відповідні реакції організму на різні дії. Процес фізіологічної адаптації до незвичайних, екстремальних умов проходить декілька стадій, або фаз: спочатку переважають явища декомпенсації (порушення функцій), потім неповного пристосування (активний пошук організмом стійких станів, що відповідають новим умовам середовища) і, нарешті, фаза відносного стійкого пристосування.

Фізіологічна адаптація до праці має активний характер і за сприятливих умов виробничого середовища та оптимальних навантажень веде до підвищення стійкості та працездатності організму, збільшення його резервних можливостей, зменшення захворювань і травматизму Проте коливання умов середовища, в яких відбувається фізіологічна адаптація, має певну межу, характерну для кожного організму. Якщо працівник потрапляє в умови, коли інтенсивність впливу чинників виробничого середовища переважає можливості його адаптації, настають патологічні зміни фізіологічних систем, захворювання організму.

Психічна адаптація - це процес встановлення оптимальної відповідності особистості до навколишнього середовища в процесі діяльності. Зрозуміло, що такі властивості, як гальмування мислення та низька швидкість переробки інформації, обмежений діапазон сприйняття, порушення функції пам'яті гальмують адаптацію; висока рухливість нервових процесів, навпаки, її підвищує.

Психічна адаптація в процесі праці залежить від психічних властивостей працівника, його психічного стану, психологічних реакцій на стреси, що виникають на роботі, кваліфікації та культури людини, особливостей професійної діяльності, конкретних умов праці тощо.

Соціальна адаптація - це пристосування працюючої людини до системи відносин у робочому колективі з його нормами, правилами, традиціями, ціннісними орієнтаціями. Під час соціальної адаптації працівник поступово отримує різнобічну інформацію про колектив, де він працює, про систему ділових та особистих взаємовідносин.

При несприятливому протіканні соціальної адаптації підвищується рівень стресу на роботі, наслідки якого позначаються на поведінці працівника та можуть призвести до міжособових конфліктів, нещасних випадків.

Професійна адаптація - це адаптація до трудової діяльності з усіма її складовими: адаптація до робочого місця, знарядь та засобів праці, об'єктів та предметів праці, особливостей технологічного процесу, часових параметрів роботи тощо.

Професійна адаптація виражається у розвитку стійкого позитивного ставлення працівника до своєї професії, певного рівня оволодіння ним специфічними навичками та уміннями, у формуванні необхідних для якісного виконання роботи властивостей. Професійна адаптація визначається необхідним мінімумом знань та навичок, яких працівник набув при одержанні спеціальності, ступенем відповідальності, практичністю, діловитістю тощо. Адаптація вважається завершеною тоді, коли працівник досягає кваліфікації, відповідної існуючим стандартам.

Кожен із розглянутих видів адаптації впливає на працездатність та здоров'я працівника, формує у нього певний рівень чутливості та стійкості до психоемоційних перевантажень, внаслідок розвитку яких може істотно змінитися надійність професійної діяльності.