2. Функції та критерії похідних інструментів.

Основні функції похідних фінансових інструментів:

- посвідчення прав, які випливають із володіння основним папером (сертифікат акцій, облігацій);

- надання додаткових пільг власникам основного папера (опціон, варант, ордер);

- забезпечення функціонування основного папера (купон);

- прогнозування динаміки курсів і страхування власників цінних паперів від їх падіння (ф ’ючерс, опціон);

- можливість заміни основного папера його сурогатною формою (сертифікати акцій та облігацій, депозитарні роз­писки);

- забезпечення проникнення основного папера на іноземні фондові ринки (депозитарні розписки).

Похідні цінні папери мають більш ризикований характер, ніж основний цінний папір, оскільки ризик за останнім дода­ється до ризиків за похідними цінними паперами.

Критеріями віднесення фінансового інструменту до групи похідних є:

• залежність його ціни безпосередньо або опосередкова­но від ціни або характеристики базового активу;

• стандартизація умов виконання зобов’язань за фінансо­вим інструментом;

• наявність сукупності документів, які мають один ба­зовий актив, однаковий термін обігу і термін виконання зо­бов’язань;

• відповідність обсягу та якості базового активу встанов­леним стандартам.

За економічним змістом ринок похідних фінансових ін­струментів — це сукупність економічних відносин щодо пе­рерозподілу ризиків, які виникають у процесі обміну фінансо­вими інструментами чи товарами.

Основна функція та призначення строкового ринку поля­гає у формуванні механізмів хеджування (мінімізації) ці­нових ризиків. Як довела практика, з розширенням ринків потреба у зниженні ризиків під час проведення операцій з де­ривативами значно зростає. Водночас з виникненням біржо­вої форми торгівлі похідними фінансовими інструментами створюються сприятливі умови для проведення операцій спе­кулятивного характеру. На ф’ючерсних біржах доступність для всіх бажаючих розглядається як основне правило органі­зації діяльності та запорука високої ліквідності і життєздат­ності біржових контрактів. Такий підхід дозволяє значно роз­ширити коло учасників, якими можуть бути не лише юридич­ні особи — корпорації, банки, страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди, але й фізичні особи. Звичайно, організа­ція біржової форми торгівлі значно спрощує проведення опе­рацій спекулятивного характеру, дозволяючи укладати угоди в значних обсягах у будь-який час. На практиці багато учас­ників одночасно здійснюють обидва типи операцій (хеджування і спекуляція).

На строковому ринку операції проводяться в основному реальними власниками активів і фінансовими посередни­ками.

Власники активів (хеджери) займаються хеджуванням, тобто укладають строкові угоди з метою страхування від можливих цінових змін на реальному ринку.

Фінансові посередники рідко бувають зацікавлені в реальному воло­дінні товарами чи фінансовими активами, що покладені в основу строкових контрактів. їх метою є отримання спе­кулятивного прибутку від різниці в цінах купівлі-продажу строкових контрактів. Тому часто одних учасників стро­кового ринку називають хеджерами, а інших — спеку­лянтами.

Отже, в сучасних умовах деривативи виконують в еконо­мічній системі дві важливі функції:

- створюють механізм для проведення операцій хеджування цінових ризиків;

- дозволяють біржовим спекулянтам гарантувати свої прогнози і здійснювати спекулятивні операції з метою отри­мання доходу від різниці в цінах.

Для ефективної роботи строкових ринків необхідні і хе­джери, і спекулянти.

Хеджер — це учасник ринку, який про­водить операції з деривативами з метою зниження (уник­нення) цінового ризику, пов’язаного з володінням базовими інструментами; спекулянти формують певні очікування на основі прогнозування майбутнього та використання їх для одержання прибутку від різниці в ціні купівлі-продажу фі­нансових інструментів чи товарів і цим самим забезпечують ринку високу ліквідність, створюючи хеджерам умови для вільної купівлі чи продажу деривативів у великій кількості у будь-який час.

Фінансові деривативи досить різноманітні за своїми ха­рактеристиками — ліквідністю, доступністю, вартістю, сту­пенем ризику. Тому кожний інструмент має свої переваги і недоліки. Розглянемо детально особливості, переваги та не­доліки кожного фінансового інструменту.