Свіжа діброва (d2)

Синоніми: свіжий груд, лісостепова діброва, ялицева діброва та ін.

Свіжі діброви - найбільш розповсюджений тип дібров у Лісостепу. У центральній та північній частині цієї зони ними зайняті рівні плато та пологі схили різних експозицій, а на півдні - головним чином, північні схили, нижні частини схилів, тальвеги балок, їх привершинні западани.

Ґрунти - лісові суглинки, підзолисті суглинки, іноді - вилуговані чорнозе­ми. У лісостепових ґрунтах свіжих дібров горизонт карбонатів знижений і, як правило, залягає на глибині 120 см, що обумовлено достатнім зволоженням.

Корінні насадження свіжої діброви мають складну будову: у першому ярусі - дуб, ясен; у другому - клен звичайний, липа, ільм, клен польовий, груша, яблуня та ін. У західному Лісостепу в межах ареалу граба до скла­ду першого ярусу входить клен-явір та черешня, які, як правило, вищі за дуб, тому часто його витісняють. У другому ярусі свіжої діброви даного регіону переважає граб, крони якого верхівками входять у нижню частину першого ярусу. У другому ярусі знаходиться також клен польовий. Дуб і ясен у свіжій діброві мають II та І класи бонітету. Потрібно відмітити, що усі супутники дуба у даному типі знаходять оптимальні умови за зволожен­ням. Тимчасові типи насаджень досить різноманітні: липняки, осичники, березняки, а на заході - грабняки, насадження із черешні і т. п.

Підлісок часто відсутній із-за нестачі світла, а у дібровах безграбового варіанту - із ліщини, свидини, бруслини.

Характерними і переважаючими рослинами надґрунтового покриву свіжої діброви є види, які наведені у табл. 10.

Таблиця 10

Найбільш поширені види рослин живого надґрунтового покриву

свіжої діброви

№ з/п	Українська назва	Російська назва	Латинська назва
1	Яглиця звичайна	Сныть обыкновенная	Aeqopodium podagrariia L.
2	Маренка запашна	Ясменник душистый	Asperuia odorata L.
3	Медунка широколиста	Медуница широколистая	Pulmonaria officinalis L.
4	Копитняк європейський	Копытень европейский	A-sarum europaeum L.
5	Зеленчук жовтий	Зеленчук желтый	Galeobdolon iteum Huds
6	Зірочник ланцетний	Звездчатка	Sie/laria Holostea L.
7	Чоловіча папороть	Мужской папоротник	Dryopteris Filix mas Schott
8	Осока волосиста	Осока волосистая	Carex pylosa Scop
9	Переліска багаторічна	Пролеска многолетняя	Mercurialis perennis L.
10	Підлісник європейський	Подлесник европейский	Sanнcula europaea L.
11	Просяниця розлога	Бор развесистый	Millium effusum L.
12	Костриця велетенська	Овсяница гигантская	Festuca qiqantea Vill

Весною у покриві з'являються численні представники дібровної флори: проліски, ряст і ін.

Кліматичні варіанти свіжих дібров різноманітні. Сюди належать: а) лісо­степова зона, Крим, Кавказ; б) південнолісова зона.

Грабові діброви західного Лісостепу (басейн річокДніпра, Південного Буга, Дністра) з дубом звичайним. Панівне положення часто займають ясен, клен звичайний, явір, ільм, черешня; другий ярус - із граба, клена польового.

Підлісок відсутній.

«Гірські діброви»: Поділля, Криму - з дубом гірським, з панівним поло­женням ясена, явора, ільма, черешні, іноді граба, іноді з домішком бука. У балках кількість ясена та граба зменшується.

У більш північних регіонах (у тому числі і у Білорусі) виділяють едафічні варіанти свіжих дібров: 1) більш бідний без'ясеневий варіант, який за ро­дючістю ґрунту примикає до свіжої судіброви; 2) з більш родючими ґрунта­ми та наявністю ясена. Перші з наведених форм отримали назву «без'ясе-невих» тому, що у кліматичній зоні ясена ця порода відсутня через недо­статню ґрунтову родючість. Такі ліси найчастіше формуються на суглинис­то-супіщаних перехідних ґрунтах.

Свіжі діброви мають і так званий «нітрофільний» варіант, як правило, на глибоких чорноземах, які мають достатню кількість сполук кальцію, але через достатнє зволоження тут відбуваються активно процеси амоніфікації га нітрифікації.

Підріст дуба у свіжих дібровах зустрічається тільки у зріджених дере-востанах, він, як правило, має вигляд «сюрчків».

У «вікнах» пологу підріст може мати нормальний вигляд. Зате сходів і підросту інших порід завжди багато, вони часто заглушують підріст дуба.