Вологий складний субір (с3)

Синоніми: вологий сугрудок, волога сурамень та ін.

Слід підкреслити, що термін «сугрудок», так як і «груд» стосується лісів, у складі деревостану яких присутній граб. Такі ліси зростають у Пра­вобережному Лісостепу та Західному Поліссі України, частково у Білорусі, Польщі, Словаччині.

У Лісостепу України даному типу лісорослинних умов відповідають понижені місця у рельєфі з ґрунтовими водами, які залягають на глибині 2,5-4 м. На Поліссі сюди належать місцеоселення з відносно добрим дре­нажем.

Ґрунти - підзолисті супісі або піски з близьким до поверхні заляганням суглинястим горизонтом (найчастіше глини з валунами) або більш-менш глибокими супіщаними і глинястими шарами. Під ялинниками ґрунти най­частіше глинясті та суглинясті.

Лісостани вологих складних суборів мало чим відрізняються від зрос­таючих в умовах свіжого складного субору. У південних районах зростає частка берези, липи, верби козячої. В той же час продуктивність сосни тут нижча, порівняно зі свіжими умовами, її бонітет І. Тимчасові форми - берез­няки, осичники, мішані листяні низькостовбурники. У підліску, окрім типо­вих для свіжих складних суборів, зустрічається калина, крушина ламка.

Типові представники надґрунтового покриву наведені у табл. 9.

У лісостепових районах чорниця відсутня, а зростають нітрофіли-вологолюби: хміль, кропива. Саме нітрофільні варіанти вологих складних суборів переважають у лісостепових умовах.

Загальна характеристика групи d

Якщо для групи типів лісу на найпівбідніших ґрунтах (А) прийнята назва бори, для групи на перехідних відносно бідних ґрунтах (В) - субори, а для групи на відносно багатих ґрунтах (С) лише умовно застосовується назва складні субори або сугрудки, то група лісів на багатих ґрунтах (О) не може отримати коротку і вичерпну назву, бо до їх складу входять діброви, рамені (ялинники), бучини, яличники та багато інших лісів, які об'єднує висока трофність ґрунту, що лежить в основі зростання мегатрофної рослинності.

Групи й можна лише умовно назвати дібровною, хоча серед багатьох кліматичних відмінностей діброви є найбільш характерною і найбільш ши­роко представленою формою лісів даної групи. При цьому не можна забу­вати, що діброви є вираженням не тільки високої трофності ґрунту, але і певних кліматичних умов, а саме: клімату відносно теплого або помірного, більш або менш континентального з спекотним літом, спорадичними посу-хами і іншими своєрідними рисами. В інших кліматичних умовах ґрунти також високої родючості, як і у дібровах, представлені іншими типами лісу, що є кліматичним замінником дібров, а саме:

1. Бучини - у помірно холодному та теплому кліматі морського та океаніч­ного типу.

2. Рамені (ялинники) - у помірно холодному вологому кліматі.

3. Яличники та кедрівники - у подібному кліматі, але з більшою континентальністю.

4. Модринники - у більш холодному та більш континентальному кліматі. Окрім поділу на кліматичні форми, а у їх межах - на кліматичні варіан- ти та поділу за гігротопами (за зволоженням), типи лісу групи Э поділяють- ся на два роди едафічних варіантів: 1) на перехідну до сугрудків без'ясе- неву підгрупу та найбільш родючу ясеневу підгрупу; 2) на ацидифільні та капьцієфільні варіанти. Крім того, можливе виділення заплавних і інших варіантів.