1. Сухі бори (а0; а,)

Корінний тип - чисті соснові насадження, які зростають на вершинах піщаних (дюнних) підвищень. У більш південних районах сухі бори займають схили піщаних горбів аж до їх підніжжя і навіть рівні підвищення, на яких глибоко залягають ґрунтові води. У сухих борах береза, як правило, відсутня. Бонітет сосни III-IV, а у дуже сухому бору - IV-V. Різниця між А₁ і А_а визначається глибиною залягання ґрунтових вод. Якщо у першому вона становить 3-4 м, то у другому - глибше. Окрім того, дуже сухі бори займають вершини дюн і верхні частини південних схилів, сухі бори - більш понижені та багатоконтурні елементи рельєфу, тіньові схили. Іноді дуже сухі бори визначаються більш крупнозернистим піском, який не має гумусового горизонту.

Стиглі насадження у сухих та дуже сухих борах мають повноту 0,6-0,7, іноді у дуже сухих - меншу. Стовбури дерев часто скривлені, погано очищені від сучків, збіжисті. Насадження доживають до 80-120 років. Кореневі системи дерев неглибокі, широко розпростерті у горизонтальному напрямі. Це дозволяє краще вловлювати вологу при літніх опадах, що дуже важливо при недоступності до ґрунтових вод.

Природне поновлення відбувається, головним чином, у конусі полу­денної тіні, цей процес -довготривалий. Краще поновлення відбувається на північних схилах і дуже погано - на південних. На поновлення позитив­но впливає вологість років, особливо, коли вологі роки ідуть підряд.

Розрізняють кліматичні варіанти сухих борів, які залежать від деревної породи: сосен кримської, піцундської.

Гірські бори, крім того, мають едафічні варіанти: ацидофільний та кальцієфільний, який зустрічається на крейдяних та вапнякових крутих схилах з неглибокими ґрунтами. Найбільш поширений ацидифільний варіант сухих борів.

Живий надґрунтовий покрив представляють ксерофіти, найбільш поширені з яких наведені у табл. 1.

Ґрунт мілкий, піщаний, так званий «боровий пісок». Шар підстилки тонкий, гумусовий горизонт також неглибокий, світлосірий, глибше переходить у жовтий пісок. Гірські бори мають скелетні ґрунти глибиною 10-15 см, часто з суглинком на скелястих виходах.

Таблиця 1

Основні види із живого надґрунтового покриву сухих борів

№ з/п	Українська назва	Російська назва	Латинська назва
1	Оленячий лишайник	Олений мох	Cladonia rangiferina Web
2	Центрафія ісландська	Ісландский мох	Cetraria islбndica Agch
3	Рунянка волосоносна	Низкорослый кукушкин лен	Polytrichum piliferum Schreb
4	Очиток їдкий	Очиток едкий	Sedum acre L
5	Костриця овеча	Овсяница овечья	Festuca ovina L.
6	Чебрець повзучий	Чебрец	Thymus serpillym H.Brawn
7	Цмін піщаний	Цмин песчаный	Helichrysum arenarium D.C.
8	Нечуй-вітер волохатенький	Ястербинка волосистая	Hieracium piloseila L.
9	Мучниця звичайна	Толокнянка обыкновенная	Arethostaphylos uvaursi (L) Sprenq.
10	Гвоздика Борбаша	Гвоздика Борбаша	Dianthus boprbasii Vandas
11	Агалик-трава гірська	Букашник черный	Jasione montana L.
12	Келерія (кипець) сиза	Келерия седая	Koeleria glauca D.C.
13	Золотушник звичайний	Золотая розга	Solidago virga бurea L.

Рукотворні насадження на Нижньодніпровських пісках відносять переважно до сухих борів. Лише в окремих місцях, у незначних пониззях маємо свіжі бори.

2. Свіжий бір (А₂)

Синоніми: бір - зеленомошник; бір - брусничник.

Свіжі бори займають рівні або слабкохвилясті поверхні рельєфу з рівнем ґрунтових вод на глибині 2,5-3,5 м.

Ґрунти піщані слабопідзолисті з неглибоким гумусовим горизонтом.

Основний деревостан - сосновий з незначним домішком берези, II бонітету. Похідні насадження - березняки П бонітету. Насадження сосни характеризу­ються стійкістю, довговічністю і високими технічними якостями деревини.

Щодо берези, то вона дає низькосортну та дров'яну деревину. Підлісок відсутній, за винятком окремих екземплярів горобини та ялівця. Останній зустрічається у північних районах Полісся. Іноді можна зустрічати підлісок із дуба звичайного (частіше у Лісостепу). У межах ареалу ялини вона може утворювати низькорослий ярус.

У гірських умовах Криму зустрічаються насадження сосни звичайної і сосни кримської на неглибоких скелетних ґрунтах пологих схилів. На крейдяних ґрунтах та вапняках зустрічаються кальцієфільні варіанти свіжого бору. Насадження сосни доживають до 160-200 років.

Надґрунтовий покрив часто утворюють зелені мохи, які розростаються широкими плямами, а іноді покривають поверхню ґрунту суцільним покри­вом. На фоні мохового покриву зустрічаються групи брусниці, поодинокі екземпляри інших представників із вищих рослин. У північних районах Полісся може зустрічатися лишайник СІасіопіа.

У свіжих борах часто росте у надґрунтовому покриві і верес. Найчасті­ше покрив із вереса з'являється після лісових пожеж, особливо, коли вони повторюються на одній і тій же ділянці. У такому випадку площа може заростати і кострицею овечою. Часто у рідколіссі та на відкритих місцях розростається куничник наземний, який утворює основний фон, особли­во - у пристепових борах.

У табл. 2 наведені найголовніші представники живого надґрунтового покриву свіжих борів.

Таблиця 2

Найголовніші представники живого надґрунтового покриву свіжого бору

№ з/п	Українська назва	Російська назва	Латинська назва
1	Плеуроцій Шребера	Зеленый мох	Pleurozium Schreberi Wied.
2	Дікран хвилястий	Дикранум волнистый	Dicranum undulatum Ehrh.
3	Брусниця	Брусника	Vaccinum vitis idaca L.
4	Смовдь гірська	Горная петрушка	Peucedanum oreoselinum Moench
5	Верес звичайний	Вереск	Calluna vulgaris Salisb.
6	Герань кровавочервона	Герань кровянокрасная	Geranium sanguineum L.
7	Куничник наземний	Вейник наземный	^alamagrostis epigejos Roth.
8	Грушанка	Грушанка зонтичная	Piroba umbellate Nutt.
9	Сон широколистий	Прострел широколистый	Pulsatilla patens Mill.
10	Костяниця	Костяника	Rubus saxatilis L.
11	Зіновать	Ракитник	Cytisus biflorus L.
12	Перестріч гайовий	Иван-да-Марья	Melampyrum nemoro sum L.
13	Румунка ялівцева	Кукушкин лен можжевеловидный	Polytrichum juniperinum Wild