2. Історія розвитку lex mercatoria

Lex mercatoria (або jus mercatorum) виникло на рубежі ХІ-ХІІ століть паралельно з міжнародною торгівлею в основному в межах європейського регіону. Разом з тим окремі автори вказують на той факт, що торгові звичаї беруть початок ще в часи «Lex Rhodia» (Закон Родоський - запозичений у родосців, містив у собі постанови про збитки, що відбулися від нещасть (аварій) на морі) у країнах Середземномор'я - в III ст. до н. е.

Розквіт lex mercatoria, що став своєрідною реакцією купецького співтовариства на нездатність римського права ефективно регулювати міжнародні комерційні відносини, припав на XIII-XIV ст. і передував виникненню системи суверенних європейських держав.

Характерними ознаками старого lex mercatoria було те, що: по-перше, це право регулювало відносини між середньовічними купцями, по-друге, воно створювалося не політичною владою, а самими купцями під впливом існуючої на той момент комерційної практики, по-третє, його норми втілювалися в життя завдяки curiae mercatorum, тобто спеціальними купецькими судами, судді яких самі мали комерційний досвід, по-четверте, норми цього права відрізняли надзвичайна деталізація і досконалість, про що свідчить їх застосування аж до нашого часу, по-п'яте, це право було вельми уніфікованим і по-справжньому міжнародним, тобто його положення були ідентичними в різних країнах.

Джерелами старого lex mercatoria стали статути купецьких гільдій, торгові звичаї і прецедентне право купецьких судів. Особливістю lex mercatoria на той момент було й те, що купецькі суди намагалися виносити свої рішення у відповідності з принципом ех aequo et bono (тобто, по справедливості) і в максимально короткий відрізок часу, що на той період було дуже важливо, враховуючи швидкість, з якою велася торгівля. Найбільшого поширення норми lex mercatoria отримали в містах-республіках Північної Італії і «консульських» містах півдня Франції, тобто там, де не було сильної феодальної влади.

Слід також зазначити, що сучасне цивільне право багатьох держав зобов'язане lex mercatoria існуванням численних інститутів і принципам, що зародився в надрах саме цього права.

Однак наприкінці XV ст. починається поступовий і невідворотний занепад lex mercatoria, який особливо посилюється у зв'язку з виникненням європейської системи суверенних держав і затвердженням абсолютної монархії в більшості країн Європи.

Безпосереднім наслідком цього процесу стала «націоналізація» lex mercatoria, тобто кодифікація його норм у внутрішньому законодавстві держав. У Великобританії, наприклад, lex mercatoria трансформувалося в common law (загальне право), а купецькі суди інтегрувалися в судову систему загального права.

Таким чином, починаючи з XVIII-XIX ст. регулювання міжнародних господарських зв'язків набуло суто національного характеру, а головним методом їх правової регламентації став колізійних метод. На даний період концепція lex mercatoria отримала новий імпульс для свого розвитку, оскільки система суверенних держав виявилася нездатною адаптуватися до глобалізації торговельно-економічних зв'язків. Власне кажучи, міжнародні економічні відносини вийшли з-під контролю національного права окремих держав і знову набули по-справжньому міжнародного характеру.

У зв'язку з цим у другій половині п'ятдесятих років XX ст. деякі вчені-юристи починають відстоювати концепцію нового lex mercatoria, яке, на їх думку, здатне подолати кризу, що виникла в практиці нормативного регулювання міжнародних торгово-економічних відносин. Серед прихильників цієї концепції відродженого lex mercatoria слід назвати, в першу чергу, таких відомих юристів, як Б. Гольдман, Ф. Фушар, Ф. Канн, Шмиттгофф та інших.

Особливу популярність згадана концепція набула у представників французької юриспруденції.