4.2. Розрахунок планових і висотних опознаків

Відстань між плановими опознаками

М – масштаб карти

m – масштаб зйомки

відстань між висотними опознаками:

m_z – СКП визначення висоти

f_k – фокусна відстань

b – базис фотографування

m_q – СКП попередньо виміряного поперечного паралаксу 0,02 мм.

Допустима відстань між плановими точками

L_пл= n_пл В_X =13 230 м

Допустима відстань висотними точками

L_вис= n_вис В_X =3 780 м

Загальна кількість опознаків

Планових 14

Висотних 4

5. Дешифрування аерознімків

5.1. Загальні відомості про дешифрування

Одним із важливих процесів при створенні топографічних карт методами фотограмметрії є дешифрування аерознімків. Під дешифруванням розуміють процес розпізнавання об'єктів і явищ по фотографічному зображенню, визначення їх якісних і кількісних характеристик. Дешифрування в залежності від його призначення поділяють на топографічне і спеціальне. При топографічному дешифруванні із знімків отримують інформацію про земну поверхню і об'єкти, що розташовані на ній. Спеціальне дешифрування виконується при вирішенні конкретних задач відомчого характеру. Наприклад, дешифрування геологічне, геоботанічне, cільскогосподарське і т.д.

Розпізнають такі основні методи дешифрування:

- візуальний, коли інформацію із знімка отримує і аналізує людина; -машинно-візуальний, при якому відеоінформація спочатку перетворюється, а потім візуально аналізується;

- автоматизований, при якому зчитування і аналіз відрядкового запису відеоінформації виконується спеціальними пристроями при активній участі оператора;

- автоматичний, при якому дешифрування повністю виконується чашиною.

При створені топографічних карт застосовують в основному візуальне дешифрування.

В процесі дешифрування здійснюється виявлення об'єкта; розпізнавання або отримання цілісного образу і поділення його на елементи; класифікація, коли об'єкту присвоюється принятий умовний знак; інтерпретація, коли за результатами аналізу отриманих відомостей про об'єкт складається його характеристика.

При візуальному дешифруванні використовують демаскуючі ознаки, їх поділяють на прямі і посередні.

Прямі демаскуючі ознаки являють собою геометричні та оптичні характеристики об'єкта. До них відносяться; форма і розміри зображення об'єктів, тон або колір на спектрозональному або кольоровому знімку, структура зображення, текстура і тінь.

Форма зображення є основною ознакою, за якою розпізнається об'єкт. Об'єкти створені людиною відрізняються правильними обрисами. Природні утворення мають довільні форми. Існують об'єкти у яких форма змінюється під впливом яких-небудь факторів. Наприклад, обриси річки змінюються в залежності від сезону року. Розмір зображення найчастіше оцінюється відносно. Дійсні розміри підраховують по знімку і результати порівнюють із зображенням відомих об'єктів.

Розміри зображення так само, як і форма змінюються під впливом рельєфа місцевості та інших факторів.

Тон зображення також важлива дешифрувальна ознака. Він залежить від багатьох факторів:

- освітленості предмету;

- відбиваючої здатності предмету;

- пори року;

- світлочутливості фотографічних матеріалів.

Колір зображення є найбільш інформативною ознакою, ніж тон Людське око має більш високу кольорову чутливість, ніж ахроматичну.

Структура зображення найбільш стійка ознака, яка не залежить від умов зйомки. При дешифруванні виділяють різні типи структур.

Текстура - це характер розподілу оптичної щільності по полю зображення об'єкта. Через текстуру передаються структурні особливості об'єкта.

Тіні, які падають від об'єктів, на зображенні також відносять до прямих ознак. По тіні іноді можна з впевненістю сказати про характер об'єктів, що стоять окремо, виділити хвойні та листяні породи дерев та ін.

Посередні ознаки вказують на наявність об'єкта, який не розпізнається за прямими ознаками або не відобразився на знімку.

В основі посередніх ознак лежить взаємозв'язок взаємообумовленість об'єктів в природі. Такі ознаки називають ландшафтними/ Наприклад, залежність геоморфологічної будови долин рік від геологічної будови, залежність виду рослинності від типу грунту, засолення, зволоженості. Об'єкти, які використовуються для розпізнавання об'єктів, що не дешифруються називаються індикаторами.

Розрізняють також природно-антропогенні ознаки, які характеризують залежність господарської діяльності від природних умов Наприклад, розташування доріг, стежок, поромів, мостів відносно елементи гідрографії.

При дешифруванні знімків дешифрувальні ознаки використовуються в сукупності.