1.1. Технічні вимоги до топографічних карт масштабу 1:10000

• Топографічні карти масштабу 1:10000 повинні відповідати наступним вимогам :

• достовірно і точно відображати місцезнаходження та теперішнє становище об'єктів місцевості,

• відображати з необхідною повнотою, в масштабі карти характерні риси місцевості, ступінь її січення, вид ґрунту, рослинності, а також характер споруд на ній,

• давати можливість визначення прямокутних та географічних координат точок місцевості, а також висоти їх над рівнем моря, перевищення одних точок над іншими і азимути напрямків з одного місця (предмета) на інше,

• бути наглядними, дозволяти швидко оцінювати місцевість та легко на ній орієнтуватись,

• дозволяти наносити допоміжні дані (тактичну обстановку, проектні лінії і т.д.).

Середні похибки в положенні на карті чітких контурів і предметів місцевості відносно найближчих точок планової знімальної основи не повинні перевищувати: 0.5 мм при створенні карт в рівнинних і горбистих районах з ухилами місцевості 6°; 0.7 мм при створенні карт горбистих і високогірних районів. Середні похибки точок польового знімальної основи (з врахуванням похибок впізнавання на аерофотознімках) відносно найближчих пунктів геодезичної основи не повинні перевищувати:

0.1 мм на карті - для точок планової основи; 0.1 висоти перетину рельєфу - для точок висотної основи.

Середні похибки висот характерних точок, що позначаються на карті, не повинні перевищувати 75 % від середніх похибок зйомки рельєфу, а в гірських районах не повинні перевищувати 0.5 висоти перетину рельєфу. Точність топографічних карт» створених стереотопографічним методом перевіряють по плановим і висотним контрольним точкам, визначеним з геодезичних або фотограмметричних вимірювань, які не брали участь при створенні карти, а також по даним контролю проміжних етапів робіт. По особливому завданню точність і зміст карт додатково перевіряють в полі. Точність і зміст топографічних карт, отриманих методом комбінованої зйомки, контролюють польовими перевірками при зйомці.

2. Вибір і обґрунтування методу створення карт

2.1. Існуючі методи створення карти Комбінований метод

На сьогоднішній день топографічні карти складають, в основному, по матеріалах аерофотозйомок. При цьому виділяють два основних методи зйомок: комбінований і стереотопографічний.

При комбінованому методі зйомки аерознімки використовують для отримання контурної частини карти шляхом складання фотопланів. Рельєф місцевості наносять на фотоплан польовими методами, в основному мензульною зйомкою. Розпізнавання об'єктів місцевості, встановлення їх якісних і кількісних характеристик виконується одночасно з рисовкою рельєфу в полі.

Основними процесами при комбінованому методі є польові роботи,

аерофотозйомка і камеральні роботи. До польових робіт належать:

- вибір і маркування опознаків:

- створення знімальної планової основи;

- зйомка рельєфу і дешифрування контурів.

Аерофотозйомка місцевості виконується в основному довгофокусними аерофотоапаратами (200-500 мм) для того, щоб зменшити перспективні спотворення високих об'єктів на краях знімків. Масштаб фотозйомки залежить від масштабу плану, що складається, фізико-географічних умов місцевості та типу приладу, на якому буде виконуватися фототрансформування. Доцільно, щоб при великомасштабних зйомках один знімок покривав планшет зйомки, поздовжнє перекривання знімків повинно бути 80-90%, а аерофотозйомка виконується по заданих напрямках.

В процесі польових геодезичних робіт виконується планова прив'язка знімків з визначенням висот всіх планових опознаків. Фотограмметричне згущення опорної мережі виконується аналітичним або аналоговим способами. В результаті цього кожний знімок забезпечують не менш, як чотирма опорними точками. Потім виконують трансформування аерознімків і монтаж фотопланів. Якщо на універсальному приладі складається графічний план, тоді для орієнтування необхідно кожну стереопару забезпечити чотирма-шістьма планово-висотними точками.

Польові роботи при комбінованому методі включають також розвиток висотної знімальної основи, зйомку рельєфу і дешифрування. Висотна знімальна основа розвивається для визначення висот точок стояння мензули. Для цього прокладають основні і знімальні висотні ходи. Основні висотні ходи повинні спиратися на репери, марки або пункти державної геодезичної мережі з відомими висотними відмітками. У залежності від фізико -географічних умов місцевості і прийнятої висоти перетину рельєфу застосовують геометричне або тригонометричне нівелювання.

Зйомка рельєфу на фотоплані виконується мензульним або тахеометричним способами з одночасним дешифруванням контурів.