9. Обробка знімків на стереографі сд – 3
9.1. Підготовчі роботи
Для стереографа розрахунок установчих величин виконується таким чином. Підраховують горизонтальний масштаб моделі, при цьому необхідно враховувати, що оптична система приладу збільшує масштаб моделі в порівнянні з масштабом аерознімків в 1,2 рази.
Тому:
Потім
визначають коефіцієнт редукування
де М - масштаб карти, що створюється.
Із
спеціальних таблиць вибирають дві пари
шестерні для установки в редуктор
координатографа з передаточним значенням
найбільш
близьким
до значення
.
Шестерні встановлюють на приводи приладу
і координатографа.
Остаточне значення горизонтального масштабу обчислюється за формулою
Значення базису проектування розраховується як
вх = взн т/тr
де взн - базис фотографування в масштабі аерофотознімків. Наближене значення знаменника вертикального масштабу моделі обчислюють за формулою
де F’ - фокусна відстань стерео графа F’ = 130 мм.
Остаточне значення вертикального масштабу, шестерні і шкалу для лічильника висот вибирають з таблиці.
Так
як розраховане значення вертикального
масштабу
не відповідає вибраному з таблиці
,
обчислюють установче значення фокусної
відстані
Величина
встановлюється на каретці приросту
фокусної відстані
На стереографі діапозитиви кладуть емульсією вниз, їх розташовують вздовж осі приладу і повертають верхньою стороною до оператора
9. 2. Елементи орієнтування пари знімків
По елементах внутрішнього орієнтування будуються зв'язки проектуючих променів в процесі аерофотозйомки. Елементи зовнішнього орієнтування визначають положення пари знімків в просторі.
При фотографуванні ділянок місцевості використовують одну аерофотознімальну камеру, отже елементи внутрішнього орієнтування для всіх знімків сфотографованої ділянки місцевості будуть однакові. До них відносяться фокусна відстань ƒ і координати центра проекції або головної точки х0, у0.
Елементи зовнішнього орієнтування будуть такі самі, що і для одиночного знімка, тобто їх буде 12. 3 них шість лінійних - це координати центрів проекцій лівого і правого знімків Хs1, У s1, Z s1 і Х s1, У s1, Z s1 і шість кутових – α1, α2, ω1, ω2, æ1, æ2. Поздовжні кути нахилу лівого і правого знімків α1 і α2 складені осями S1Z, S2Z і проекцією головних променів на площини S1Z Х і S2Z Х. Поперечні кути нахилу лівого ! правого знімків складені головними променями знімків та їх проекціями на площину S1Z Х і S2Z Х.
Кути повороту знімків у своїй площині æ1, і æ2 складені осями у1 і у2 на знімках і слідом площин, які проходять через головні промені та осі S1 У, S2У
Елементи взаємного орієнтування пари знімків.
9.3. Взаємне орієнтування
Виконують з метою побудови геометричної моделі місцевості усуванням поперечних паралаксів за схемами, що наведені на рисунку.
Схема взаємного орієнтування аерознімків
Після першого кола орієнтування треба визначити і ввести децентрацію аерознімків і коректувальних механізмів.
Для стереопроектора децентрація обчислюється за формулами:
;
;
Для стереографа СД-3 і СЦ-1:
Взаємне орієнтування вважають закінченим, якщо остаточний поперечний паралакс становить не більше, як 0,02 мм, або ¼ діаметра, вимірювальної марки.