Структура платіжного балансу

1. Рахунок поточних операцій

1.1. Товари й послуги

1.1.1. Товари.

1.1.2. Послуги

1.2. Доходи

1.2.1. Оплата праці

1.2.2. Доходи від інвестицій

1.3. Поточні трансферти

2. Рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами

2.1. Рахунок операцій з капіталом

2.1.1. Капітальні трансферти

2.1.2. Придбання/продаж невиробничих нефінансових активів

2.2. Фінансовий рахунок

2.2.1. Прямі інвестиції

2.2.1.1. За кордон

2.2.1.2. В економіку, для якої складається звітність

2.2.2. Портфельні інвестиції

2.2.2.1. Активи

2.2.2.2. Зобов'язання

2.2.3. Інші інвестиції

2.2.3.1. Активи

2.2.3.2. Зобов'язання

2.2.4. Резервні активи

До поточних відносять операції з товарами, послугами, доходами та поточні трансфери. Капітальні операції пов’язані з інвестиційною діяльністю і є операціями з активами і зобов’язаннями.

Складовими балансу поточних операцій є: торговельний баланс (експорт товарів, імпорт товарів), баланс послуг, баланс доходів від закордонних інвестицій та платежів за ними, поточних трансферів (односторонніх переказів).

До складу балансу операцій з капіталом та фінансових операцій включають капітальні трансфери, прямі інвестиції, портфельні та інші інвестиції.

Платіжний баланс також складається з третього розділу – резервних активів. До їх складу входять: валюта та депозити, СДР та депозитна позиція у МВФ, золото, інші фінансові вимоги.

Платіжний баланс завжди є бухгалтерським записом, хоча він не завжди знаходиться в стані рівноваги. В процесі аналітичної роботи центральний банк визначає причини порушення рівноваги платіжного балансу, що поділяються на декілька категорій: сезонна (випадкова); циклічна незбалансованість; структурна незбалансованість; спекулятивна нерівновага і втеча капіталу; інші причини незбалансованості (нереалістичний валютний курс, довготермінова незбалансованість).

Платіжний баланс не може залишатись в стані порушення рівноваги постійно. Його можна регулювати таким чином:

• для короткострокового періоду – шляхом припливу короткотермінового капіталу;

• для довготермінового періоду – здійснити внутрішню дефляцію цін та доходів відносно зарубіжних цін та доходів; знизити рівень валютного курсу; запровадити чи посилити валютний і торговельний контроль.