6.6. Одним із головних завдань державного валютного регулювання є управління золотовалютними резервами.

Золотовалютні резерви - резерви країни, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні та призначе­ні для міжнародних розрахунків.

Золотовалютні резерви відображаються в балансі центрального бан­ку. Джерелами формування золотовалютних резервів є власні активи у іноземній валюті та залучені кошти.

До власних належать кошти, одержані від:
	►	Купівлі іноземної валюти на валютних ринках
	►	Купівлі ВКВ в органів державної влади і управління та інших клієнтів, розрахунково-касове обслуговування яких здійснює НБУ
	►	Купівлі монетарного золота у зливках чи брухту з його по­дальшим доведенням до якості монетарного металу
	►	Доходу від здійснення операцій із золотовалютним резервом

До залучених коштів належать:

К редити міжнародних фінансових організацій, урядів інших країн, фінансово-кредитних установ, інших кредиторів

■ ► Депозити фінансово-кредитних установ

З алишки коштів у ВКВ на рахунках органів державної влади і управління та інших клієнтів, розрахунково-касове обслуго­вування яких здійснює НБУ

Р ис. Джерела формування офіційних золотовалютних резервів

Сучасні золотовалютні резерви складаються з чотирьох основних компонентів:

- золотого запасу,

- вільно конвертованої валюти,

- резервної позиції,

- спеціальних прав запозичення.

Офіційні валютні резерви призначені для здійснення міжнарод­них розрахунків, а також для проведення валютних інтервенцій з ме­тою регулювання курсу національної грошової одиниці.

Поняття «офіційні валютні резерви» охоплює як власні активи в іноземній валюті, так і залучені кошти.

Залежно від джерела утворення розрізняють валові валютні ре­зерви і чисті резерви.

Валові валютні резерви складаються з власних і залучених коштів.

Чисті валютні резерви складаються лише з власних коштів.

Офіційні золотовалютні резерви покликані виконувати такі основ­ні функції:

- забезпечення платоспроможності країни за її міжнародними фінансовими зобов'язаннями, насамперед у сфері валютно-розрахун­кових відносин;

- вплив на макроекономічну ситуацію у країні;

- збалансування короткострокової нерівноваги платіжного ба­лансу.

Обсяг валютних резервів залежить від таких факторів:

• стану зовнішньої торгівлі;

• урівноваженості платіжного балансу;

• режиму валютних обмежень;

• інвестиційного клімату;

• характеру політики інтервенцій;

• режиму валютних курсів.

Оптимізація розміру золотовалютних резервів має важливе значення для будь-якої країни, оскільки заниження їх обсягу погіршує платоспроможність країни на світовому ринку та обмежує регулятивні можливості держави у грошовій сфері, а завищення – призводить до заморожування значної частини національного багатства країни на тривалий час.

Управління валютними резервами передбачає формування їх оптимальної структури та раціональне розміщення активів країни за кордоном, зокрема через визначення строкової структури валютних резервів і валютного кошика.

За ознакою часу валютні резерви поділяються на такі види:

*1* короткострокові (до 3 місяців);

*1* середньострокові (від 3 місяців до 3 років);

♦ довгострокові (від 3 до 6 років).

Визначення строкової структури офіційних валютних резервів центрального банку залежить від ситуації в економіці країни. За умов стабільного розвитку економіки можна надавати перевагу прибутковішій та ризикованішій строковій структурі резервів, і навпаки - в період економічної нестабільності варто формувати менш прибуткову та менш ризиковану структуру офіційних резервів.

Оцінюючи інструментарій управління валютними резервами, центральний банк керується такими основними критеріями:

• ліквідність;

• рентабельність;

• наявність державних гарантій.

Центральні банки при розміщенні валютних резервів зазвичай використовують такі форми:

• розміщення валютних коштів на депозитах у закордонних банках;

• здійснення валютообмінних (форексних) операцій;

• розміщення вільних валютних коштів у цінні папери.

Вибір стратегічних напрямків управління валютними резервами залежить від конкретної економічної ситуації та низки факторів: на­прямів грошово-кредитної політики, рівня інфляції, стану державної заборгованості тощо.

Формуючи валютні резерви, НБУ визначив таку їх структуру: 40% - долар США; 40% - Євро; 15% - інші валюти; 5% - золото, проте сучасна структура валютних резервів значно відрізняється від початково запланованої